ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 р. | № 9/263/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді суддів | Кота О.В., Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" |
на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року у справі № 9/263 |
за позовом | Закритого акціонерного товариства "Миколаївський машинобудівний завод" |
До | Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Миколаївська теплоелектроцентраль" |
Про | Зобов’язання укласти договір |
за участю представників:
позивача: Гусєв М.М.;
відповідача: Кардаш К.А., Хівріч О.В.;
третіх осіб: не з’явилися;
встановив:
Рішенням господарського суду Миколаївської області (суддя Філінюк) від 22 серпня 2006 року у справі № 9/263/06 позов задоволено; зобов’язано ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" укласти з ЗАТ "Миколаївськй машинобудівний завод" договір постачання електричної енергії в період з 28 квітня 2006 року по 28 квітня 2007 року на умовах поданого ЗАТ "Миколаївський машинобудівний завод" проекту та стягнуто судові витрати.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року (судді Разюк Г.П., Колоколов С.І., Петров М.С.) рішення господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2006 року залишено без змін.
ВАТ "ЕК "Миколаївобленерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарського суду, оскільки ними при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми матеріального та процесуального права та передати справу на новий розгляд.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами, 29 квітня 2005 року між ВАТ "ЕК" Миколаївобленерго” та ЗАТ "Миколаївський машинобудівний завод" укладено договір № 44/5842 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого відповідач зобов’язувався відпускати позивачу електричну енергію у відповідності з умовами цього договору та величинами споживання електричної енергії, а відповідач –оплачувати спожиту електричну енергію у строки, які передбачені цим договором.
Пунктом 7.3 Договору передбачено, що останній набирає чинності з 01.05.2005 р. до 31.05.2005 р. За згодою сторін термін дії цього договору може бути продовженим шляхом укладання додаткової угоди, але на термін не більше 31.10.2005р.
В подальшому, згідно означеного пункту договору, він пролонговувався шляхом укладання додаткових угод до листопада 2005р..
01.12.2005 р. між ВАТ "Миколаївобленерго" та ЗАТ "Миколаївський машинобудівний завод" укладено новий договір № 44/5842 про постачання електричної енергії на умовах, аналогічних умовам попереднього договору від 29.04.2005 р., з терміном дії укладеного договору з 01.12.2005 р. по 31.12.2005 р.
Пунктом 7.1 договору № 44/5842 від 01.12.2005 р. встановлено, що взаємовідносини між основним споживачем (ДАХК "ЧСЗ") та субспоживачем (ЗАТ "Миколаївський машинобудівний завод") обумовлені окремим договором № 2220 від 01.04.2005 р.
Вказаний договір № 44/5842 від 01.12.2005 р. також продовжувався додатковими угодами до нього, остання з яких разом з протоколом розбіжностей пролонгувала дію цього договору до 31.12.2006 р.
Відповідно до листа позивача від 12.01.2006 р. № 739-20 останній повторно надіслав на адресу ВАТ "Миколаївобленерго" перелік документів, що вимагались відповідачем для укладання договору на постачання електроенергії.
У зв’язку з невизначеністю власника електромереж, а також наявністю заборгованості основного споживача ДАХК "ЧСЗ", ВАТ "Миколаївобленерго" повідомив позивача про пролонгацію тимчасового договору про постачання електричної енергії в останнє та про можливість укладання постійного договору за умов вирішення означених вище питань.
Частиною 6 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів (суб’єктів господарювання або негосподарюючих суб’єктів –юридичних осіб) електроенергією зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг).
Пункт 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України № 28 від 31 липня 1996 року (далі - Правила) покладає обов’язок щодо надання проекту договору на постачальника електричної енергії за регульованим тарифом, який зобов'язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії протягом 7 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю до 150 кВт та протягом 14 робочих днів для споживачів із приєднаною потужністю 150 кВт та більше від дати прийняття від споживача документів, зазначених у пункті 5.4 цих Правил.
Листи ЗАТ "Миколаївський машинобудівний завод" про прохання підтвердити наявність чи відсутність необхідних документів для укладення договору, передбачених п. 5.4 Правил, ВАТ "Миколаївобленерго" залишені без відповіді.
Відповідачем проекти договору на постачальника електричної енергії на адресу позивача не направлялись.
Частиною 4 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що виробники і постачальники енергії, що займають монопольне становище, зокрема суб’єкти природних монополій, зобов’язані укласти договір енергопостачання на вимогу споживачів, які мають технічні засоби для одержання енергії. Розбіжності, що виникають при укладенні такого договору, врегульовуються відповідно до вимог цього Кодексу.
Враховуючи вказані норми діючого законодавства, господарські суди встановили, що Енергопостачальна організація безпідставно відмовляє в укладенні договору на постачання електроенергії. Разом з цим, відповідач не позбавлений права врегулювати всі розбіжності у відповідності до вимог статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, господарськими судами встановлено, що ЗАТ "Миколаївський машинобудівний завод" всі необхідні приписи та вимоги, що були йому доведені Енергопостачальною організацією, виконало, а відтак відсутні підстави для відхилення позовних вимог.
Крім того, доводам скаржника відносно того, що ВАТ "Миколаївобленерго" з метою захисту правових та фінансових інтересів не має можливості укласти з позивачем договір на постачання електричної енергії в зв’язку із тим, що у ДАХК "ЧСЗ", субабонентом якої є позивач, існує перед Енергопостачальною організацією заборгованість, було дано належну оцінку та підставно спростовано апеляційним господарським судом.
Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і підставно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 серпня 2006 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року у справі № 9/263/06 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" –без задоволення.
Головуючий суддя О. Кот
судді С. Владимиренко
С. Шевчук