ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р. | № 22/46 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді | Першикова Є.В. |
суддів : | Савенко Г.В. Ходаківської І.П. |
перевіривши матеріали касаційної скарги | Національної академії наук України |
на постанову | Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року |
у справі | № 22/46 господарського суду м.Києва |
за позовом | Національної академії наук України |
до | 1.Державного підприємства Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” НАН України 2.Акціонерного товариства закритого типу “ЛК Феофанія” |
про | припинення орендних правовідносин |
за участю представників сторін:
позивача: Крайняк Ю.О. дов. від 14.11.05 № 16/1862-12
відповідача 1: не з’явився
відповідача 2:Осипенко Д.І. дов. від 29.11.06 № 124
Ухвалою колегії суддів від 11.12.2006 року у складі: головуючого –Ходаківської І.П., суддів: Савенко Г.В., Данилової Т.Б. касаційна скарга Національної академії наук України була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 25.01.2007 року.
У зв’язку з клопотанням Акціонерного товариства закритого типу “ЛК Феофанія” про відкладення слухання справи, ухвалою колегії суддів від 25.01.2007 року у складі: головуючого –Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П. розгляд судової справи № 8/241 було відкладено на 15.02.2007 року (склад судової колегії змінено за розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 24.01.2007 року, та призначено колегію суддів, що працює у постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.).
У зв’язку з надходженням до Вищого господарського суду України заяви Національної академії наук України № 16/98 –а від 08.02.2007 року про відвід колегії суддів: головуючого –Першикова Є.В., суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П., ухвалою колегії суддів від 15.02.2007 року було відкладено розгляд справи № 22/46 на 29.03.2007 року.
В ході підготовки справи до розгляду було з’ясовано, що при виготовленні (друку) зазначеної ухвали було припущено технічну помилку, а саме: в ухвалі від 15.02.07 зазначено: відкласти розгляд судової справи № 22/46 на 29.03.2007 року об 11 год. 50 хв. у засіданні Вищого господарського суду України за адресою: м.Київ, вул. О.Копиленка, 6 к. 211, замість “відкласти розгляд судової справи № 22/46 на 15.03.2007 року об 11 год. 50 хв.”. Колегією суддів 06.03.2007 року було винесено ухвалу про виправлення зазначеної технічної помилки.
Рішенням господарського суду м.Києва від 27.02.2006 року у справі № 22/46 в позові Національної академії наук України відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що відносини, які виникли на підставі договору № 7 оренди Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” припинились 12.04.1999 року, а інших відносин стосовно майна Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” НАН України судом встановлено не було, тому суд не знаходить підстав для задоволення заявленого позову.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року зазначене рішення суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким в позові Національної академії наук України відмовлено. Вирішено питання щодо сплати державного мита.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, до Вищого господарського суду України Національна академія наук України звернулась із касаційною скаргою в якій просить зазначену постанову апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення господарського суду м.Києва від 27.02.2006 року.
15.02.2007 року до Вищого господарського суду України Національною академією наук України було подано додаткові пояснення до касаційної скарги.
25.01.2007 року Акціонерним товариством закритого типу “ЛК Феофанія” (далі по тексту –АТЗТ “ЛК Феофанія”) подано відзив на касаційну скаргу Національної академії наук України. В зазначеному відзиві товариство просить залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду з підстав зазначених у відзиві.
За згодою сторін відповідно до ч.2 ст.85 та ч.1 ст.1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 15.03.07 були оголошені лише вступна та резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського суду України.
15.03.2007 року Акціонерним товариством закритого типу “ЛК Феофанія” було подано заяву про зупинення провадження у справі № 22/46 господарського суду м.Києва. Зазначене клопотання судовою колегією відхилено, оскільки його визнано необгрунтованим.
Заслухавши суддю доповідача, представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами, згідно з пунктом 1.1 чинної редакції статуту відповідача, зареєстрованого Московською райдержадміністрацією 16 вересня 1998 року за № 13540, Лікувально-профілактичний комплекс „Феофанія" НАН України створено відповідно до постанови Бюро Президії НАН України від 28 березня 1990 року № 368.
5 квітня 1994 року між позивачем та відповідачем укладений договір № 7 оренди лікувально-профілактичного комплексу „Феофанія" (далі по тексту -Договір оренди № 7), за яким відповідачу в оренду передане майно лікувально-профілактичного комплексу „Феофанія" НАН України, а саме: санаторій „Феофанія"; відділення матері і дитини; земельна ділянка, закріплена за санаторієм, площею 3,8 га зі всіма забудовами на ній; три артезіанські свердловини; інше майно, забудівлі, споруди, обладнання, устаткування та нерухомість, що знаходиться на балансі ЛПК; оздоровчий табір „Ясний"; земельна ділянка, закріплена за оздоровчим табором, площею 6,2 га зі всіма забудовами на ній.
Згідно з наданою відповідачем нотаріально посвідченою копією договору № 24 оренди лікувально-профілактичного комплексу „Феофанія", 8 грудня 1994 року сторонами підписаний договір оренди, із аналогічними з Договором № 7 умовами (надалі - Договір оренди № 24).
За твердженням відповідача, Договір оренди № 7 та Договір оренди № 24 укладений не з ним, а з трудовим колективом Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс „Феофанія" НАН України.
Господарський суд першої інстанції, з посиланням на ст. 6 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій", чинної станом на 1994 рік, прийшов до висновку, що трудовий колектив в 1994 році міг стати орендарем державного майна, тільки створивши організацію орендарів, яка в такому випадку і стає орендарем по договору оренди.
В правове огрунтування зазначеного, господарський суд наводить також ст. 9 Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій", відповідно до якої, у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди особи, які бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів.
Скасовуючи рішення господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Як зазначено в постанові апеляційного суду, судова колегія не погоджується з висновками, викладеними в рішенні господарського суду від 27.02.2006 року.
Суд апеляційної інстанції, відхиляючи встановлені факти судом першої інстанції, зазначає, що протоколи рішень загальних зборів орендного колективу Лікувально-профілактичного комплексу: № 3 від 30.11.1994 року, підтверджує, що трудовий колектив прийняв рішення просити НАН України укласти договір оренди майна Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" строком на 15-20 років та № 5 від 12.07.1995 року, підтверджує, що ним прийнято рішення про зміну форми господарювання для забезпечення збереження орендованого майна до закінчення 15-річного терміну його оренди колективом.
Апеляційним господарським судом також визначено, що АТЗТ “ЛК Феофанія” є правонаступником прав трудового колективу Лікувально-профілактичного комплексу “Феофанія” та зазначає, що орендні відносини, на підставі договорів № 7 оренди лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" від 05.04.1994 року виникли між НАН України та АТЗТ "ЛК "Феофанія", а інших відносин стосовно майна Лікувально-профілактичного комплексу "Феофанія" НАН України встановлено не було, тому підстав для задоволення позову не має.
Однак з зазначеними висновками судова колегія не погоджується та вважає, що рішення господарського суду є правомірним та цілком обгрунтованим з огляду на наступне.
Як передбачено ст. 6 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій", чинної станом 1994 рік, орендарями за зазначеним Законом можуть бути організації орендарів, створені членами трудового колективу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів.
Тобто вищенаведене свідчить, що трудовий колектив в 1994 році міг стати орендарем державного майна, тільки створивши організацію орендарів, яка в такому випадку і стає орендарем по договору оренди.
Відповідно частини першої ст. 9 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій" в редакції, чинній станом на дату виникнення відносин, у разі прийняття членами трудового колективу рішення про укладення договору оренди, особи, які бажають стати орендарями, створюють організацію орендарів.
Частиною другою ст. 9 Закону України „Про оренду майна державних підприємств та організацій" в редакції, чинній станом на дату виникнення відносин, визначено, що загальні збори або збори уповноважених організації орендарів обирають її керівні органи, затверджують положення про організацію орендарів, яке підлягає державній реєстрації у виконавчому комітеті Ради народних депутатів або місцевій державній адміністрації за місцезнаходженням об'єкта оренди.
Однак, у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження того, що зборами трудового колективу Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс „Феофанія" НАН України приймалось рішення щодо створення організації орендарів, обирались її керівні органи, та було затверджено положення про організацію орендарів вказаного державного підприємства.
Отже, зазначене є підгрунтям висновку, що твердження відповідача про те, що орендарем в Договорах оренди № 7 та № 24 виступив трудовий колектив не підтверджене та є необгрунтованим.
Ознайомившись з умовами договору № 7, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції цілком обгрунтованим стосовно того, що даний договір укладений саме з відповідачем –юридичною особою - Державним підприємством Лікувально-профілактичним комплексом „Феофанія" НАН України.
Відповідач - Державне підприємство Лікувально-профілактичний комплекс „Феофанія" НАН України зазначає, що правонаступником по договорах оренди державного майна стало АТЗТ "ЛК "Феофанія", однак зазначене не приймається до уваги судовою колегією з огляду на наступне.
Відповідно до статті 17 Закону України „Про оренду державного майна", яка була чинною станом на 16 вересня 1995 року, орендар стає правонаступником прав та обов'язків державного підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу —також правонаступником прав та обов'язків державного підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу. Однак, Договорами оренди № 7 та № 24 не було передбачено виникнення правонаступництва.
Вирішуючи зазначене питання, судова колегія зауважує, що в статутних документах АТЗТ "ЛК "Феофанія" відсутні записи про правонаступництво зазначеного акціонерного товариства стосовно прав та обов'язків Державного підприємства Лікувально-профілактичний комплекс „Феофанія" НАН України за Договорами оренди №№ 7, 24.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, суд може припинити правовідношення лише в тому випадку, якщо воно реально існує станом на дату вирішення спору, внаслідок чого це правовідношення припиняється з моменту набрання рішенням законної сили.
Оскільки судом не встановлено між сторонами зобов'язань по договору оренди № 7, які припинились в 1999 році внаслідок закінчення строку дії договору оренди, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про припинення зобов'язань за Договором оренди № 7, не має.
Переглядаючи постанову апеляційного суду в порядку касації, судова колегія зауважує, що зазначена постанова прийнята також з порушенням норм процесуального права. А саме: ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року було залучено до участі у справі № 22/46 в якості іншого відповідача (співвідповідача) АТЗТ "ЛК "Феофанія".
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення в даній справі подана АТЗТ "ЛК "Феофанія", яке не приймало участі в судовому процесі при вирішенні спору місцевим господарським судом.
За змістом частини першої ст. 91 Господарського процесуального кодексу України право на апеляційне оскарження мають виключно сторони та прокурор, а особи, що не були залучені до участі у справі місцевим господарським судом, не мають права на подання апеляційної скарги навіть у випадках, якщо цей суд ухвалив рішення про їх права та обов’язки.
Зазначені особи вправі оскаржити судове рішення в касаційному порядку на підставі статті 107 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, в порушення вимог ст. 91 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції прийняв скаргу особи, яка не є стороною у справі та вирішив спір по суті.
Неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції ст. 91 Господарського процесуального кодексу України в силу вимог ст. 11110 цього Кодексу є також з підставою для скасування постанови суду.
Отже, враховуючи наведене, судова колегія приходить до висновку, що постанова апеляційного господарського суду не може вважатись законною та обґрунтованою, у зв’язку з чим остання підлягає скасуванню із залишенням без змін первісного рішення у цій справі.
Керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Національної академії наук України задовольнити.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.10.2006 року у справі № 22/46 скасувати.
Рішення господарського суду м. Києва від 27.02.2006 року у справі № 22/46 залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді Г.Савенко
І.Ходаківська