Україна

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

22-ц/490/6229/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1

Категорія 33                                                   Доповідач - Григорченко Е.І.

24.01.2012

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Григорченка Е.І.

суддів –Лаченкової О.В., Варенко О.П.

при секретарі –Солодовій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної залиттям квартири, -

встановив:

ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з апеляційною скаргою на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2011 року, де ставлять питання про його скасування та ухвалення нового про відмову у позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволені частково. Стягнуто солідарно з відповідачів на користь ОСОБА_5 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 8701 грн., у рахунок витрат за чищення килимів –219 грн. 30 коп., у рахунок моральної шкоди –500 грн., судовий збір у розмірі 237 грн. 78 коп., витрати з інформаційно –технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачці на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1.

Поверхом вище, над квартирою ОСОБА_5, у квартирі АДРЕСА_2 мешкають відповідачі.

28 лютого 2010 року у квартирі відповідачів стався розрив труби, що призвело до затоплення квартири №93, яка належить позивачці.

Згідно акту обстеження квартири АДРЕСА_3, затоплення квартири позивачки 28.02.2010 року сталося через неправильну експлуатацію опалювальних батарей у квартирі 97, де мешкають відповідачі, що призвело до розриву труби.

В результаті затоплення квартири, позивачці була спричинена матеріальна шкода, на підтвердження якої нею було надано квитанції, товарні чеки, платіжні доручення та розрахунок витрат на проведений ремонт.

Враховуючи викладене та надані докази по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідачів на користь позивачки матеріальну шкоду, яка підтверджена документально, та моральну шкоду, оскільки затоплення квартири сталося з вини відповідачів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об’ємі з’ясував права та обов’язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку. Висновки суду підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями сторін.

При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції, відповідно до ст. ст. 1166, 1167, 1190, 1192 ЦК України та ст.ст. 10, 11 ЦПК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апелянтів, що судом не встановлена їх вина у залитті квартири не можуть бути прийняті до уваги, оскільки їх вина підтверджується зазначеним вище актом.

У відповідності до ст. 10 ЦПК України відповідачі повинні були довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст. ст. 57-59 цього ж Кодексу, що залиття квартири позивачки сталося не з їх вини.

Проте будь-які докази, які б підтверджували в установленому законному порядку, що залиття квартири позивачки сталося не з вини відповідачів, суду не надані.

Посилання відповідачів, що не була проведена відповідна експертиза щодо причини затоплення квартири позивачки, не може бути прийнято до уваги, оскільки клопотання щодо проведення експертизи не заявлено.

Приведені в апеляційній скарзі доводи, що суд безпідставно стягнув у відшкодування матеріальної шкоди зазначену суму, не може бути прийнято до уваги, оскільки суд першої інстанції стягнув зазначену суму у відшкодування матеріальної шкоди на підставі наданих доказів позивачкою щодо реально понесених витрат на ремонт квартири.

Інші доводи, приведені в апеляційних скаргах, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вони зводяться до особистої переоцінки позивачем доказів, яким суд дав оцінку у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України

Районний суд розглянув справу у відповідності із вимогами ст. ст. 10, 11 ЦПК України про змагальність сторін та диспозитивність цивільного судочинства, в межах заявлених вимог та на підставі наданих суду доказів.

Разом з тим, суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 237,78 грн.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, а відповідачеві –у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Отже, з відповідачів на користь позивачки повинні бути стягнені судові витрати в розмірі 93,45 грн., тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду –змінити в частині стягнення судового збору.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 –задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 237, 78 грн. сплаченого судового збору –змінити, стягнувши з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 93 (дев'яносто три) грн. 45 коп.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2011 року залишити без змін.

Рішення суду набуває законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

СУДДІ: