У х в а л а
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
|
головуючого - судді |
Присяжнюк Т.І., |
|
суддів |
Глоса Л.Ф. і Вус С.М., |
за участю прокурора Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 березня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2004 року щодо ОСОБА_1
Вироком Шахтарського районного суду Донецької області від 14 листопада 2003 року
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя м. Макіївки Донецької області, раніше судимого Червоногвардійським районним судом м. Макіївки від 28.12.2002 року за ч. 1 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
засуджено за ст. 15 і ч. 3 ст. 289 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його власністю.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднано частково невідбуту частину покарання за вироком Червоногвардійського районного суду м. Макіївки від 28.12.2002 року і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років з конфіскацією майна, яке є його власністю.
Відповідно до ст. 96 КК України до ОСОБА_1 застосовано примусове лікування від алкоголізму в місцях позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2004 року цей вирок змінено, постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ст.15 і ч.3 ст. 289 із застосуванням ст. 69 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено йому покарання 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна. Виключено із вироку застосування ст. 96 КК України.
У решті вирок щодо засудженого залишено без зміни.
Як визнав суд, 23 березня 2003 року близько 22 години 30 хвилин ОСОБА_1, будучи у стані алкогольного сп'яніння, у салоні автомобіля ВАЗ-21163 під керуванням ОСОБА_2, що рухався по автодорозі Донецьк - Луганськ із м. Макіївки, з метою відкритого заволодіння цим транспортним засобом учинив на водія напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров'я. Під час нападу приставив до шиї ОСОБА_2 ножа, чим спричинив потерпілому легкі тілесні ушкодження, вимагаючи зупинити автомобіль та вийти з нього. Однак, засуджений свій злочинний умисел на заволодіння транспортним засобом не довів до кінця, оскільки потерпілий учинив йому активний опір, а невдовзі ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, які проїжджали повз місце вчинення злочину.
У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи висновки суду про доведеність винуватості засудженого та правильність кваліфікації його дій, просить ухвалу апеляційного суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.
Правильність встановлення фактичних обставин справи та юридична кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст. 15 і ч. 3 ст. 289 КК України у касаційному поданні не оскаржуються.
Доводи прокурора про те, що засудженому апеляційним судом призначено надмірно м'яке покарання, заслуговують на увагу.
Роз'ясненнями, що містяться у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 “Про практику призначення судами кримінального покарання” звернуто увагу судів на те, що призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом, згідно зі ст. 69 КК України може мати місце лише за наявності декількох ( не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.
Як зазначено в ухвалі апеляційного суду, обґрунтовуючи рішення про призначення засудженому покарання з застосуванням ст.69 КК України, суд послався на молодий вік ОСОБА_1 та на те, що від його дій не настало суспільно небезпечних наслідків. Проте не навів переконливих аргументів, що в даному конкретному випадку з урахуванням особи ОСОБА_1 вчинення ним злочину у 20-ти річному віці є обставиною, яка істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину.
Крім того, призначаючи покарання засудженому, апеляційний суд не врахував, що він вчинив особливо тяжкий злочин у стані алкогольного сп'яніння, раніше судимий за спричинення ножем середньої тяжкості тілесних ушкоджень також таксисту і новий злочин учинив в період іспитового строку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України, в зв'язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд. Якщо при новому розгляді суд апеляційної інстанції дійде висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину за аналогічних обставин, визначене йому покарання слід вважати м'яким.
Куруючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, задовольнити.
Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2004 року щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через м'якість, а справу направити на новий апеляційний розгляд в іншому складі суддів.
Судді:
Присяжнюк Т.І. Вус С.М. Глос Л.Ф.