ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 18 червня 2009 р.                                                                                    № 23/118  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівДроботової Т.Б.,

Швеця В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуБоянецької сільської ради Жовківського району Львівської області

на постанову
Львівського апеляційного господарського суду

від 15 січня 2009 року

у справі№ 23/118

господарського судуЛьвівської області

за позовомБоянецької сільської ради Жовківського району Львівської області

до фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1

треті особи на стороні позивача1) Контрольно - ревізійне управління у Львівській області

2) Контрольно - ревізійний відділ у Жовківському районі

простягнення пені за договором оренди

         Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України № 02.03–10/332 від 17.06.09, у зв’язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Дроботової Т.Б., Швеця В.О.

Представники сторін в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

                                                       ВСТАНОВИВ:

Боянецька сільська рада Жовківського району Львівської області звернулася з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3733, 5 грн пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору оренди від 07.06.05 у період з липня по жовтень 2006 року вчасно не сплатив передбаченої договором орендної плати, що є підставою для покладання на останнього штрафних санкцій у вигляді пені у розмірі 2 % за кожний день прострочення, передбаченої п. 14 договору.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.08, ухваленим суддею Бортник О.Ю., у задоволенні позовних вимоги відмовлено. Рішення вмотивовано посиланнями на статті 116, 124 Земельного кодексу України, 18, 33 Закону України "Про оренду землі",  а також статтями  26, 77  Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Відмовляючи у позові, суд виходив з того, що у період з липня по жовтень 2006 року між сторонами даного спору не існувало договірних орендних відносин.  Посилання позивача на автоматичне поновлення договору від 07.06.05 як на правову підставу стягнення з відповідача орендної плати за користування землею, суд першої інстанції вважає безпідставними у зв'язку з закінченням строку дії вказаного договору, в той же час приписи чинного законодавства не передбачать автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, оскільки в такому разі можливе поновлення строку такого договору на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.  

          Львівський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Галушко Н.А. –головуючого, Краєвської М.В., Орищин Г.В., постановою від 15 січня 2009 року перевірене рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, Боянецька сільська рада Жовківського район Львівської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постановлені у справі рішення місцевого господарського суду і постанову апеляційного суду скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо невірного застосування судами обох інстанцій приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" і статті 764 Цивільного кодексу України.

На адресу Вищого господарського суду України від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області, в якому відповідач вказав на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових актів, у зв'язку з чим просив залишити їх без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О.,  переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Як установлено судами обох інстанцій та підтверджено матеріалами справи, 07.06.05 між Боянецькою сільською радою та суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 0,35732 га, місцезнаходження якої  - с. Боянець, вул. І Франка, 53. Відповідно до п. 2 вказаного договору орендна плата повинна вноситися орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати. Статтею 14 договору передбачено пеню у розмірі 2% несплаченої суми за кожен день прострочення сплати орендної плати. Згідно з умовами договору його укладено зі строком на один рік. Договір зареєстровано у Жидачівському районному відділі центру державного земельного кадастру і у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12.07.05. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, відтак договір оренди від 07.06.05 набрав чинності 12.07.05 зі строком дії до 12.07.06. Рішенням № 9 від 08.08.06 Боянецькою сільською радою спірну земельну ділянку надано в орендне користування відповідачу, на підставі якого 31.08.06 між сторонами було укладено новий договір оренди земельної ділянки, який набрав чинності 10.10.06. Строк дії вказаного договору оренди визначено до 10.10.07. Предметом заявленого позову є матеріально-правова вимога Боянецької сільської ради до СПД-фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 3733, 5 грн пені у зв'язку з несвоєчасним внесенням відповідачем орендної плати у період з липня по жовтень 2006 року на підставі договору оренди земельної ділянки  від 07.06.05.  

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у період з липня по жовтень 2006 року між СПД-фізичною особою ОСОБА_1 і Боянецькою сільською радою не існувало жодних договірних відносин, а відтак вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені за неналежне виконання умов договору оренди суди вважають безпідставними. Суди дійшли висновку, що строк дії договору оренди земельної ділянки від 17.06.05 закінчився 12.07.06, при цьому рішення про поновлення зазначеного договору оренди землі Боянецькою сільською радою не приймалося, що свідчить про неможливість поновлення договору оренди на новий строк.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міської ради належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, які розглядаються виключно на пленарному засіданні ради - сесії.

Таким чином, враховуючи що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можливе лише за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про припинення між сторонами орендних відносин за договором оренди земельної ділянки від 07.06.05, відтак обґрунтовано відмовили у позові. Доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій обставинами. Колегія суддів  також  зазначає,  що  скаржник  в касаційній скарзі вказує і на питання які, стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суди першої та апеляційної інстанцій  дійшли  висновку  про  встановлення  тих  чи  інших обставин справи,  не  віднесена  до  компетенції касаційної  інстанції. Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були  встановлені  господарськими  судами  на  підставі  повного і об’єктивного  дослідження  поданих  доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і при вирішені спору суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає. За таких обставин, колегія суддів визнає, що постанова апеляційної інстанції відповідає вимогам чинного законодавства України, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки не спростовують встановлених судами обставин справи.

        Враховуючи викладене та керуючись  статтями 1115, 1117 , 1118,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15 січня 2009 року у справі № 23/118–без змін.

Головуючий суддя                                                                  Т. Добролюбова

                       Судді                                                                   Т. Дроботова

                                                                                                  В. Швець