ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
30.06.09р. | Справа № 8/231-08(12/39-07) |
За позовом Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" (м. Дніпропетровськ)
до 1) Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" (м. Шпола Черкаської області)
2) Приватного підприємства "Бест" (м. Дніпропетровськ)
про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 10 000 грн.
Суддя Дубінін І.Ю.
Представники:
Від позивача: не з'явився
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" та Приватного підприємства "Бест" про спонукання останніх солідарно відновити в натурі заставлений соняшник в кількості 10 484,437 тон, видати подвійне складське свідоцтво на зерно та про стягнення штрафу у розмірі 10000, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовано наступним:
Між відповідачами був укладений договір № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р. та складено відповідачем1 складську квитанцію на зерно № 573 від 30.11.05 р. на бланку АЖ №048952.
30.11.05 р. між позивачем та відповідачем2 був укладений кредитний договір № 30-1101/02-01 про відкриття кредитної лінії, який було забезпечено договором застави № 30-1102/03-01 від 30.11.05 р., згідно умовам якого, відповідач2 передав у заставу позивачеві 10 484,437 тн соняшника.
Крім того, з метою недопущення відпуску відповідачами без згоди позивача заставленого соняшнику, до договору зберігання було укладено договір про внесення змін № 1 від 30.11.05 р., згідно умовам якого стороною договору зберігання став і позивач.
Згідно п. 5.6. та п. 5.7. цих змін до договору зберігання, відповідач1 зобов’язався не здійснювати відвантаження соняшника до одержання повідомлення позивача про повне виконання відповідачем2 своїх зобов’язань, забезпечених договором застави.
Відповідач2 не виконав своїх зобов’язань за кредитним договором від 30.11.05 р., а позивач не зміг скористатися наданим йому законом правом задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого соняшника у відповідності зі ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України „Про заставу”, оскільки цей соняшник виявився відсутнім у відповідача1 у зв’язку з його відвантаженням без письмового дозволу позивача, що є порушенням ст.ст. 526, 527, 530, 572 ЦК України, ст. 1 Закону України „Про заставу”.
Позивач просить стягнути з відповідача1 штраф у розмірі 10 000 грн. на підставі п. 5.6. та п. 5.7. змін до договору зберігання від 30.11.05 р., оскільки останній порушив умови договору щодо відвантаження соняшнику без згоди позивача.
Відповідач1 проти позову заперечує посилаючись на те, що договір № 317 від 30.09.05 р. та зміни до цього договору від 30.11.05 р. між відповідачами не укладались, складська квитанція № 573 від 30.11.05р. на бланку АЖ № 048952 не видавалась, про що свідчать витяги з журналу реєстрації складських квитанцій за 2005 р. та витяг з журналу реєстрації договорів 2005 р.
Укладаючи договір застави, позивач не впевнився у фактичній наявності предмету застави.
У відповідності до ст. 38 Закону України „Про зерно та ринок зерна в Україні”, предмет застави в обов’язковому порядку страхується від ризиків загибелі.
Кріма того, був порушений порядок оформлення заставленого насіння соняшника, оскільки воно повинно бути оформлено не складською квитанцією, а подвійним складським свідоцтвом.
Відповідач2 відзив на позов не надав.
Ухвалою господарського суду від 27.10.08 р. справу було прийнято до рпозгляду суддею Дубініним І.Ю., справі присвоєно № 8/231-08(12/39-07).
Під час нового розгляду справи позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач1 в ході нового розгляду справи заявив клопотання про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.
Відповідач2 відзив на позов не надав.
Ухвалою голови господарського суду від 23.12.08 р. строк вирішення спору по справі був продовжений по 30.01.09 р. включно.
Ухвалою господарського суду від 23.12.09 р. по справі були призначені судові почеркознавча експертиза та технічна експертиза документів, провадження у справі було зупинене.
Ухвалою господарського суду від 19.05.09 р. провадження у справі було поновлене.
В судове засідання 30.06.09 р. позивач та відповідач2 не зґявились, причин свого незґявлення суду не повідомили.
Відповідач1 надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутністю свого представника.
Господарський суд вважає за можливе задовольнити вказане клопотання відповідача1, а також розглянути справу за відсутністю позивача та відповідача2, оскільки останні були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, а строк вирішення спору, з урахуванням його продовження, закінчується 30.06.09 р.
Господарський суд, розглянувши матеріали справи, -
В С Т А Н О В И В:
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Постановою Вищого господарського суду України від 09.09.08 р. по справі № 12/39-07, у якій брали участь ті самі сторони, що і у цій справі, яка набрала законної сили, було встановлено наступне:
30.11.05 р. між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Красногвардійське відділення Промінвестбанку" та Приватним підприємством "Бест" було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 30-1101/02-01 та в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між останніми було укладено договір застави № 30-1102/03-01 від 30.11.05 р., згідно умовам якого у заставу позивачеві підприємство передало 10 484,437 т соняшника.
Підставою позову позивач вказувє наявність між Дочірнім підприємством державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" та Приватним підприємством "Бест" договору № 317 від 30.09.05 р. про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції, наявність складської квитанції № 573, виданої 30.11.05 р. на бланку АЖ № 048952, згідно якої відповідач-1 підтвердив прийняття від відповідача-2 на зберігання за договором № 317 від 30.09.05 р. соняшника 2004 р. збирання врожаю фізичною та заліковою вагою 10 484,437 тон, ГОСТ 22391-89, вологістю 8,0, сміттєва домішка 1,8.
Також, позивач, як на підставу позову, посилається на договір між ним, відповідачем-1 та відповідачем-2 від 30.11.05 р. про внесення змін № 1 до договору зберігання № 317 від 30.09.05 р., згідно якому (п. 5.6. договору) забороняється відвантаження насіння соняшнику з елеватора до повного виконання зобов'язань відповідача перед позивачем по кредитному договору, а відповідно п. 5.7. цього ж договору, за порушення зобов'язань, передбачених пунктом 5.6. Договору в редакції додаткової угоди, а саме: за відвантаження насіння соняшнику без письмового дозволу Банку (позивача), виконавець (відповідач-1) виплачує на користь Банку штраф в розмірі 10 000,00 грн., а також відшкодовує останньому в натурі кількість відвантаженого без дозволу Банку насіння соняшнику чи відшкодовує його вартість за ринковими цінами, що діють на момент відшкодування.
Як вбачається зі змісту позову Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ" у ньому міститься вимога про спонукання відповідачів солідарно відновити в натурі на користь позивача заставлений соняшник в кількості 10 484,437 тон, видати подвійне складське свідоцтво на зерно.
В обґрунтування позову позивач посилався на пункти 5.6., 5.7. договору з відповідачами від 30.11.05 р. про внесення змін №1 до договору зберігання № 317 від 30.09.05 р.
Згідно вказаним пунктам, до повного виконання зобов'язань, забезпечених договором застави, відвантаження насіння соняшнику із елеватора категорично забороняється. Тільки після одержання письмового повідомлення банку про повне виконання замовником своїх зобов'язань, забезпечених договором застави, замовник вправі розпоряджатися насінням соняшнику. Виконавець несе відповідальність перед банком за порушення зобов'язань, передбачених пунктом 5.6. договору в редакції цієї додаткової угоди, а саме: за відвантаження насіння соняшнику без письмового дозволу банку. При цьому виконавець виплачує на користь банку штраф у розмірі 10000,00 грн., а також відшкодовує останньому в натурі кількість відвантаженого без дозволу банку насіння соняшнику чи відшкодовує його вартість за ринковими цінами, що діють на момент такого відшкодування.
Отже, для вирішення даного спору по суті суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, що апеляційним судом зроблено не було.
Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися і з висновком суду першої інстанції, оскільки відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Так, суд повинен був надати оцінку договорам, які містяться у матеріалах справи, а не приймати рішення посилаючись тільки на висновки слідчих органів.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Вказані факти не підлягають доведенню у цій справі відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України.
Крім того, згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Господарським судом також встановлено:
30.09.05 р. між Приватним підприємством „Бест”, як замовником, та Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Шполянський елеватор”, як виконавцем, укладено договір № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції, за умовами якого виконавець надає замовнику послуги по прийманню, зберіганню, сушці, очистці та відпуску на залізничний або автомобільний транспорт сільськогосподарської продукції. Орієнтовний обсяг продукції замовника: 20 000 (одиниця виміру не вказана) соняшнику. Строк приймання насіння соняшника на сушку до 31.12.05 р., строк зберігання – до 31.12.06 р.
31.11.05 р. між Приватним підприємством „Бест” (замовник), Дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Шполянський елеватор” (виконавець) за участю Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії „Красногвардійське відділення Промінвестбанку в м. Дніпропетровськ” (банк) укладено договір про внесення змін № 1 до договору № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р.
Вказаним Договором від 31.11.05 р. про внесення змін № 1 до договору № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р. внесені зміни до умов договору № 317 від 30.09.05 р. щодо строку зберігання соняшнику – до повного виконання замовником зобов’язань, забезпечених договором застави, встановлена можливість відпуску соняшнику лише з письмового дозволу банку, доповнені умови договору пунктами наступного змісту:
"5.5. Насіння соняшнику заліковою вагою 10 484,437 тон є предметом застави відповідно до договору застави № 30-1102/02-01 від 30.11.05 р., укладеного між банком і замовником у забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 30-1101/02-01 від 30.11.05 р.
5.6. До повного виконання зобов’язань, забезпечених договором застави, відвантаження насіння соняшнику із елеватора категорично забороняється. Тільки після одержання письмового повідомлення банку про повне виконання замовником своїх зобов’язань, забезпечених договором застави, замовник вправі розпоряджатися насінням соняшнику.
5.7. Виконавець несе відповідальність перед банком за порушення зобов’язань, передбачених п.5.6. договору в редакції цієї додаткової угоди, а саме за відвантаження насіння соняшнику без письмового дозволу банку. При цьому виконавець виплачує на користь банку штраф у розмірі 10 000,00 грн., а також відшкодовує останньому в натурі кількість відвантаженого без дозволу банку насіння соняшнику чи відшкодовує його вартість за ринковими цінами, що діють на момент такого відшкодування.".
Як зазначено у договорі № 317 від 30.09.05 р. та договорі про внесення змін № 1 від 30.11.05 р. до договору № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р., їх укладено зі сторони ДП ДАК Хліб України” „Шполянський елеватор” директором Сабадаш М.А., підпис якого на договорі посвідчено печаткою підприємства.
Відповідно до наявної в матеріалах справи складської квитанції на зерно № 573 від 30.11.05 р., серія бланку АЖ № 048952, Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Шполянський елеватор” прийняло на зерновий склад на зберігання від Приватного підприємства „Бест” на підставі договору від 30.09.05 р. насіння соняшнику, урожаю 2004 року, заліковою вагою 10 484,437 т, вологість - 8%, сміттєва домішка – 1,8%, зараженість – не виявлена.
Вказана складська квитанція на зерно № 573 від 30.11.05 р. на бланку АЖ № 048952, як зазначено в ній, підписана від імені Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" керівником – Сабадаш М.А., головним бухгалтером - Чорногал Г.В.
Заперечуючи проти позову, відповідач-1 послався на ті обставини, що відповідач-1 не укладав з відповідачем-2 договір № 317 від 30.09.05 р. та не брав ніяких зобов’язань по наданню відповідачу-2 послуг по зберіганню насіння соняшнику, не видавав відповідачу-2 складську квитанцію на зерно № 573 від 30.11.05 р. на бланку АЖ № 048952, не мав в документообігу складської квитанції на бланку АЖ № 048952, не укладав договору про внесення змін № 1 до договору № 317 від 30.09.05р. та не брав в зв’язку з цим на себе зобов’язань.
На підставі клопотання відповідача-1 з метою з’ясування обставин укладення відповідачем-1 договору № 317 від 30.09.05 р., договору від 30.11.05 р. про внесення змін № 1 до договору № 317 від 30.09.05 р., видачі відповідачем-1 складської квитанції на зерно № 573 від 30.11.05 р. на бланку АЖ № 048952 у справі було призначено судові почеркознавчу та технічну експертизи.
Згідно висновку судово - почеркознавчої експертизи № 994 від 28.12.09 р., підписи від імені: Сабадаша М.А. в договорі № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р., в графі: "Виконавець" в рядку „М.А. Сабадаш”; та в договорі від 30.11.05 р. про внесення змін № 1 до договору № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р., в графі: "Виконавець" в рядку „М.А. Сабадаш” - виконані не Сабадашем М.А., а іншою особою.
Підпис від імені Чорногал Г.В. у складській квитанції на зерно № 573 від 30.11.05 р., в рядку „(підпис)Чорногал Г.В.”, - виконаний не Чорногал Ганною Володимирівною, а іншою особою.
Відповідно до висновку судово - технічної експертизи документів № 993 від 30.05.09 р., у наданих для дослідження договорі договорі про внесення змін № 1 від 30.11.05 р. до договору № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільськогосподарської продукції від 30.09.05 р., складській квитанції на зерно № 573 від 30.11.05 р. відтиски круглої печатки нанесені не кліше круглої печатки Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор", код 00952628, вільні та експериментальні зразки відтисків якого надані для порівняльного дослідження.
З метою з’ясування обставин отримання відповідачем-1 від Державного підприємства „Держреєстри України” бланку суворої звітності - складської квитанції на зерно АЖ № 048952, господарським судом була витребувана відповідна інформація від Державного підприємства „Держреєстри України”.
Згідно листу Державного підприємства „Держреєстри України” від 15.12.08 р. вих. № 271, бланк складської квитанції на зерно АЖ № 048952 Дочірньому підприємству Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" не передавався, вказана складська квитанція на зерно АЖ № 048952 була отримана 18.11.04 р. ЗАТ „Стівідорна компанія "Авліта".
Крім того, в журналі реєстрації договорів Шполянського елеватора за 2005 рік договір № 317 від 30.09.05 р. з ПП “Бест”та договір від 30.11.05 р. про внесення змін № 1 до договору № 317 про приймання, збереження, сушку, очистку та відпуск сільгосппродукції від 30.09.05 р. на збереження соняшника не зареєстровані.
Також, не зареєстрована в журналі реєстрації складських квитанцій на зерно Шполянського елеватора за 2005 рік і складська квитанція № 573 від 30.11.05 р. на бланку серії АЖ № 048952 на приймання на збереження від ПП “Бест” 10 484,437 т насіння соняшника.
Позивачем також не надано належних доказів на підтвердження виконання спірних договорів, тобто фактичного надходження від ПП “Бест”та зберігання Шполянським елеватором насіння соняшника у кількості 10 484,437 т.
Враховуючи вищенаведені обставини справи, що підтверджуються належними доказами, у їх сукупності, слід дійти висновку, що спірні договори, всупереч ч. 1 ст. 92, ч. 2 ст. 207 ЦК України, повноважними особами Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" не укладалися, складська квитанція на зерно № 573 від 30.11.05 р. не видавалась, насіння соняшнику у кількості 10 484,437 т на зберігання не передавалося.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд вважає, що позивач не довів належними доказами по справі фактів, викладених у позові, які до того ж спростовуються зібраними судом у справі письмовими доказами.
Крім того, в силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За ч. 1, 3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).
За викладених обставин суд вважає, що спірні договори суперечать волевиявленню Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України" "Шполянський елеватор" та укладені від його імені невідомою особою, тобто - без належних повноважень та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.
При цьому, суд також враховує, що, згідно ст. 541 ЦК України, солідарний обов’язок виникає у випадках, встановлених договором або законом. Норми законодавства, що регулюють відносини застави та відносини зберігання не встановлюють солідарного обов’язку та солідарної відповідальності заставодавця та зберігача. Відсутні відповідні положення і в договорах, на які посилається позивач, як на укладені з відповідачем-1.
Також, виходячи зі змісту параграфу 2 глави 66 „Зберігання” ЦК України, прийняття на товарний склад товару за складською квитанцією не має наслідком видачі подвійного складського свідоцтва у разі втрати цього товару.
Відповідно ж до з ст. 37 Закону “Про зерно та ринок зерна в Україні” від 04.07.2002 р. № 37-ІУ, заставне зерно оформляється не складською квитанцією, а простим або подвійним складським свідоцтвом, яке і є належним підтвердженням зберігання зерна.
Викладене є підставою для відмови в позові. Судові та інші витрати по справі слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд,
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позову відмовити.
Суддя | І.Ю. Дубінін |
|
|
|