ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2009 р. Справа № 12/44-14/71
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до відповідача-1 Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця"
в особі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних
робіт і цивільних споруд №4"
вул. Промислова,18а, м. Івано-Франківськ, 76000
до відповідача-2 Регіональне відділення Фонду державного майна
в Івано-Франківській області ,
вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76000
3-тя особа без самостійних вимог: Підприємець ОСОБА_2
АДРЕСА_2
3-тя особа без самостійних вимог: ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ
Суддя Булка В.І.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_3-представник (довіреність від 19.07.07);
Від відповідача 1: не з"явились;
Від відповідача 2: Чернов Р.М. - заступник начальника юридичного відділу, (довіреність №1/14-02 від 22.01.09);
Від третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2: ОСОБА_5, (довіреність №3549 від 05.07.07р. - представник)
Від третьої особи без самостійних вимог ВДВС Івано-Франківського МУЮ: не з"явились
Представникам сторін роз"яснено права та обов"язки на підставі ст.ст.20,22 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про визнання права власності у вбудованих приміщеннях площею 17.4 кв.м та 10,6 кв.м будівлі по АДРЕСА_1
В засіданні суду 11.06.09 оголошувалась перерва до 12.06.09.
Представник третьої особи без самостійних вимог, ВДВС Івано-Франківського міського управління юстиції, в засідання суду не з"явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце проведення засідання суду. В попередньому судовому засіданні підтримував позицію відповідачів по справі - проти позову заперечує.
Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:
-договір оренди №5 від 01.06.02 відповідно до якого позивач орендує нежитлове приміщення площею 17,4 кв.м та 10,6 кв.м будівлі по АДРЕСА_1;
-на проведений капітальний ремонт, вартість якого становить 14 392,00грн.; встановлення газового конвектора - 2 227,00грн. та пожежної сигналізації - 1 890,00грн.;
-збільшення вартості майна до 18 822,00грн.;
-розширення приміщення стоматкабінету за рахунок виділення приміщення на другому поверсі площею 10,6кв.м.;
-постанову господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.08 по справі №А-15/149-6/372 щодо укладення договору та оголошення конкурсу на право оренди приміщення визнанні неправомірними, а конкурс оренди, який проводився 18.06.09 нечинним;
-п.4 ст.778 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач 1, Державне територіальне-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" в особі відокремленого підрозділу "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №4", проти позу заперечує, просить відмовити в задоволенні позову та подав суду відзив на позов (б/н від 28.09.08) та доповнення до відзиву №БМЕС-455 від 29.04.09, при цьому вказує на:
-п.п.6.3, 7.4 договору, відповідно до яких з дозволу орендодавця орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переобладнання, що зумовлює підвищення його вартості, а орендодавець - відшкодувати орендарю вартість зробленого невідокремленого поліпшення за наявності згоди;
-п.10.5 договору, згідно з яким питання відшкодування вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна ставиться у разі припинення або розірвання договору;
-ненадання дозволу позивачу на внесення змін до складу орендованого майна, проведення його реконструкції та технічного переозброєння; на неотримання дозволу на здійснення капітального ремонту нерухомого майна;
-неповноту і необгрунтування висновку експерта.
Відповідач 2, Регіональне відділення Фонду державного майна в Івано-Франківській області, проти позову заперечує, подав суду відзив на позовну заяву №09/2355 від 26.09.08 та доповнення до відзиву №10-09-00883 від 15.04.09. Свою правову позицію мотивує наступним:
-п.5.4 договору, відповідно до якого обов"язком орендаря є - своєчасно здійснювати капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна після попереднього погодження їх з орендодавцем;
-п.3 ст.778 Цивільного кодексу України, відповідно до якого при поліпшенні речі зроблені за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок оплати за користування річчю.;
-правомірністю дій РВ ФДМУ по Івано-Франківській області, що підтверджується постановою Львівського апеляційного адміністративного суду по справі №А-15/149-6/372 щодо визнання дій РВ ФДМУ по Івано-Франківській області неправомірними, відповідно до якої постанову господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.09 скасовано, в задоволенні позову ПП ОСОБА_1 відмовлено;
-поверхневість виконання будівельно-технічної експертизи.
Представник третьої особи без самостійних вимог, ПП ОСОБА_2, в судових засіданнях підтримує позицію відповідачів, вважає позовні вимоги позивача необгрунтованими та просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд встановив наступне.
Між Львівською державною залізницею та ПП ОСОБА_1 було укладено договір оренди державного майна № 5 від 01.06.02.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець (відповідач 1) передав, а орендар (позивач) прийняв в строкове платне володіння та користування нежитлове приміщення загальною площею 16,7 кв.м. за адресою: вул.Залізнична. 14 в м.Івано-Франківську на 1-му поверсі, для розміщення стоматологічного кабінету.
За умовами договору орендарю передано в строкове платне користуваннія зазначене вище приміщення строком на 1 рік 10 місяців (до 31.04.04).
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.07 ПП ОСОБА_1 зобов'язано звільнити орендоване приміщення в зв'язку з відсутністю в останньої правових підстав для користування. Зазначене рішення переглядалось апеляційною та касаційною інстанціями, рішення залишен без змін. На даний час справа знаходиться на розгляді в Верховному суді України і виконання рішення суду зупинено.
Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 14.03.08 по справі №А-15/149-6/372 щодо укладення договору та оголошення конкурсу на право оренди приміщення, що що знаходиться за адресою: м.Івано-Франківськ, вул. Залізнична, 14, визнанні неправомірними, а конкурс оренди, який проводився 18.06.09 - нечинним. Відповідача 1 зобов'язано укласти з ПП ОСОБА_1 договір оренди нежилих приміщень терміном на 5 років. Проте, 19.02.09 Львівським апеляційним адміністративним судом скасовано постанову господарського суду від від 14.03.08 по справі №А-15/149-6/372.
В судовому засіданні позивач стверджує, що здійснив переобладнання та реконструкцію для забезпечення функціонування стоматологічного кабінету, а саме: проведений капітальний ремонт, вартість якого становить 14 392,00грн., встановлено газовий конвектор (2 227,00грн.) та пожежну сигналізацію (1 890,00грн.), виготовлено технічну документацію на газо-, водо-, електропостачання, технічний паспорт на приміщення.
Ухвалою суду від 21.10.08 призначено судову будівельно-технічну експертизу. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 20.02.09 встановлено, що частка здійснених невідокремлюваних поліпшень у вбудованих приміщеннях на першому поверсі площею 17.4 м.кв., та на 10.6м.кв. другому становить 25%. (29 084,00грн.).
Відповідачі стверджують, що висновки щодо проведення будівельно-технічної експертизи, проведені Івано-Франківською торгово-промисловою палатою, є необгрунтованими та недостовірними, та такими, що не відповідають дійсності.
Позивач в засіданні суду вказує на п.6.3 згаданого вище договору, відповідно до якого орендар має право з дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, здійснювати його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення, що зумовлюють підвищення його вартості та п.10.5. договору, що передбачає, що у разі припинення або розірвання договору поліпшення орендованого майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю орендодавця. Питання компенсації орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті значних невідокремлюваних поліпшень вирішуються відповідно до п.п. 7.4,7.5 договору та чинного законодавства.
Відповідачі заперечують проти заявленого твердження позивача та звертають увагу суду на п. п. 2.2, 2.4 договору, відповідно до якихо сторони визначили, що передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на орендоване майно, власником якого залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди, і у разі припинення договору майно повертається орендарю.
Беручи до уваги викладене вище суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову і виходить з наступного.
Згідно постанови Вищого господарського суду України від 15.05.08 по справі 13/142 за позовом ВР ФДМУ по Івано-Франківській області до ПП ОСОБА_1, треті особи на стороні позивача без самостійних вимог відокремлений підрозділ "Управління будівельно-монтажних робіт і цивільних споруд №4" та ПП ОСОБА_2 про звільнення нежитлового приміщення площею 17,4м.кв. на першому поверсі в двохповерховій будівлі за адресою: АДРЕСА_1, встановлено, що термін дії договору оренди державного майна №5 від 01.06.02 закінчився 31.03.04 (пункт 10.1 договору) і, як було встановлено, на новий термін не укладався. Слід зазначити, що ПП ОСОБА_1 орендувала тільки приміщення площею 16.7 кв.м. на 1-му поверсі за адресою: АДРЕСА_1, отже у позивача відсутні правові підстави для проведення ремонтних робіт в приміщенні 10.6кв.м. на 2-му поверсі за тією ж адресою.
Приписами ч.3 ст.778 Цивільного кодексу України передбачено, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю, а ч. 4 - якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ. наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Позивач зазначає про проведення переобладнання та реконструкції для забезпечення функціонування стоматологічного кабінету, а саме: капітальний ремонт; встановлено газовий конвектор; встановлено пожежну сигналізацію; виготовлено технічну документацію на газо-, водо-, електропостачання, паспорт на приміщення.
Проте, капітальний ремонт приміщення та встановлення пожежної сигналізації не створює нової речі, а лише поліпшує орендоване приміщення. Крім того, проведення капітального ремонту є обов'язком орендаря згідно п.5.4 договору - в обов'язки орендаря входить своєчасне здійснення капітального, поточного та інших видів ремонтів орендованого майна, після попереднього погодження їх з орендодавцем.
У відповідності з п. п. 6.3, 7.4 договору, з дозволу орендодавця орендар має право вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості, а орендодавець - відшкодувати орендарю вартість зробленого невідокремленого поліпшення за наявності згоди.
Щодо газового конвектора, то він може бути відокремлений від орендованого майна без завдання йому шкоди, а виготовлення технічної не може розглядатись як поліпшення майна.
Як вбачається з роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосуванням Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо такі дії не передбачені у самому договорі оренди. Проте, ремонтні роботи по поліпшенню орендованого приміщення позивачем з Львівською залізницею не погоджувались та дозвіл на їх невідокремлене поліпшення не надавався.
Приписами ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без дозволу орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає.
Пунктом 10.5 договору встановлено, що питання відшкодування вартості невідокремлених поліпшень орендованого майна ставиться у разі припинення або розірвання договору.
Орендар не отримував дозволу на здійснення капітального ремонту нерухомого майна, оскільки орендодавець не погоджував орендарю вартість та конкретні види будівельно-монтажних робіт, в результаті яких будуть здійснені невідокремлювані поліпшення орендованого майна.
Пунктом 2.2. договору оренди №5 від 01.06.02 встановлено, передача в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава. Отже, вимога позивача про визнання за ним права спільної часткової власності на частину об'єкту орендованого майна є безпідставною.
Слід зауважити, що самовільне проведення позивачем переобладнання нежитлових приміщень по вул. Залізничній, 14 у м. Івано-Франківську не створює нові речі, а лише їх поліпшує.
Щодо проведення будівельно-технічної експертизи суд зазначає наступне. Ухвалою суду від 21.10.08 призначено судову будівельно-технічну експертизу. Висновком будівельно-технічної експертизи від 20.02.09 встановлено, що частка здійснених невідокремлюваних поліпшень у вбудованих приміщеннях на першому поверсі площею 17.4 м.кв., та на 10,6м.кв. другому становить 25%. (29 084грн.).
Відповідно до п. 3.1. Інструкції про призначення та проведення експертиз та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 № 53/5, експертиза проводиться після подання особою чи органом, яка її признчила, матеріалів, оформлених згідно з вимогами процесуального законодавства цієї Інструкції.
Будівельно-технічною експертизою зроблено висновок, що за час оренди в орендованих позивачем приміщеннях були фактично виконані ремонтно-будівельні роботи, що підтверджується актом виконаних робіт №12 за листопад 2003року на суму 1 057,00грн. та кошторис на будівельно-монтажні роботи на вересень 2003 року на 1 057,00грн.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" від 01.08.05 N 668, кошторисна документація - це кошториси та інші документи, пов'язані із складанням (розрахунки, обгрунтування, пояснення, відомості про ресурси тощо), і необхідні для визначення кошторисної вартості будівництва та договірної ціни. Тобто, кошторис тільки визначає вартість робіт, а не засвідчує факту виконання робіт.
Щодо висновоку експерта, яким включено вартість газових конвекторів на загальну суму
4 604,00грн. та жалюзів захисних на суму 1 567,00грн. до невідокремлюваних покращань суд також не бере до уваги, оскільки демонтаж газового конвектора та жалюзів захисних не призведе до пошкодження ні приміщення, ні конвектора, ні жалюзів занисних.
Відповідно до п.2.3.2, 2.3.4 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 N 53/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 03.11.98 за N705 3145, експерту забороняється: самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення експертизи, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно; вступати у непередбачені порядком проведення експертизи контакти з особами, якщо такі особи прямо та побічно зацікавлені в результатами експертизи.
Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи для проведення дослідження експертові не надавались документи на основі яких експерт робив висновок про фактично виконані ремонтно-будівельні роботи, а саме: акт виконаних робіт №12 по проведенню робіт з газопостачаня, кошторис на будівельно-монтажні роботи по газифікації, товарні чеки на купівлю газових конвекторів; договір №4 від 04.09.03 на виконання робіт по встановленню кондиціонера, податкові накладні на придбання жалюзів захисних та кошторис матеріалів стоматкабінету.
Проте, у висновку експерта міститься перелік документів, які ним досліджені, але не зазначені ті документи, які надав суд для проведення експертного дослідження .Тобто, суд приходить до висновку, що експерт самостійно збирав матеріали для проведення дослідження.
У висновку експерта не вказано, які саме позивачем зроблені невідокремлювані поліпшення орендованого майна пов'язані із функціонуванням стоматкабінетів.
Приписами ст.42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.
При досліджені судом висновку експерта, суд приходить до висновку про його необгрунтованість, суперечність іншим матеріалам справи, неповноту відповідей на поставлені питання та їх невідповідність іншим фактичним даним.
Частиною5 ст.42 ГПК України встановлює додаткове до ст.43 ГПК України правило оцінки доказів. Висновок експерта є рівноцінним з іншими видами доказів. Висновок експерта не є обов"язковим для суду, оскільки жоден доказ не має заздалегіть установленої сили. Експертний висновок оцінюється судом сукупно з іншими доказами.
Враховуючи викладене вище, суд не погоджується з висновком експерта та відповідно до ч.6 ст.42 ГПК України відхиляє висновок судового експерта.
Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем не доведено обставини, на які він посилався.
За таких підстав, позовні вимоги позивача є необгрунтованими, не доведеними в судовому засіданні, не грунтуються на доказах, а тому задоволенню не підлягають.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.778 Цивільного кодексу України, ст.ст.27,42,43,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
в позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Булка В.І.
Рішення підписане 01.07.09.
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
Помічник судді Гандера М.В.