ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09                                                                          Справа №  3/32/09

Суддя   Соловйов  В.М.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Мегапласт”,                      м. Луганськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Гарт”,  м. Запоріжжя

про стягнення суми 54 346,27 грн.

                                                Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Войлов В.В., представник, довіреність № 66 від 27.02.2009р.

від відповідача: Кошліченко В.С., представник, довіреність № 07/01-09 від 10.01.2009р.

ТОВ “ТД “Мегапласт” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ “НВО “Гарт” про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ЛМП - 931 від 12.09.2007р. в розмірі 54 346,27 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, ст. 193, 217, 218, 230 ГК України, ст. 1, 12, 15 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 23.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/32/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 02.03.2009р. о 12 годині 00 хвилин.

Ухвалою від 02.03.2009р. відмовлено в задоволенні клопотання ТОВ “НВО “Гарт” про зупинення провадження у справі № 3/32/09 до розгляду пов’язаної з нею справи за позовом до ТОВ “Торговий дім “Мегапласт”, оскільки на час розгляду клопотання відомості про таку справу були відсутні.

У судовому засіданні 02.03.2009р. оголошувалась перерва до 19.03.2009р.

Ухвалою від 19.03.2009р. задоволено клопотання відповідача та зупинено провадження у справі № 3/32/09 до розгляду господарським судом Луганської області справи № 14/63пд про за позовом ТОВ “НВО “Гарт” до ТОВ “ТД “Мегапласт” про визнання недійсним договору №ЛПМ-931 від 12.09.2007р.

Ухвалою від 06.05.2009р. провадження у справі № 3/32/09 поновлено з 28.05.2009р. у зв’язку із усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі. Судове засідання призначено на 28.05.2009р. об 11 годині 00 хвилин.

У судовому засіданні 28.05.2009р. позивачем надано заяву про уточнення позовних вимог від 28.05.2009р., в якій позивач збільшив розмір інфляції та 3 % річних, зменшив розмір пені та відмовився від вимог щодо стягнення суми штрафу в розмірі 23 030, 66 грн. та просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість в сумі  32 588, 45 грн.

Уточнення позовних вимог прийняті судом до розгляду, оскільки такі дії позивача не суперечать закону (ст. 22 ГПК України) і не порушують нічиї права і охоронювані законом інтереси.

Ухвалою від 28.05.2009р. строк вирішення спору по справі № 3/32/09 продовжено до 23.06.2009р. за клопотанням обох сторін в порядку ч.4, 5 ст.69 ГПК України.

У судовому засіданні 28.05.2009р. оголошувалась перерва до 23.06.2009р. о 12 годині 00 хвилин.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 23.06.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

З урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ТОВ “ТД “Мегапласт” просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 23 030, 66 грн., пеню в розмірі 1 536,95 грн., 7 205, 28 грн. - втрат від інфляції грошових коштів та 815, 56 грн. –3% річних від простроченої суми, а всього 32 588, 45 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву від 28.05.2009р. № 01/05юо-09. Також просить застосувати строки позовної давності згідно ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Крім того, звертає увагу суду на те, що йому не виставлялися рахунки-фактури на оплату відповідно до п.4.1 Договору. Посилається також на те, що під час розгляду господарським судом Луганської області справи № 14/63пд за позовом ТОВ “НВО “Гарт” до ТОВ “ТД “Мегапласт” про визнання недійсним договору №ЛПМ-931 від 12.09.2007р. було встановлено факт, який не потребує доказування –що за видатковою накладною №ЛПМ-002270 від 26.10.2007р. передано товар на суму 23 030, 66 грн., а не на суму 23 212, 00 грн.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ “Торговий дім “Мегапласт” (продавець) та ТОВ “Науково-виробниче об’єднання “Гарт” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № ЛМП - 931 від 12.09.2007р., за яким продавець зобов’язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар, згідно видаткових накладних (п. 1.1 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору продавець зобов’язується здійснити відвантаження товару на протязі 10 банківських днів з моменту здійснення передоплати або отримання замовлення.

Позивач виконав умови договору, на адресу відповідача поставив продукцію на загальну суму 94 798, 99 грн.:

- За видатковою накладною №ЛМП-002104 від 08.10.2007р. на суму 71 468, 33 грн.

Покупцем товар отримано 08.10.2007р., що підтверджується довіреністю ЯОБ № 232527 від 08.10.2007р.

Розрахунок за вказаний товар здійснений ТОВ “Науково-виробниче об’єднання “Гарт” 05.10.2007р. шляхом передоплати в сумі 71 768, 33 грн.

- За видатковою накладною №ЛМП-002270 від 26.10.2007р. на суму 23 212, 00 грн.

Покупцем товар отримано 26.10.2007р., що підтверджується довіреністю ЯОБ № 232535 від 26.10.2007р.

Розрахунок за вказаний товар ТОВ “Науково-виробниче об’єднання “Гарт” не здійснений.

- За видатковою накладною №ЛМП-002521 від 27.11.2007р. на суму 118, 66 грн.

Покупцем товар отримано 27.11.2007р., що підтверджується довіреністю ЯОБ            № 232553 від 27.11.2007р.

Розрахунок за вказаний товар ТОВ “Науково-виробниче об’єднання “Гарт” не здійснений.

Відповідно до 4.1 Договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі виставленого рахунку на розрахунковий рахунок продавця в наступному порядку:

сплата здійснюється на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки товару.

Відповідач не виконав умови договору, тому станом на 20.01.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог складає 23 030, 66 грн.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов’язання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу № ЛМП - 931 від 12.09.2007р.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобов’язався оплатити поставлений товар на протязі 10-ти банківських днів з моменту поставки товару (п. 4.1 Договору).

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобов’язання за договором купівлі-продажу № ЛМП - 931 від 12.09.2007р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 437 від 13.10.2008р. з вимогою погасити заборгованість у розмірі 23 030, 66 грн., шляхом перерахування зазначеної суми на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів з моменту отримання даної претензії. Відповідач відповіді на претензію не надав, остаточного розрахунку не здійснив.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного та неповного виконання ТОВ “НВО “Гарт” грошових зобов’язань, уточнені позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу по Договору в розмірі 23 030, 66 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також в позовній заяві та з урахуванням уточнених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 1 536, 95 грн. пені, 7 205, 28 грн. - втрати від інфляції грошових коштів, 815, 56 грн. –3 % річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов’язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання.

Відповідно до п. 8.2 договору купівлі-продажу № ЛМП - 931 від 12.09.2007р. за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сумлінна сторона має право на стягнення упущеної вигоди, пені (штрафної неустойки) у розмірі 0,1 % від суми невиконаних зобов’язань, за кожний день прострочки виконання зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що сума пені в розмірі 1 536, 95 грн. розрахована позивачем вірно (розрахунок суми пені у додатку до позовної заяви та в додатках до уточнення позовних вимог від 28.05.2009р.). Заявлена до стягнення сума пені не перевищує обмеження, встановлені ст. 3  Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” та ч. 2 ст.343 Господарського кодексу України - подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню повністю.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3 % річних від простроченої суми та сум втрат від інфляції, то відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що сума 3 % річних від простроченої суми у розмірі 815, 56 грн. розрахована позивачем невірно (розрахунок у додатку до позовної заяви та в додатках до уточнення позовних вимог від 28.05.2009р.) Тобто, в цій частині позивач припустився арифметичної помилки на 1, 90 грн.

Відтак, в частині стягнення 1, 90 грн. –3 % річних від простроченої суми, слід відмовити.

Господарським судом встановлено, що сума втрат від інфляції грошових коштів у розмірі 7 205, 28 грн. розрахована позивачем вірно (розрахунок у додатку до позовної заяви та в додатках до уточнення позовних вимог від 28.05.2009р.) і підлягає стягненню у повному обсязі.

Позовна давність судом не застосовується, оскільки стягнення зазначених сум позивачем заявлено з урахуванням ч.2 ст.258 ЦК України, про що свідчать заява про уточнення позовних вимог від 28.05.2009р. та письмові пояснення позивача від 22.06.2009р.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

В судовому засіданні 23.06.2009р. до прийняття відмови від позову господарський суд роз’яснив позивачу наслідки вказаної процесуальної дії та перевірив повноваження на вчинення цієї дії у представника ТОВ “Торговий дім “Мегапласт”.

Оскільки під час судового розгляду позивачем надано заяву про відмову від вимог щодо стягнення суми штрафу у розмірі 23 030, 66 грн. провадження у справі в цій частині слід припинити. Судові витрати в цій частині (державне мито в розмірі 230,30 грн.) покладаються на позивача.

Заперечення відповідача не спростовують висновки суду.

Зокрема, не приймаються до уваги посилання на те, що йому не виставлялися рахунки-фактури на оплату відповідно до п.4.1 Договору.

Згідно довіреностей на отримання цінностей, товар від ТОВ “Торговий дім “Мегапласт” отримувався ТОВ “НВО “Гарт” саме за рахунками-фактури.

Що стосується рішення господарського суду Луганської області по справі                    № 14/63пд за позовом ТОВ “НВО “Гарт” до ТОВ “ТД “Мегапласт” про визнання недійсним договору №ЛПМ-931 від 12.09.2007р., яким ніби-то було встановлено факт, який не потребує доказування –що за видатковою накладною №ЛПМ-002270 від 26.10.2007р. передано товар на суму 23 030, 66 грн., а не на суму 23 212, 00 грн.

В даному випадку господарським судом Луганської області допущено явну описку, про що свідчить видаткова накладна №ЛМП-002270 від 26.10.2007р. на суму 23 212, 00 грн. та довіреність ЯОБ №232535 від 26.10.2007р., копії яких долучено до справи №3/32/09.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК інші судові витрати –державне мито в сумі 325, 87 та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118, 00 грн. покладаються на відповідача.

    

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.    Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Гарт” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Червонодніпровка,             вул. Центральна, 19, р/р 26009303169057 в безбалансовому відділенні “Лівобережне відділення “Промінвестбанк” м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 20471581) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Мегапласт” (91000,                 м. Луганськ, вул. Гастело, 39-б, р/р 2600701003212 в філії ВАТ “Держ. Екс-імп.банк України”, МФО 304289, код ЄДРПОУ 32900322) 23 030 (двадцять три тисячі тридцять) грн. 66 коп. основного боргу, 7 205 (сім тисяч двісті п’ять) грн. 28 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 1 536 (одну тисячу п’ятсот тридцять шість) грн. 95 коп. –пеня за прострочку оплати товару, 813 (вісімсот тринадцять) грн. 66 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 313 (триста тринадцять) грн. 16 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Прийняти відмову позивача від позову в частині стягнення суми штрафу у розмірі 23 030, 66 грн. Провадження у справі в цій частині припинити.

4.  В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об’єднання “Гарт” (70441, Запорізька область, Запорізький район, с. Червонодніпровка,            вул. Центральна, 19, р/р 26009303169057 в безбалансовому відділенні “Лівобережне відділення “Промінвестбанк” м. Запоріжжя, МФО 313355, код ЄДРПОУ 20471581) в доход Державного бюджету України (отримувач Державний бюджет Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, МФО 813015, ЄДРПОУ 34677154, рахунок № 31119095700007, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095) 12 (дванадцять) грн. 71 коп. держмита.

Суддя:                                                                     В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 26.06.2009р.