Справа № 2а-352/09

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

про відмову в задоволенні клопотання

про поновлення строку звернення до суду

із адміністративним позовом

    03 липня 2009 року                                           м. Монастирище

 Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді     Ротаєнко Д.С.,

при секретарі:         Пугач В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище  адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі про зобов"язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни", поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

в с т а н о в и в :

    Позивач 13.05.2009   року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про зобов"язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни" за 2006-2008 роки, поновлення строку звернення до суду із позовом.    

    Позивач  у судовому засіданні позов підтримав повністю, просить справу розглядати у його відсутність, про що надав заяву.

    Представник відповідача  вважає, що клопотання про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом не підлягає задоволенню, оскільки, пропущений без поважних причин, про що надав письмове заперечення суду. Просить справу розглядати у відсутність їх представника.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із позовом за період з 01.01.2006 року до 13.05.2008 року не підлягає задоволенню, оскільки, позивачем не надано суду доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99,158, 160,165,185 КАС України, суд

у х в а л и в:

    В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом в частині поновлення його з 01.01.2006 року до 13.05.2008  року відмовити .

    Заява про апеляційне оскарження ухвали може бути подана протягом 5 днів з дня її проголошення до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом 10 днів  до Київського апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд після подання заяви про апеляційне оскарження ухвали.

Ухвала суду набирає чинності після закінчення строку подання заяви, якщо заяву не було подано.

    Суддя                                              Д. С. Ротаєнко

 

Справа № 2а-352/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

03 липня 2009 року                                           м. Монастирище

 Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді     Ротаєнко Д.С.,

при секретарі:         Пугач В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище  адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі про зобов"язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни", поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Адміністративний позов   задовольнити  частково.

 

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі Черкаської області щодо не нарахування  та невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1 з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

 

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  підвищенням її на  30% мінімальної пенсії за віком з розміру,  встановленого  ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.

 

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

 

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови через Монастирищенський районний суд до Київського  апеляційного адміністративного суду.

    Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського  апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

 

Суддя:                             Д. С. Ротаєнко

 

 

 

 

 

 

Справа № 2а-35249/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

 

03 липня 2009 року                                           м. Монастирище

 Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді     Ротаєнко Д.С.,

при секретарі:         Пугач В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище  адміністративну справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі про зобов"язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни", поновлення пропущеного строку для звернення до суду,

 

в с т а н о в и в:

 

Позивач 13.05.2009  року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про зобов"язання вчинити дії по нарахуванню недоплаченої щомісячної державної допомоги "Дітям війни" за 2006-2008 роки, поновлення строку позовної давності. Підставою для звернення вважає те, що він відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV  від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2006 - 2007 роках така допомога не виплачувалась. Верховна Рада України Законом України № 3235 IV від 20.12.05 року "Про Державний бюджет України на 2006 рік" ст. 77 та ст. 110 та Законом України № 489 V від 19.12.2006 року "Про Державний бюджет України на 2007 рік" ст. 71, п. 12 призупинила дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак Конституційний Суд України своїм рішенням № 6 рп / 2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007, керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України та статтями 45, 51, 61, 63, 65 Закону України "Про Конституційний Суд України" вирішив визнати таким, що не відповідають Конституції України, і є не конституційним положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 IV від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни", пункт 1 положення статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік № 489 V від 19.12.2006 року визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно - правовими актами. Згідно частини 2 статті 19 та частини 3 статті 22 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод. Таким чином, зважаючи на вище викладене, невиплата йому соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України "Про соціальний захист, дітей війни, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України. Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2007 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня -380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Згідно із Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Таким чином, сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006 - 2007 роки становить 2 733,30 гривень. З січня 2008 року щомісячну соціальну допомогу почали виплачувати, але лише в розмірі 10 відсотків від мінімальної пенсії за віком, всупереч 30 % встановлених Законом України "Про соціальний захист дітей війни". Згідно із Законом України "Про державний бюджет на 2008 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, становить: із 1 січня - 470 гривень, з 2 квітня - 481 гривня, із 1 липня - 482 гривні. Сума недоотриманої соціальної допомоги за 2008 рік становить в гривнях згідно розрахунку 1211 гривень. Відповідно до статті 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, неконституційних положень нормативно - правових актів вищої сили, Законів України, крім того, про належні йому, як дитині війни, виплати його повідомлено не було, тому про факт порушення його прав, яке тривало понад півтора року, йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі на початку серпня 2007 року. Просить поновити пропущений строк звернення до суду та зобов"язати його нарахувати на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, за 2006 - 2008 роки в сумі 3944,30 гривень.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задоволити, про що надав заяву та про розгляд справи у його відсутність.

        Представник відповідача - Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі в судове засідання не з"явився, надав суду заперечення, відповідно до якого повністю заперечує та не визнає позовні вимоги позивача. У відповідності до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа підлягає розгляду по нормативним положенням КАС України. Позивач перебуває на обліку в управлінні ПФУ у Монастирищенському районі, як пенсіонер. У відповідності до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195 (надалі  - Закон № 2195), має статус "Дитини війни". Розрахунок позовних вимог позивачем здійснений помилково. Прожитковий мінімум із 01.07.2008 року до 01.10.2008 року становив 482 гривні, а не 544 гривні, а із 01.10.2008 року - 498 гривень, а не 544 гривні, у відповідності до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" від 28.12.2007 року № 107 - 17. Таким чином, розрахунок позовних вимог здійснено невірно за 2008 рік. Відповідно, сума позовних вимог становитиме за 2008 рік - 1158,60 гривень, а за 2006 - 2008 роки - 3891,90 гривень. У відповідності до норм ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною 1 ст. 100 КАС України, передбачено: "Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін". Їх сторона наполягає на тому, що період із 01.01.2006 року до 14.05.2008 року  до уваги не брати з причин, передбачених ч. 2 ст. 99 КАС України. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення йому строку звернення до суду. Закон та інші нормативно - правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами, і можливість обізнаності людини про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини. Вважають, що спір повинен вестися лише щодо суми, що перебуває в часовому періоді із 14.05.2008 року до 31.12.2008 року. Положення п. 41 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратили чинність, як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 10 - рп/2008 від 22.05.2008 року. Статтею 6 Закону № 2195 передбачено лише відсоткове значення підвищення до пенсій особам, яким встановлено статус "дитини війни" (30 % мінімальної пенсії за віком). Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої потрібно обчислювати підвищення Законом № 2195, не передбачено. Пунктом 3 Прикінцевих Положень Закону № 2195 Кабінету Міністрів України доручено подати до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів та своїх нормативно - правових актів у відповідність із цим Законом. До цього часу законодавчо не врегульований розмір мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищень до пенсії особам, яким вставлено статус "дитини війни". Нормативно - правовим актом, який встановлює мінімальну пенсію, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року за № 1058 (надалі - Закон № 1058), але він не може бути застосований, як нормативно - правовий акт, який встановлює мінімальну пенсію за віком для підвищення "дітям війни", оскільки ч. 3 ст. 28 Закону № 1058 чітко визначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті (тобто у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, поширення норм ст. 28 Закону № 1058 на позивача, як такого, що має право на підвищення пенсії чи державну соціальну допомогу згідно зі ст. 6 № 2195 - не є обґрунтованим. У відповідності до ст. 7 Закону № 2195: "Фінансове забезпечення держаних соціальних гарантій, передбачених цих Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України". Статтею 71 Закону № 1058 зазначено: "Бюджет Пенсійного фонду - план утворення та використання цільового страхового фонду, що формується за рахунок страхових внесків до солідарної системи та находжень із інших джерел, визначених цим Законом". Тобто, кошти на виплату зазначених соціальних виплат повинні надійти з Державного бюджету України, а вони ні в 2006 році, ні в 2007 році, ні в 2008 році не надійшли, і доказів протилежного, позивачем ненаведено та ненадано. Управління Пенсійного Фонду України в Монастирищенському районі Черкаської області діє на підставі Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за № 8 - 2 (із змінами та доповненнями), зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року за № 209/14900 і виконує та здійснює делеговані йому повноваження Пенсійного фонду України, у відповідності до п. 15 Положення "Про Пенсійний фонд України", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 24.10.2007 за № 1261 (надалі - Положення). Відповідно до п. 15 Положення, ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку його територіальні управління. У відповідності до ч. 6 п. 8 Положення: "Бюджет Фонду щороку затверджує Кабінет Міністрів України". ПФУ забезпечує ефективне використання коштів, що перебувають в його управлінні. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету ПФУ джерел, відповідно до конкретних напрямків витратної частини бюджету ПФУ. Пунктом 9 Положення передбачено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ, які використовуються винятково за призначенням і вилученню не підлягають. На підставі ст. 6 Конституції України, органи державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може примушувати робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи те, що нормою ст. 7 Закону № 2195 передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій згідно із Законом № 2195 здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів бюджету ПФУ, порушень чинного пенсійного законодавства України з боку сторони відповідача у справі - не було. Крім цього, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 6 - рп/2007 від 09.07.2007 року, норма статті 111 "Про Державний бюджет на 2007 рік", втратила чинність з дня ухвалення даного рішення Конституційним Судом України, а положення п. 41 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" втратило чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України № 10 - рп/2008 від 22.05.2008 року. Рішення про відновлення дії вищезазначених законодавчих актів України у редакції, чинній до внесення змін до них, Верховною Радою України ні в 2007 році, ні в 2008 році, не приймалися. І станом на дату подання заперечення, змін щодо відновлення дії норм зазначених статей у первоначальній їх редакції, Верховною Радою України - не здійснено. Кошти із Державного бюджету України на фінансування даних соціальних гарантій не виділялися. Крім того, позивачем робиться посилання на Рішення Конституційного Суду України № 6 - рп/2007 від 09.07.2007 року, щодо норм статті 111 "Про Державний бюджет на 2007 рік", але не зроблено посилання на положення п. 41 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, що втратило чинність на підставі Рішення Конституційного Суду України № 10 - рп/2008 від 22.05.2008 року. Таким чином, позивачем не оскаржується період із 01.01.2008 року до 31.12.2008 рік щодо не нарахування йому надбавки, як "дитині війни" у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, це якщо врахувати що з 01.01.2008 року зазначені доплати проводяться у розмірі 10% прожиткового мінімуму встановленого законодавством України щодо осіб, які втратили працездатність. Вважають, що до судового розгляду він виноситися не повинен, так як щодо даного періоду позивачем не зазначено причин, підстав та нормативно - правових актів, які урегулювали дане правове питання, та на які зроблено посилання вище, стороною відповідача. У відповідності до норм чинного законодавства України з питань пенсійного забезпечення позивачу із 01.01.2008 року до 01.04.2008 року здійснювалася доплата у розмірі 47,00 гривень, із 01.04.2008 року до 22.05.2008 року у розмірі 48,10 гривень у відповідності до положення п. 41 ЗУ "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", а з 22.05.2008 року до 01.07.2008 року у розмірі 48,10 гривень, з 01.07.2008 року до 01.10.2008 року у розмірі 48,20 гривень у відповідності до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530. Враховуючи все вищезазначене, просять в задоволенні позову з  01.01.2006 року до 14.05.2008  року відмовити в зв"язку із пропуском без поважних причин строку звернення до адміністративного суду, так як їх сторона на цьому наполягає. У відшкодуванні суми, яка перебуває у періоді з 14.05.2008 року до 31.12.2008  року, просять відмовити повністю, у зв'язку із відсутністю правових підстав та чинного порядку щодо її призначення, нарахування та джерел фінансування.

        Дослідивши письмові заперечення і докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

       Судом встановлено, що відповідно до посвідчення (а. с. 5)  позивач є дитиною війни і має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.    

Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

      Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року дію ст.6 зазначеного Закону на 2006 рік  зупинено.

      Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 15.03.2006 року, до статті 110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

      Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  запроваджені не були.

      Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 року неконституційними не визнані та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.

Крім того, надаючи перевагу Законам України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 20.12.2005 року та "Про внесення змін до Закону України " Про Державний бюджет на 2006 рік " від 19.01.2006 року, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивача, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач у справі протягом 2006 року діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачу щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006 року дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була зупинена, а з 15.03.2006 року здійснення доплат, визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік".  

      Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає що вони не підлягають задоволенню, з таких підстав.

      Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Монастирищенському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки,  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати. Але враховуючи те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за період з 01.01.2006 року до 13.05.2008 року , ухвалою Монастирищенського районного суду від 03 липня 2009  року в задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом, тому суд вважає, що позов у частині зобов"язання відповідача нарахувати на користь позивача за період з 1.01.2006 року до 09.07.2007 року, не підлягає задоволенню також в зв"язку із пропуском строку звернення до суду, а з 09.07.2007 року до 01.01.2008 року в зв"язку із пропуском строку звернення до суду на підставі ч.1 ст.100 КАС України.  

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,  суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

      З 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується зазначене підвищення відповідно до встановленого розміру, що підтверджується письмовими запереченнями  Управління Пенсійного фонду України в Монастирищенському районі.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп\2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України),  визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Монастирищенському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки,  з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням  п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року до 21.05.2008 року задоволенню не підлягають як безпідставні, а в часовому періоді з 01.01.2008 року до 13.05.2008  року також у зв"язку із пропуском строку звернення до суду, так як ухвалою Монастирищенського районного суду від 03.07.2009  року в задоволенні клопотання позивача про його поновлення відмовлено.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

       Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.

       Сторонами у справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

      За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

       З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Також, суд відхиляє доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов'язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

      Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001  і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивачу, передбаченої ст. 6 Закону України " Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Монастирищенському районі Черкаської області за місцем проживання позивача.

Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.

      Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч. 1 ст.4 6 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

           Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями  утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням - забезпечення призначення та виплати пенсії.

      Отже, обов'язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

      Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

     Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань  перед позивачем.

        Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

        Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їм Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.    

      Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про нарахування відповідачем доплати до пенсії у визначеній позивачу грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були їм  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

      Виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає необхідним, на підставі ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Монастирищенському районі по невиконанню з 22.05.2008 року приписів статті 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни",  яка призвела до  порушення прав позивача на  своєчасне нарахування на отримання  доплати до пенсії.

    Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

        На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   ст.ст. 6-14, 71, 99-100, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

 

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Адміністративний позов   задовольнити  частково.

 

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі Черкаської області щодо не нарахування  та невиплати в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги ОСОБА_1  з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.

 

Зобов"язати Управління Пенсійного Фонду в Монастирищенському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 підвищенням її на  30% мінімальної пенсії за віком з розміру,  встановленого  ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року включно за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.

 

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

 

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови через Монастирищенський районний суд до Київського  апеляційного адміністративного суду.

    Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського  апеляційного адміністративного суду через Монастирищенський районний суд.

    Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

 

Суддя:                             Д. С. Ротаєнко