ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

03 жовтня 2011 р. Справа № 5023/3604/11

Колегія суддів у складі:

головуючого-судді - Могилєвкін Ю.О., судді –Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі – Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача –ОСОБА_1

відповідача –ОСОБА_2

представника ДПІ –не з*явився

розглянувши апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі м. Харкова (вх. № 3547Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 26.05.11 у справі № 5023/3604/11

за позовом ФОП ОСОБА_3, м. Харків

до ТОВ "Науково-виробниче підприємство Спецкомплекс" , м. Харків

про визнання недійсним договору,-

встановила:

У травні 2011 р. позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 26/4, укладеного 26.04.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП Спецкомплекс»та просив стягнути з ТОВ «НВП Спецкомплекс»на користь ФОП ОСОБА_3 судові витрати, понесені при поданні позовної заяви до господарського суду Харківської області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.11 року по справі № 5023/3604/11 (суддя –Інте Т.В.) у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що позивачем не доведено недійсності Договору купівлі-продажу № 26/4 від 26.04.2010 р., судом також при розгляді справи не встановлені обставини, які б свідчили про його недійсність.

ДПІ у Київському районі м. Харкова з рішенням суду першої інстанції не погоджується, просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 в повному обсязі.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач вказує на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справ, а також при його винесенні порушено норми матеріального та процесуального права.

Також, апелянт вказує на те, що 26.04.2010 р. між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП Спецкомплекс»був укладений договір купівлі-продажу № 26/04, відповідно до умов якого ТОВ «НВП Спецкомплекс»(постачальник) зобов’язався поставити, а ФОП ОСОБА_3 (покупець) оплатити товар (муку вищиго ґатунку). Згідно п.2 Договору, найменування товару, ціна, кількість та асортимент зазначаються у накладних на поставлений товар. Оплата товару здійснюється протягом 30 днів з моменту отримання товару. Загальна сума договору, відповідно до договору, складає 3290600,00 грн.

Крім того, апелянт посилається на ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 24.12.1993 р. № 3813ХІІ із змінами та доповненнями, відповідно до якої, Державна податкова інспекція в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об’єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірності, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.

Також, апелянт вказує на те, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Харкова на підставі ст. 79 Податкового Кодексу України проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «НВП Спецкомплекс» з питань правильності визначення податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010 –17.11.2010 р. Перевіркою встановлено завищення валових доходів на суму 8067608 грн. та валових витрат на суму 8050046 грн. Перевіркою повноти визначення податкових зобов’язань за період з 01.01.2010 р. –17.11.2010 р. встановлено їх завищення у сумі 1845622,00 грн. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2010 р. –17.11.2010 р. встановлено його завищення всього у сумі 1661813 грн. При перевірці встановлено, що загальна чисельність працюючих на ТОВ «НВП Спецкомплекс», згідно бази даних ДПІ у Київському районі м. Харкова складає 1 особа.

Крім того, апелянт посилається на Наказ Державної податкової адміністрації України від 12 жовтня 2005 № 448 «Про затвердження змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затверджених наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143».

Апелянт також, вказує на те, що відповідно до даних декларацій з податку на прибуток за 9 місяців 2010 р. підприємство не здійснювало відображення показників та у додатку до декларацій К 1/1 балансову вартість основних засобів не визначало, що свідчить про відсутність основних засобів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, матеріалів (сировини) товарних запасів, трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності. Перевіркою встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Згідно наданих до ДПІ у Київському районі м. Харкова декларацій з податку на прибуток загальний обсяг реалізованих товарів, послуг в періоді, що перевірявся складає 8067,6 тис. грн., при цьому підприємство не має основних фондів, складів, транспорту, наявних трудових ресурсів.

Отже, як зазначає апелянт, на підставі використаних документів та баз даних ДПС, в ході проведення перевірки встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям підприємства та далі по ланцюгу постачання з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов’язання; встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів (робіт, послуг) підприємством за перевіряє мий період на адресу покупця не має можливості. Зазначене свідчить про неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій перевіряємим підприємством та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України.

При цьому, апелянт посилається на ст. 3 ГК України, де зазначається, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємством, а суб’єкти підприємства –підприємцями.

Більш того, апелянт зазначає, що Національним класифікатором України, затвердженим наказом Держспоживстандарту України від 26.12.2005 р. за № 375 із змінами та доповненнями, під економічною діяльністю розуміється процес виробництва продукції (товарів та послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічна діяльність характеризується витратами на виробництво, процесом виробництва та випуском продукції.

До того ж, апелянт відповідно до ст.215 ЦК України від 16.01.2003 р. № 435 –ІV, із змінами та доповненнями недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 1 ст. 203 ЦК України зазначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Згідно ж ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Отже, як зазначає апелянт, правочини, укладені від імені ТОВ «НВП Спецкомплекс»не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

Таким чином, апелянт вказує, що враховуючи те, що ТОВ «НВП Спецкомплекс»не здійснювало реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями, у нього відсутні об’єкти, які підпадають під визначення ст.4, ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР зі змінами та доповненнями ст.3, ст. 4, п.7.3, п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, ст. ст. 185, 188, 192 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2756-VІ.

Також, апелянт перелічує правочини, які зазначені у ст. 228 ЦК України, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Згідно п.23 ст. 2 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету –податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ).

Відповідно до ст. 9 Бюджетного кодексу України, доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти. Згідно ч.2 цієї ж статті, податковими надходженнями визнаються встановлені законами України про оподаткування загальнодержавні податки і збори (обов’язкові платежі) та місцеві податки і збори (обов’язкові платежі).

За ст. 326 ЦК України, у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб’єктами.

До того ж, апелянт зазначає, що у зв’язку з проведенням операцій між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП Спецкомплекс», операції були проведені за нікчемною угодою, яка в силу ст. 216 ЦК не створює юридичних наслідків, внаслідок чого платником завищено податковий кредит, валові витрати в деклараціях з ПДВ та податку на прибуток.

Отже, на думку апелянта судом було досліджено лише наявність документообігу між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ «НВП Спецкомплекс», що не являється безумовною підставою для формування податкового обліку з ПДВ та податку на прибуток. Адже не виключається штучне створення документообігу з метою імітації господарських операцій, що дають право на формування сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування та заниженню податку на прибуток.

При цьому, апелянт вказує на те, що при наявності всіх необхідних первинних документів не встановлено фактичне виконання умов вищезазначеного договору. Таким чином, судове рішення обґрунтовується лише наявністю первинних документів без дослідження всіх обставин по справі, недоведеності обставин, що мають значення для справи, що вимагається ст.65 ГПК України.

Враховуючи неявку у судове засідання представника ДПІ у Київському районі м. Харкова та керуючись ст.ст. 77; 99 ГПК України, судова колегія, -

ухвалила:

1. Розгляд апеляційної скарги відкласти на "17" жовтня 2011 р. об 12:40 год., який відбудеться у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 5; 1 поверх, зал судового засідання № 4 (кімн. №108) .

2. Зобов`язати ДПІ у Київському районі м. Харкова надати у призначене судове засідання свої письмові пояснення на відзиви сторін на апеляційну скаргу.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

ОСОБА_4