Справа № 2-А-570
2009 рік.
ПОСТАНОВА
ІМ”ЯМ УКРАЇНИ
«4» червня 2009 року Ровеньківський міський суд Луганської області
в складі: головуючего – судді Семенюк Т.Б..,
при секретарі Коноваловій Н.В..,
розглянувши у судовому засіданні у залі суду в м. Ровеньки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Украіни в м. Ровеньки про перерахунок раніше призначеної пенсії»,-
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом у якому зазначив, що він перебуває на обліку в ПФУ в м. Ровеньки та отримує пенсію як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалід 2 гр., захворювання якого пов*язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, тому згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір його пенсії повинен складати 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії в сумі 411 грн. Згідно із ст. 50 вказаного Закону, також повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ч3 ст.67 вказаного Закону України , у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується роозмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоровб,, особам,віднесеним до категорії 1.2.3.4 розмір щомісячної компенсації сім,ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01. 2009 року відповідач був зобов,язаний провести йому перерахунок та виплату пенсії з інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров,ю в розмірі 75%мінімальної пенсії зха віком у відповідності до ст.50,54 ч4 Закону з 01 липня 2008 року. Відповідач провів необхідний перерахунок пенсії. Згідно ст. 58 Закону України « Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змиін до деяких законодавчих актів України від 28.12. 2007 року № 107-1У, прпожитковий мінімум для осіб, які тратили працездптність становить з 1 січня-470 грн, з 1 квітня- 481 грн., з 1 липня- 482 грн., з 1 жовтня-498 грн., що є відповідними розмірами мінімальної пенсії за віком на відповідні періоди часу. Відповідач з 1 жовтня 2008 року продовжував виплачувати йому пенсію, виходячи з прожиткового мінімуму 482 грн., не враховуючи те, що з 1.10. 2008 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність підвищився до 498 грн.
. Просить суд визнати дії відповідача з відмови у проведенні перерахунку раніше призначеної пенсії, незаконними та такими, що порушують його Конституційні права та свободи.
Зобов,язати відповідача провести йому перерахунок та сплату пенсії по інвалідності у відповідлності зі ст.ст. 50,54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01.10. 2008 року.
В судове засідання позивач не з,явився, письмово позовні вимоги підтримав. Просив суд справу заслухати за його відсутністю.
Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, Що постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.01. 2009 року постанову РОвеньковского міськогог суду від 20.10. 2008 року скасовано. Постановлено рішення, яким позов позивача задоволео частково. УПФ в м. Ровеньки був зобов,язаний провести йому перерахунок та виплату пенсії з інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров,ю в розмірі 75%мінімальної пенсії зха віком у відповідності до ст.50,54 ч4 Закону з 01 липня 2008 рокую В задоволенні вимог про подальший перерахунок пенсії у Зв,язку із збільшенням мінімальної пенсії за віком відмовлено судом.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд вважає позов підлягаючим задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно ксерокопії пенсійного посвідчення та довідки МСЕК, ОСОБА_1 була призначена 2 гр. інвалідності, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії з 15.11.2007 року (а.с.3-4).
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв*язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по 1 групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;
по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком;
по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком.
Такі ж саме розміри пенсії продубльовані в Постанові КМУ від 30.05.1997 року №523 «Про затвердження нового Порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв*язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров*ю, у розмірах:
- інвалідам 1 групи – 100% мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком;
- інвалідам 3 групи – 50% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст. 67 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров*ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім*ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включаються:
• мінімальний розмір заробітної плати;
• мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», виключно законами України визначаються: - мінімальний розмір заробітної плати; - мінімальний розмір пенсії за віком. Державні соціальні гарантії є обов*язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та деяких законодавчих актів України», мінімальна пенсія за віком з 01.10.2007 року встановлена в розмірі 415 грн. 11 коп.
Постановою КМУ №1 від 03.01.2002 року, встановлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 коп. провадиться розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальних захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов*язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 року, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов*язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається(рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року, від 20.03.2002 року, від 17.03.2004 року, від 01.12.2004 року).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року в справі №1-29/2007, проаналізувавши відповідні положення Конституції України, Кодексу (2542-12), практику зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України, Конституційний Суд України дійшов висновку, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині 2 ст. 6, частині 2 ст. 8, частині 2 ст. 19, статтям 21,22, п.1 ч.2 ст. 92, частинам 1,2,3 ст. 95 Конституції України (254к/96-ВР). Таким чином, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин. На підставі дослідження матеріалів справи, аналізу відповідних положень Конституції України (254к/96-ВР), Кодексу (2542-14) та оспорюваних у конституційному поданні положень Закону (489-16) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення статей 29,36, абзацу 3 частини 2 статті 56, частини 1 статті 66, пунктів 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 статті 71, статей 98,103,111 Закону (489-16) не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними).
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу(акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради АРК чи рішення Ради Міністрів АРК, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов*язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затверджений Указом Президента України від 01.03.2001 року№121 та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2001 року №8-2, управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, є місцевими органами виконавчої влади.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 КАС України, справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.
Відповідно до ст. 19 КАС України, адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб*єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.
Суд не приймає до уваги посилання представника УПФУ в м. Ровеньки на неможливість застосування вищезазначених нормативних актів у зв*язку з наявністю Постанови КМУ №1 від 03.01.2002 року, згідно якої розрахунок пенсій, призначених відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провадиться виходячи з розміру 19 гривень 91 коп., оскільки даною постановою порушуються Конституційні права позивача.
Даючи оцінку встановленим обставинам справи та наданим сторонами доказам, суд приходить до висновку, що позов обгрунтований і підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.22,24,46 Конституції України, ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 6-11, 158-167, 185,186 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Визнати дії УПФУ в м. Ровеньки Луганської області щодо відмови у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії відповідно до ст. 50, ч4 ст. 54, ч3 ст.67 Закону УКраїни « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов,язати УПФУ в м. Ровеньки Луганської області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності у відповідлності зі .ст. 50,ч4 ст.54 , ч3 ст.67 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з 01.10. 2008 року.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ровеньківський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо її не буде подано.
Головуючий:
ОСОБА_2