ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 18/47930.06.09
За позовом: ВАТ „Банк народний капітал”;
До: ТОВ „Іршики –Агроінвест” (відповідач 1);
ТОВ „Енвілан” (відповідач 2);
ТОВ „Сингента” (відповідач 3);
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці
позивача: ТОВ „Агро Аптека”;
Про: стягнення 197 645,72 грн.
Суддя О.В. Мандриченко
Представники:
Від позивача: Швидченко О.С., представник, довіреність №3 від 08.07.2009 р.;
Від відповідача 1: не з”явились;
Від відповідача 2: не з”явились;
Від відповідача 3: не з”явились;
Від третьої особи: не з”явились
У вересні 2007 року ВАТ „Банк народний капітал” звернулося до господарського суду з позовом до відповідачів про стягнення 197 645,72 грн.
У січні 2008 року ТОВ „Агро Аптека” було подано заяву про відвід судді Мандриченка О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 р. відмовлено у задоволенні заяви ТОВ „Агро Аптека” про відвід судді на підставі статті 20 ГПК України.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги ТОВ „Агро Аптека” на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.02.2008 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 22.05.2008 р. ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2008 р. залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Верхового Суду України від 11.09.2008 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 22.05.2008 р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2008 р. слухання справи призначено на 20.11.2008 р.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 р. відмовлено у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2008 р.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2009 р. ухвала Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2008 р. у справі №18/479 залишена без змін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2009 р. слухання справи призначене на 05.03.2009 р.
Справа, в порядку статті 77 ГПК України, була відкладена слуханням: з 05.03.2009 р. до 31.03.2009 р., з 31.03.2009 р. до 28.04.2009 р., з 28.04.2009 р. до 26.05.2009 р., з 26.05.2009р. до 18.06.2009 р.
На підставі статті 77 ПГК України у справі з 18.06.2009 р. до 30.06.2009 р. була оголошена перерва.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить визнати останнього законним держателем простого векселя №3000564329 від 24.03.2004 р. на суму 175 326,90 грн.; визнати відповідачів солідарно зобов’язаними особами за простим векселем №3000564329 від 24.03.2004 р.; стягнути з відповідачів 175 326,90 грн. номінальної вартості векселя, 20 310,37 грн. відсотків, 1 956,37 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з мотивів, вказаних у позовній заяві.
У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач 2 у наданому відзиві на позов позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що позивач втратив право регресу до відповідача 2 за векселем №3000564329 від 24.03.2004 р. Відповідач 2 стверджує про те, що всупереч статті 49 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, позивач не прийняв вексель до платежу, незважаючи на те, що проти нього був вчинений виконавчий напис нотаріуса. Позивач здійснив зазначений платіж не за векселем, а згідно з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 р. у справі №22/50.
Далі відповідач 2 стверджує про те, що оскільки позивач не оплатив вексель, то останній не може бути законним держателем векселя та втрачає право на отримання боргового документу від ТОВ „Агро Аптека”.
Відповідач 2 також наголошує на тому, що відповідно до частини 2 статті 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі позовні вимоги держателя до індосантів (зокрема, відповідача 2) і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк. Протест за векселем був здійснений 19.10.2004 р., що свідчить про те, що позовні вимоги мали бути заявлені до 19.10.2005 р.
Відповідач 3 у наданому відзиві на позов та представник останнього у судових засіданнях позовні вимоги позивача заперечував, у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що у позивача відсутні правові підставі вимагати від індосантів сплатити за спірним векселем, у зв”язку з тим, що частиною 2 статті 70 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, що позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого у встановлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження „обіг без витрат”. Протест за векселем було здійснено 19.10.2004 р., отже річний строк позовної давності щодо позовних вимог до індосантів стік 19.10.2005 р.
Відповідач 1 відзив на позов не надав, позовні вимоги по суті не заперечив; третя особа письмових пояснень по суті поданого позивачем позову не надала, а тому господарський суд, на підставі статті 75 ГПК України, вважає за можливе вирішити даний спір за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача 2 та відповідача 3, всебічно і повно з’ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 р. у справі №22/50 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро Аптека” задоволені в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Фермерський земельний акціонерний банк” 314 862,90 грн. заборгованості, 36 024,13 грн. відсотків, 3 513,31 грн. витрат по сплаті держмита та 104,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у задоволенні зустрічної позовної заяви Відкритого акціонерного товариства „Фермерський земельний акціонерний банк” про визнання недійсними простих векселів: №3000564329 від 24.03.2004 р. на суму 175 326,90 грн. та №3000564328 від 08.04.2004 р. на суму 139 536,00 грн. відмовлено.
Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2006 р. у справі №22/50 було прийнято з наступних підстав.
24.03.2004 р. ТОВ „Іршики –Агроінвест” емітувало на користь ТОВ „Енвілан” простий вексель №3000564329, номінальною вартістю 175 326,90 грн., з терміном платежу –15.10.2004р.
Вищезазначений простий вексель був авальований ВАТ „Фермерський земельний акціонерний банк”.
В подальшому простий вексель №3000564329 був індосований: ТОВ „Енвілан”, ТОВ „Агро Аптека” та ТОВ „Сингента”.
АППБ „Аваль”, який являвся законним векселедержателем зазначеного вище простого векселя, пред’явив до ТОВ „Іршики –Агроінвест” вимогу про оплату 18.10.2004р. простого векселя №3000564329, який останнім оплачений не був, у зв’язку з чим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу був складений акт протесту векселя про несплату від 19.10.2004 р.
09.11.2004 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинений виконавчий напис, згідно з яким запропоновано стягнути з аваліста простого векселя №3000564329 –ВАТ „Фермерський земельний акціонерний банк”, на користь АППБ „Аваль” не сплачену за векселем суму у розмірі 175 326,90 грн.
ТОВ „Агро Аптека” оплатило зазначений вище простий вексель.
Згідно з актом прийому-передачі погашеного векселя від 20.10.2005 р. ТОВ „Сингента” передало, а ТОВ „Агро Аптека” прийняло оплачений простий авальований вексель №3000564329.
Враховуючи ту обставину, що ТОВ „Агро Аптека”, як зобов’язана за векселем особа, сплатило на користь ТОВ „Сингента” номінальну вартість векселів, у ТОВ „Агро Аптека” виникло право регресу до зобов’язаних осіб за векселем.
Відкрите акціонерне товариство „Фермерський земельний акціонерний банк” (правонаступником якого є позивач, що підтверджується п. 1.1. статуту ВАТ „Банк народний капітал”), на виконання вищезазначеного рішення господарського суду, перерахувало на користь ТОВ „Агро Аптека” 354 504,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1101 від 14.09.2007р. на суму 314 862,90 грн., №1102 від 14.09.2007 р. на суму 36 024,13 грн., №1103 від 14.09.2007 р. на суму 3 513,31 грн. та №1104 від 14.09.2007 р. на суму 104,16 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджені в засіданні суду докази, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Як визначено статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 16 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (далі –Уніфікований закон) особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим.
За загальним правилом і спеціальною нормою Уніфікованого закону для ідентифікації особи, як законного держателя векселя, вона повинна фактично володіти векселем.
Згідно зі статтею 47 Уніфікованого закону всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов'язаними перед держателем.
Держатель має право пред'явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язалися.
Таке саме право належить кожній особі, яка поставила свій підпис на векселі, після того як вона прийме його і здійснить платіж за ним.
Позивач фактично не володіє простим векселем №3000564329, а тому не є його векселедержателем.
З огляду на вищезазначені обставини, у господарського суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
СуддяО.В. Мандриченко