ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
21.07.06 Справа № 3/247ад.
Суддя Доманська М..Л., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
до Шахти ім. 50-річчя Радянської України, м. Антрацит Луганської області
про стягнення 43041 грн. 00 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача - Сизова М.П. (дов. від 10.01.06 № 03-05/2),
від відповідача –не прибув (явка обов'язкова),
встановив:
Суть спору: заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь держбюджету України суми несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 43041 грн. 00.
У судовому засіданні оголошувались перерви з 06.07.06 до 18.07.06 та з 18.07.06 до 21.07.06
Згідно з п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів підсудні їм справи вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості позивача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушене за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України).
Ухвалою господарського суду Луганської області від 15.06.06 по даній справі замінено первісного відповідача - Шахта ім. 50-річчя Радянської України належним відповідачем - ДП "Антрацит" (м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, код 32226065) в особі ВП шахта ім. 50-річчя Радянської України.
Заявою від 06.07.06 № 03-01/2672 позивач збільшив розмір позовних вимог на 02 грн. 64 коп. та просить стягнути з ДП "Антрацит" 43043 грн. 64 коп., додавши розрахунок суми позовної заяви та докази направлення вказаної заяви відповідачеві. Вказана заява приймається судом, як така, що не суперечить чинному законодавству, позовними вимогами слід вважати вимоги позивача про стягнення з ДП "Антрацит" суми несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році в розмірі 43043 грн. 64 коп..
Відповідач у відзиві на позов від 30.06.06 № 10/542 проти позову заперечує, з наступних підстав :
- спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів створюються у разі необхідності за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів і лише за рішенням місцевої ради за рахунок коштів підприємства;
- без наявності інваліда неможливо створити робоче місце для працевлаштування інваліда, неможливо провести атестацію робочого місця для інваліда;
- для визначення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів слід враховувати лише робочі місця, не пов'язані зі шкідливими і небезпечними умовами праці, які визначаються в порядку, встановленому законодавством України;
- вина відповідача відсутня, що виключає відповідальність у вигляді штрафу.
Сторони не досягли примирення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи, організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314, підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ч.6 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні" (в редакції від 05.07.01) Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив "Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів".
Відповідно до п.2 "Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями установами, організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціальної захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.
Згідно з п.3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі -Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.
З наявного в матеріалах справи звіту ВП шахти ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" (структурного підрозділу підприємства відповідача) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна) за 2005 рік (а.с.10) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу- 756 осіб, фонд оплати праці штатних працівників -10847 тис. грн., фактично на підприємстві працевлаштовано у 2005 році 27 інвалідів. За уточненим розрахунком позивача, зданим до суду 21.07.06, повинно бути працевлаштовано у 2005 році 30 інвалідів та підприємство мало перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у сумі 43043 грн. 64 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
Відповідач вищевказані штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених штрафних санкцій за порушення нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році -43043 грн. 64 коп.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, зазначених у відзиві.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи, органами державної служби зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів у 2005 році не направлено на ВП шахту ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" (структурний підрозділ підприємства відповідача) для працевлаштування жодного інваліда, оскільки ВП шахту ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" належним чином не інформував ці органи про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. З довідок позивача (а.с.6,9) вбачається, що у 2005 році ВП шахта ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" не надавав інформації про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів та атестацію відповідних робочих місць не проводив. З довідок Антрацитівського міськрайцентру зайнятості від 07.04.06 № 3/03-836 та від 07.06.06 № 3/03-1098 вбачається, що у 2005 році ВП шахта ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" не надавав звіти за формою 3-ПН з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів. З довідок Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської міської ради від 07.04.06 № 1-599 та від 08.06.06 № 1-951 вбачається, що у 2005 році ВП шахта ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" не надавав інформації про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, до колективного договору не включені заходи щодо створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Крім того, п.п.1, 3 Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 (із змінами та доповненнями), зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
У відповідності із ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих та виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах (об'єднаннях), в установах і організаціях із звичайними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується праця інвалідів, а також займатися індивідуальною та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відповідно до ст. 4.Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
Згідно зі ст.12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Пунктом 4 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 №314, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Крім того, відповідно до п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.
За змістом цього "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", інших норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ; на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Матеріали справи свідчать про не виконання ВП шахтою ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" (структурним підрозділом підприємства відповідача) обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. ВП шахтою ім. 50-річчя Радянської України ДП „Антрацит" не вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів: відповідач не довів суду, що у 2005 році підприємством розроблялись всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносились в колективний договір, підприємство не інформувало центр зайнятості, місцевий орган соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів, що відповідачем не спростовано. Тобто доказів того, що відповідні робочі місця для інвалідів створені суду не надано.
Посилання відповідача на те, що спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів створюються у разі необхідності за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів і лише за рішенням місцевої ради за рахунок коштів підприємства є безпідставним, оскільки відповідні зміни до ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" внесені у 2006 році, тоді як за позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь держбюджету України суми несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік. З аналізу норм законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, вбачається, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, та законодавством не передбачено відповідних виключень для вугледобувних шахт, де більшість робочих місць пов'язана зі шкідливими і небезпечними умовами праці.
Із врахуванням вищевикладеного, заперечення відповідача за відзивом відхиляються судом за необґрунтованістю.
Таким чином, позивачем доведено суду виникнення зобов'язання відповідача по сплаті заявлених у позові штрафних санкцій у сумі 43043 грн. 64 коп., позовні вимоги документально обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідають чинному законодавству, відповідачем не спростовані, тому підлягають до задоволення повністю.
Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку, віднесення судових витрат на відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, у даному випадку не передбачено чинним законодавством, у тому числі ст. 94 КАС України.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п'ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ДП "Антрацит" , Луганська область, м. Антрацит, вул. Ростовська, 38, код 32226065, на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, вул. Володарського, 59, код 13396264, Одержувач: Державний бюджет України, р/р 3121823060010 в УДК в м. Антрацит Луганської області, МФО 804013, код 25992095, код бюджетної класифікації 50070000, штрафні санкції у сумі 43043 грн. 64 коп..
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 24.07.06 у відповідності до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Л. Доманська