ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
П О С Т А Н О В А
Іменем України
20.07.06 Справа № 3/279ад.
Суддя Доманська М.Л., при секретарі судового засідання Буймирській О.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Міського комунального підприємства "Луганськелектротранс", м. Луганськ
до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, м. Луганськ
про скасування рішення та звільнення від сплати пені
в присутності представників сторін:
від позивача –Антонцева І.І. (дов. від 08.06.06 № 15/109-422),
від відповідача –Чистякова І.В. (дов. від 03.01.06 № 78/07-22),
Тонкопрядова О.Б. (дов. від 17.07.06. № 3871/03-15).
в с т а н о в и в:
Суть спору: заявлено вимогу про скасування рішення Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська від 16.12.05 № 218 та звільнення позивача від сплати нарахованої пені.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав законної сили з 01.09.05, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи суб'єктний склад сторін у справі, де в якості відповідача виступає суб'єкт владних повноважень, та з урахуванням рекомендацій Верховного суду України, провадження у даній справі порушено за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке підлягає до задоволення.
У засіданні суду було оголошено перерву з 18.07.06 до 20.07.06.
Запереченням на позовну заяву від 21.06.06 № 5828/07-15, зданому до суду 23.06.06, відповідач проти позову заперечує, з наступного:
- міське комунальне підприємство "Луганськелектротранс" 20.02.91 зареєстровано в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська , як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та на підставі п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто 20 числа щомісяця п. 10 ст. 20 Закону;
- якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплачує страхові внески, до нього застосовується фінансова санкція передбачена п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону; тобто за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків, накладається штраф залежно від строку затримки платежу;
- одночасно на суми своєчасно несплачених страхових внесків і фінансової санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу;
- позивач вказує, що не має змоги оплатити зобов'язання з тієї причини, що являється планово - дотаційним підприємством та сплата заборгованості залежить від фактичного фінансування, але Законодавством України не передбачено ніяких пільг по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду; також ст. 70 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" передбачено, що реструктуризацію або списання заборгованості (недоїмки), суб'єктів господарювання за податками, зборами (обов'язковими платежами), надання відстрочки термінів її сплати заборонено;
- рішення від 16.12.05 № 218 про застосування фінансової санкції та нарахування пені було вручено працівником пошти посадовій особі МКП "Луганськелектротранс" 31.12.05, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Дослідивши обставини справи, додатково надані документи, вислухавши представників сторін, суд дійшов до наступного.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за рішенням від 16 грудня 2005 року № 218 Управлінням Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська для МКП "Луганськелектротранс" були встановлені фінансові санкції у вигляді нарахування пені у сумі 49626 грн. 57 коп. за несвоєчасну сплату страхових внесків.
МКП "Луганськелектротранс" не має змоги оплатити вказані зобов'язання з тієї причини, що являється планово-дотаційним підприємством, сплата заборгованості залежить від фактичного фінансування.
МКП "Луганськелектротранс" не заперечує проти факту порушення норм ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", але наголошує на тому, що вищевказане порушення було викликане недостатністю фінансування та необхідністю виплати заробітної плати у першу чергу, порівняно з усіма іншими грошовими зобов'язаннями.
Так, у позовній заяві позивач посилається на ч. 5 ст. 97 КЗпП України, якою передбачено, що оплата праці працівників здійснюється у першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником, або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань з оплати праці, та на ст.ст. 15, 24 Закону України "Про оплату праці", зазначаючи, що своєчасність і об'єми виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів і їх черговості.
Позивач вказує на те, що не має права ігнорувати вищевказані положення КЗпП
України та Закону України "Про працю", навіть, якщо виконання цих приписів і призводить до несвоєчасної сплати страхових внесків, - адже людина в Україні визнаєтьсянайвищоюсоціальною цінністю, а забезпечення її прав (зокрема, права на оплату праці) і свобод є головним обов'язком держави (ст. З Конституції України).
У позові зазначено, що позивач неодноразово звертався до Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська, а також до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області з обґрунтуванням причини несвоєчасності сплати страхових внесків, яка полягає в наявності у підприємства лише альтернативної можливості виконання зобов'язань: або сплатити страхові внески (не виплачуючи працівникам всієї зарплати), або виплатити працівникам заробітну плату, не сплачуючи страхових внесків та першочергово задовольняв потребу в оплаті праці ( ч.5 ст. 97 КЗпП України); графіки виділення субвенцій не були розцінені управлінням ПФУ в Жовтневому районі м. Луганська як вагомі, та такі, що доводять реальність кризового економічного становища на підприємстві; Головне Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області відповіло відсутністю правових підстав для звільнення від сплати штрафу та пені; однак сплата страхових внесків може бути здійснена МКП "Луганськелектротранс" лише за рахунок несплати повною мірою заробітної плати працівникам підприємства, тобто в порушення ч. 5 ст. 97 КЗпП України.
Позивач зазначає, що пеня нарахована за період, коли фінансування було надзвичайно малим, наприклад, загальний розмір фінансування за січень- травень 2005 року склав 58749 грн., тоді, як фонд оплати праці складав - 1495800грн., а внески до Пенсійного Фонду України - 511000 грн., тобто підприємство в дійсності не мало змоги своєчасно сплачувати страхові внески.
В обґрунтування позову позивач посилається на те , що відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором, законом; вина МКП "Луганськелектротранс" у несвоєчасній сплаті страхових внесків відсутня, адже порушення ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виникло не внаслідок умислу чи грубої необережності з боку підприємства, а внаслідок недостатнього фінансування з державного бюджету, необхідності за рахунок виділених коштів у першу чергу здійснити виплату заробітної плати .
На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.З ЦПК України, ст 16, 614 ЦК України, позивач просить скасувати рішення Управління Пенсійного Фонду України в Жовтневому районі м. Луганська від 16.12.05 № 218 та звільнити позивача від сплати нарахованої пені.
Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених вище.
Оцінивши доводи сторін у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований в УПФУ в Жовтневому районі м. Луганська , як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та на підставі ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зобов'язаний сплачувати страхові внески нараховані за відповідний базовий звітний період не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, тобто 20 числа щомісяця. Якщо страхувальник несвоєчасно або не в повному обсязі сплачує страхові внески, до нього застосовується фінансова санкція передбачена п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; одночасно на суми своєчасно несплачених страхових внесків і фінансової санкції нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Чинним законодавством України не передбачено ніяких пільг по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду, у тому числі внаслідок недостатнього фінансування, в даному випадку позивача, з державного бюджету, необхідності за рахунок виділених коштів у першу чергу здійснити виплату заробітної плати.
У запереченні на відзив від 18.07.06 № 486, позивач зазначає, що не заперечує факту порушення законодавства та не вважає себе пільговиком у питанні сплати страхових внесків, але нарахування пені вважає необґрунтованим, враховуючи кризовий фінансовий стан підприємства та неможливість сплати страхових внесків.
Кризовий фінансовий стан підприємства позивача та його неспроможність своєчасно сплатити страхові внески не робить недійсним його зобов’язання платника страхових внесків щодо їх своєчасної сплати, і, відповідно, не може бути підставою для скасування рішення від 16.12.05 № 218, що оскаржується, та для звільнення позивача від сплати нарахованої за цим рішенням пені.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення від 16.12.05 № 218 про застосування фінансової санкції та нарахування пені було вручено позивачеві 31.12.05. Факт несвоєчасного перерахування позивачем страхових внесків за відповідний обліковий період зафіксований сторонами в акті перевірки від 30.11.05 (а.с.14). Проти правильності самого розрахунку фінансових санкцій та пені позивач у справі не заперечує, про що неодноразово зазначав у судовому засіданні.
Посилання позивача на статтю 614 Цивільного кодексу України, за якою особа, що порушила зобов'язання, несе відповідальність лише за наявності її вини (умислу, необережності), якщо інше не встановлено договором, законом, не приймається господарським судом до уваги, оскільки є неправомірним, стаття 614 Цивільного кодексу України у даному випадку не застосовується. Правовідносини між сторонами у справі не є цивільно-правовими, до них не може бути застосоване цивільне законодавство.
За таких обставин, суд вважає вимоги позивача необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Судові витрати у розмірі 3 грн. 40 коп. судового збору покладаються на позивача.
Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом п’ятиденного строку.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 150, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
п о с т а н о в и в:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 24.07.06 відповідно до вимог ст. 167 КАС України.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя М.Л.Доманська