ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.06.2009 Справа№ 22/6-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.
секретар судового засідання Ковзіков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача –Носенко Тетяна Григорівна, начальник комерційно-претензійного відділу, довіреність № б/н від 26.12.08; Мележик Олена Олександрівна, юрисконсульт, довіреність № б/н від 26.12.08;
від повідача –Кучерук Антон Володимирович, начальник юридичного сектору, довіреність № 23 від 01.01.09; Трусова Олена Геннадіївна, начальник сектору, дов. № 354 від 01.01.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” м.Павлоград на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року у справі № 22/6-09
за позовом відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград
до державного підприємства “Придніпровська залізниця”, м.Дніпропетровськ
про стягнення 39 690 грн.84 коп.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17 лютого 2009 року у (суддя Пуппо Л.Д.) в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача 39 690 грн. 84 коп. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу на підходах до станцій Ароматна та Богуславський в жовтні 2008 року відмовлено на підставі Правил користування вагонами і контейнерами та п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права та фактичним обставинам справи. Зазначає, що ст. 119 Статуту залізниць України, яку застосував відповідач і на яку посилається суд, не передбачає нарахування на вантажоотримувача плати саме за затримку вантажу, що прямує на його адресу. Позивач посилається на те, що затримані вагони не надходили відкритому акціонерному товариству “Павлоградвугілля” для вивантаження, оскільки були порожніми. Стверджує, що в порушення Порядку розрахунків за перевезення вантажів залізниця провела списання плати за користування вагонами без згоди на те платника. Акти загальної форма залізницею не складалися, тому факт затримки вагонів на підходах не доведений.
Позивач просить рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.
Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 16 червня 2009 року оголошувалась перерва до 25 червня 2009 року, у зв’язку з витребуванням у сторін додаткових доказів: у позивача –залізничних накладних, договору відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” з товариством з обмеженою відповідальністю “Лемтранс”, у відповідача –відомостей плати за користування вагонами.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
31.01.2007р. між ВАТ “Павлоградвугілля” м.Павлоград (“експедитор” за договором, позивач по справі, скаржник) та ДП “Придніпровська залізниця” м.Дніпропетровськ (“залізниця” за договором, відповідач по справі) було укладено договір № ПР/М-/Нюп/07-12/388-У, відповідно до предмету якого сторони домовились про організацію перевезень вантажів шахт та підприємства “Павлоградвугілля” та надання залізницею додаткових послуг по узгодженим тарифам та ставкам.
Згідно з п.п.2.1.4 р.2 договору сторони визначили обов’язок залізниці по забезпеченню подачі рухомого складу для перевезення вантажів встановленим порядком.
Пунктом 2.2.3 р.2 договору сторони передбачили обов’язок експедитора забезпечувати передоплату тарифу, а також додаткових платежів (збір за подачу-забирання, плату за користування вагонами) і додаткових зборів, що виникають при здійсненні перевезень запланованого обсягу вантажів, згідно Тарифного керівництва та калькуляцій в розмірі 100 відсотків не менше, ніж за 4 доби до його відправлення або прибуття.
З матеріалів справи, пояснень представників сторін в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції вбачається, що у жовтні 2008 року на адресу позивача надходили порожні вагони власності ТОВ “Лемтранс”, “Міжрегіональних промисловий союз”, орендовані ТОВ “Лемтранс” власності позивача, призначення на станції Ароматна та Богуславська, що підтверджується накладними на маршрути вагонів (а.с.113-147) та договором № 06-/554-у (а.с.111).
Листами, направленими на адресу відповідача в період з 21.10.2008р. по 29.10.2008р. філією ВАТ “Павлоградвугілля” вантажно-транспортним підприємством “Павлоградвантажтранс” позивач неодноразово просив про затримку зазначених порожніх вагонів в зв’язку з їх надмірною кількістю надходження (а.с.27-33) по договору з ТОВ “Лемтранс” під завантаження продукцією позивача. Затримка вагонів по ходу слідування, на підходах до станцій здійснювалась залізницею з причини неприйняття їх вантажоодержувачем на станціях призначення –Богуславська та Ароматна, що підтверджується актами про затримку (а.с.38, 46, 47 на звороті), повідомленнями.
Облік часу перебування вагонів на коліях залізниці здійснювався станціями за відомостями плати за користування вагонами, накопичувальної картки, актами загальної форми №№ 246, 247 від 29 жовтня 2008 року.
Зазначені додаткові докази (акти, відомості) надані позивачем в якості додаткових доказів та колегія суддів вважає за можливе їх прийняти відповідно до ст.101 ГПК України, оскільки: по-перше, додаткові докази, подані на обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу та на вимогу суду (ст.38 ГПК України), залучаються без обмежень встановлених ст.101 ГПК України (п.9 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. № 04-5/366 (зі змінами та доповненнями); по-друге, незалучення всіх додаткових доказів призведе до неповноти дослідження всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
З наданих відомостей плати за користування вагонами вбачається, що їх не було підписано відповідачем (відмова), про що позивачем було складено акти загальної форми від 29.10.2008 року №№ 246, 247 (форма ГУ-23).
В жовтні 2008 року відповідачем було списано з особистого рахунку відповідача 39690 грн., що підтверджується переліком № 3010 до накопичувальної картки не спростовується сторонами.
Факт затримки вагонів також підтверджується відповідними актами.
Згідно з ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статут залізниць України визначає права і обов’язки, відповідальність залізниць та підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі Статуту залізниць затверджені Правила перевезення вантажів, які є обов’язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Відповідно до ст.119 Статуту залізниць України та п.2, 15 Правил користування вагонами і контейнерами, за користування вагонами та контейнерами вантажовідправниками та вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Позивачем ніяким чином не оспорюється сума списаних коштів щодо їх можливого нарахування з порушенням вищезазначених норм матеріального права. Контррозрахунок суми списаної відповідачем суми не надавався судам обох інстанцій, відсутній в матеріалах справи.
Згідно п.8 Правил зберігання вантажів (зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000р. за № 866/5087) збір за зберігання вантажів у вагонах в разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станціях призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях, тощо).
Чинним законодавством не визначено поняття порожніх вагонів, як “вантажу на колесах”, але, на думку колегії суддів, зазначене поняття охоплюється поняттям “вантаж”.
Отже, згідно ст.119 Статуту залізниць України, п.2, 15 Правил користування вагонами і контейнерами та на підставі п.8 Правил зберігання вантажів, § 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 залізницею було нараховано плату за користування вагонами та контейнерами та збір за зберігання вагонів затриманих на підходах до станції Ароматна та Богуславська Придніпровської залізниці в 29.10. 2008 року в сумі 39690,84 грн.
Відповідно до п.2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів (зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000р. за № 864/5085) безготівкові розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюється на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.
Згідно п.2.6 вищевказаних Правил, отримані кошти ТехПД заносить на особовий рахунок платника та списує їх з рахунку в міру надходження розрахункових документів за здійснені перевезення та надані послуги. Списання коштів з рахунку проводиться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, а всі залізничні платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи й у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки.
Згідно з п.4 Правил користування вагонами і контейнерами та п.2.6 Правил розрахунків за перевезення відомості плати за користування вагонами та контейнерами накопичувальні картки підписуються представниками залізниці та представниками платника. Пунктом 3 Правил складання актів (зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855) передбачено, що у разі відмови вантажовласника від підписання накопичувальної картки та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) залізницею складаються акти загальної форми для засвідчення даних обставин, що і було зроблено відповідачем.
Матеріали справи свідчать про те, що залізницею на обґрунтування нарахування та списання спірної суми було оформлено всі докази, передбачені Статутом залізниць України та вищезазначеними Правилами у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.
Отже, залізницею був обґрунтовано нарахований платіж за затримку вищенаведених вагонів, про що було складено накопичувальну картку, відомості подачі та уборки вагонів, акти загальної форми про відмову від їх підписання (п.19 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. № 01-8/917).
Таким чином, затримка вагонів відбулась з підстав, що не залежали від залізниці, факт затримки вагонів оформлено у відповідності до вимог Закону, тобто, нарахування та списання в якості плати спірної суми є правомірним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не можуть бути прийняті в силу вищевикладеного.
Доводи скаржника про необхідність залучення до участі у справі ТОВ “Лемтранс” в якості третьої особи або відповідача не приймаються, оскільки: по-перше, таке клопотання не заявлялось в господарському суді при розгляді справи, то такі вимоги не були предметом розгляду відповідно до ч.3 ст.101 ГПК України; по-друге, скаржником ніяким чином не обґрунтовано в який спосіб зазначеним судовим рішенням порушуються права та охоронювані законом інтереси ТОВ “Лемтранс”.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2009р. по справі № 22/6-09 –залишити без змін; апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля” м.Павлоград –залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд в місячний строк.
Головуючий суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.М.Лисенко