СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
|
28 березня 2007 року |
СправаНОМЕР_50-8/293 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Прокопанич Г.К.,
за участю представників сторін:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1, довіреність НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, Товариство з обмеженою відповідальністю "Уршель";
відповідача: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2 від ІНФОРМАЦІЯ_2, Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_2
розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Уршель" та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Ткаченко М.І.) від ІНФОРМАЦІЯ_3 у справі№20-8/293
за позовом житлово-будівельного кооперативу "Рибак-9" (АДРЕСА_1)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Уршель" (АДРЕСА_7); (АДРЕСА_4)
суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_2)
про визнання недійсним договорів оренди нежилих приміщень від ІНФОРМАЦІЯ_4 року
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду м. Севастополя від ІНФОРМАЦІЯ_3 року у справіНОМЕР_50-8/293 позов будівельного кооперативу „Рибак-9” задоволено частково. Суд визнав недійсними договори оренди нежитлових приміщень загальними площами 15 м. кв. та 30 кв. м., розташованих за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1, укладених ІНФОРМАЦІЯ_4 року житлово-будівельним кооперативом „Рибак-9” з товариством з обмеженою відповідальністю „Уршель” та приватним підприємцем ОСОБА_2, зобов'язав сторін у договорах вчинити певні дії: повернути в натурі все, що вони одержали на виконання договорів оренди нежилих приміщень, а саме: товариство з обмеженою відповідальністю „Уршель", фізичну особу - підприємця ОСОБА_2- повернути Житлово-будівельному кооперативу „Рибак-9" орендовані нежитлові приміщення загальною площею 15 м. кв. та 30 м. кв., розташовані за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1, оформити повернення двостороннім актом прийому - передачі; а житлово-будівельний кооператив „Рибак-9” - повернути отриману від товариства з обмеженою відповідальністю „Уршель” та фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_2- отриману орендну платню по договорам оренди у загальній сумі 1900,00 грн. Також суд стягнув з відповідачів судові витрати.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції встановив, що при укладенні спірних договорів сторонами було порушено положення Статуту житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” щодо необхідності отримання згоди голови правління на укладення договорів. Судом також встановлено, що при набранні чинності ІНФОРМАЦІЯ_5 року Цивільним кодексом України не було приведено спірні договори у відповідність з його вимогами стосовно нотаріального посвідчення договорів.
Не погодившись з цим судовим актом, приватний підприємець ОСОБА_2 та товариство з обмеженою відповідальністю "Уршель" звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9" відмовити.
Доводи відповідачів, викладені апеляційних скаргах, полягають у тому, що судом першої інстанції невірно застосовано норми цивільного законодавства, які регулюють питання нотаріального посвідчення договорів, а також неповно досліджено положення Статуту житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9”, а саме, порядок надання виконавчим органом кооперативу згоди на укладення договорів.
Позивач у судове засідання не з'явився, своїм процесуальним правом на участь у судовому засідання не скористався, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача за наявними документами в матеріалах справи.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не пов'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судовою колегією встановлено наступне.
ІНФОРМАЦІЯ_6 року між житлово-будівельним кооперативом „Рибак-9” та товариством з обмеженою відповідальністю „Уршель” був укладений договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 36,9 кв. м., розташованого у м. Севастополі по АДРЕСА_1, для використання під офіс та склад.
Строк дії договору, згідно з пунктом 5.1, становив з ІНФОРМАЦІЯ_7 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 року. Щомісячна орендна платня склала 150,00 грн. на місяць.
В подальшому -ІНФОРМАЦІЯ_4 року, між житлово-будівельним кооперативом „Рибак-9” та товариством з обмеженою відповідальністю „Уршель” був укладений договір оренди НОМЕР_3, предметом якого з`явилась оренда нежилого приміщення загальною площею 15 м. кв. в будинку по АДРЕСА_1, для використання під офіс та склад. Щомісячна орендна платня складала 50,00 грн.
Строк дії договору НОМЕР_4, згідно з пунктом 5.1, становив з ІНФОРМАЦІЯ_4 року по ІНФОРМАЦІЯ_9року.
Пунктом 6.4 договору НОМЕР_3 було зазначено, що попередній договір оренди того ж самого приміщення, укладений ІНФОРМАЦІЯ_6 року, втратив свою чинність.
Судовою колегією встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 року між житлово-будівельним кооперативом „Рибак-9” та фізичною особою -приватним підприємцем ОСОБА_2. було укладено договір оренди НОМЕР_5, предметом якого з`явилась оренда нежитлового приміщення загальною площею 30 м. кв. у м. Севастополі по АДРЕСА_1, для використання під офіс та склад. Строк дії договору НОМЕР_5. згідно з пунктом 5.1. було встановлено p ІНФОРМАЦІЯ_4 року по ІНФОРМАЦІЯ_9року. Щомісячна орендна платня склала 100,00 грн.
Зазначені вище договори оренди збоку житлово-будівельного кооперативу „Рибак -9” підписувались головою правління ОСОБА_3.
Згідно з протоколом НОМЕР_6 загальних зборів членів ЖБК „Рибак-9” від ІНФОРМАЦІЯ_10 року, ОСОБА_3 був звільнений із займаної посади та на посаду голови кооперативу вибрано ОСОБА_4 (том 1 а.с.55).
ІНФОРМАЦІЯ_11 року житлово-будівельний кооператив „Рибак-9” звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Уршель” та приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди НОМЕР_4 та НОМЕР_5. В обґрунтування позовних вимог житлово-будівельний кооператив „Рибак-9” посилається на відсутність нотаріального посвідчення договорів оренди, як того вимагають норми статей 793 та 794 Цивільного кодексу України, та перевищення головою правління ОСОБА_3 власних повноважень при укладенні договорів.
Перевіривши у повному обсязі правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги приватного підприємця ОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Уршель" підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване рішення господарського суду м. Севастополя зміні з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:
* зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
* особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
* волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
* правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
* правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Дослідивши обставини справи, судова колегія приходить до висновку про наявність, при укладенні спірних договорів, порушень вимог пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України згідно з яким особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Так, відповідно до статті 137 Житлового кодексу Української РСР від 30.06.1983 року № 5464-Х, житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленому порядку.
Примірний статут житлово-будівельного кооперативу затверджується Радою Міністрів Української РСР.
Відповідно до статті 8 Закону України „Про кооперацію” від 10.07.2003 року №1087-IV, статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству.
Згідно з пунктом 23 Статуту житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9”, органами управління кооперативу є загальні збори (рада уповноважених) кооперативу та правління кооперативу.
Статтями 15 та 16 Закону України „Про кооперацію” встановлено, що загальні збори членів кооперативу є вищим органом управління кооперативу. Правління кооперативу є виконавчим органом кооперативу, підзвітне загальним зборам членів кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.
Аналогічна норма відображена в пункті 25 Статуту житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9”.
У відповідності до підпункту „з” пункту 23 Статуту, загальні збори (збори уповноважених) кооперативу приймають рішення, у тому числі, про порядок експлуатації належних кооперативу житлових будинків.
Таким чином, питання про надання в оренду приміщень колишньої бібліотеки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підпадає під компетенцію загальних зборів (зборів уповноважених) кооперативу та розглядається на таких загальних зборах.
Суд першої інстанції правомірно встановив, що оскільки підпункт „ж” пункту 25 Статуту правління житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” покладає на його виконавчий орган -правління, обов'язок укладати договори та інші угоди від імені кооперативу, то укладення договорів -у даному випадку оренди, має укладатись не одноособово, а лише після попереднього обговорення і прийняття відповідного рішення на загальних зборах членів кооперативу із занесенням в протокол зборів.
Пунктом 26 Статуту також передбачено підписання договорів і угод не тільки головою правління або його заступником, а і членом правління, до відома якого відносяться фінансові питання кооперативу, тобто бухгалтером.
З матеріалів справи вбачається, що спірні договори оренди підписано збоку житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” одноособово - головою правління на той час - ОСОБА_3.
Таким чином, має місце підстава, передбачена пунктом 2 статті 203 Цивільного кодексу України, для визнання договору недійсним у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Що стосується посилань відповідача на необхідність визнання спірних договорів недійсними з підстав відсутності нотаріального посвідчення, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з пунктом 4 „Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 9 „Прикінцевих та перехідних положень” Цивільного кодексу України також встановлено, що до договорів, що були укладені до ІНФОРМАЦІЯ_5 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Оскільки на момент вирішення спору в суді строк дії договорів не сплив, відповідач продовжує користуватися орендованими приміщеннями та сплачувати орендну платню, то при вирішені даного спору суд першої інстанції вірно застосував норми Цивільного кодексу України 2004 року.
Відповідно до статті 793 Цивільного кодексу України (в редакції від ІНФОРМАЦІЯ_12 року, тобто станом на момент подачі позову до суду) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно з частиною 1 статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Вказаний акт є невід'ємною частиною договору.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки договори НОМЕР_4 та НОМЕР_5 були укладені в ІНФОРМАЦІЯ_4 року, а Цивільний кодекс України набрав чинності з ІНФОРМАЦІЯ_5 року, сторони повинні були привести спірні договори у відповідність до вимог Цивільного кодексу України та нотаріально їх посвідчити. Однак, такі договори оренди нотаріально не посвідчувались, передача орендованих нежитлових приміщень відповідними актами не оформлювалась.
Відповідно до частини 1 статті 220 Цивільного кодексу України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
На підставі викладеного, відсутні підстави для визнання судом спірних договорів оренди недійсними, оскільки їх недійсність прямо випливає із закону. Тому, позовні вимоги житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” про недійсність договорів підлягають задоволенню лише на підставі пункту 2 статті 203 Цивільного кодексу України.
Судова колегія зазначає, що задовольнивши позовні вимоги та визнавши недійсними оскаржувані договори, господарським судом міста Севастополя невірно застосовано наслідки недійсності правочину.
Так, статтею 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Оскільки предметом спірних договорів є користування майном на умовах оренди, то орендар, повертаючи орендодавцю орендоване майно, має здійснити відшкодування за користування таким майном -у даному випадку шляхом сплати орендної плати встановленої договором.
З матеріалів справи вбачається, що загальна сума орендних платежів, яку було сплачено відповідачами, складає 1900,00 грн. (ТОВ „Уршель" - 500,00 грн.; приватним підприємцем ОСОБА_2. - 1400,00 грн.). Тому, виходячи із змісту статті 216 Цивільного кодексу України, суми сплачені товариством з обмеженою відповідальністю „Уршель” та приватним підприємцем ОСОБА_2., поверненню їм не підлягають, оскільки зараховуються у якості відшкодування за користування майном під час оренди.
Що стосується позовних житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” про спонукання відповідачів провести оплату за користування майном з ІНФОРМАЦІЯ_13 року виходячи з ціни 2272,50 грн. в місяць судова колегія вважає їх обґрунтованими виходячи з наступного.
Як зазначалось вище, договори орендиНОМЕР_3 та НОМЕР_5 є нікчемними та не породжують ніяких правових наслідків. При цьому, норма статті 216 Цивільного кодексу України вимагає, у разі недійсності (нікчемності) правочину та неможливості повернення отриманого на ним, зобов`язує відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Тому, у даному випадку, не можуть бути визнані обґрунтованими посилання суду першої інстанції на статтю 629 Цивільного кодексу України, згідно з якою договір є обов'язковим для виконання сторонами, оскільки нікчемність договору свідчить також про нікчемність його умов, у тому числі, про встановлення розміру орендної плати.
На підставі викладеного, позовні вимоги про стягнення сум орендної плати виходячи з ціни 2272,50 грн. в місяць підлягають задоволенню - за період з ІНФОРМАЦІЯ_13 року (заявленого позивачем) по ІНФОРМАЦІЯ_3 року (день винесення судом першої інстанції рішення). Судова колегія вважає обґрунтованим розрахунок, здійснений позивачем. Тому, з урахуванням вже сплачених відповідачами сум на ІНФОРМАЦІЯ_14 року, з ТОВ „Уршель” підлягає стягненню -3065,27 грн. за період з ІНФОРМАЦІЯ_13 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, з приватного підприємця ОСОБА_2 за аналогічний період -6130,5 грн.
Керуючись статтями 101, 103 п.4, 104 ч.1 п.п.1, 4, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційні скарги приватного підприємцяОСОБА_2 та товариства з обмеженою відповідальністю "Уршель" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Севастополя від ІНФОРМАЦІЯ_3 року у справі№20-8/293 змінити, виклавши резолютивну частину в наступні редакції:
„Позов будівельного кооперативу „Рибак-9” задовольнити.
Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 15 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1, укладеного ІНФОРМАЦІЯ_4 року між житлово-будівельним кооперативом „Рибак-9” (АДРЕСА_3, ОКПО НОМЕР_7) та товариством з обмеженою відповідальністю „Уршель” (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_8).
Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю „Уршель” (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_8) повернути житлово-будівельному кооперативу „Рибак-9” (АДРЕСА_2, ОКПО НОМЕР_7) орендоване нежитлове приміщення площею 15 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1, оформивши повернення двостороннім актом прийому-передачі.
Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення загальною площею 30 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1, укладеного ІНФОРМАЦІЯ_4 року між житлово-будівельним кооперативом „Рибак-9” (АДРЕСА_2, ОКПО НОМЕР_7) та фізичною особою - приватним підприємцем ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_9).
Зобов`язати приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний кодНОМЕР_9) повернути житлово-будівельному кооперативу „Рибак-9” (АДРЕСА_2, ОКПО НОМЕР_7) орендоване нежитлове приміщення площею 30 м. кв., розташованого за адресою: місто Севастополь, АДРЕСА_1, оформивши повернення двостороннім актом прийому-передачі.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Уршель” (АДРЕСА_4, ідентифікаційний код НОМЕР_8) на користь житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” (АДРЕСА_3, ОКПО НОМЕР_7) 3065,27 грн. відшкодування за користування орендованим приміщенням, 42,50 грн. держмита, а також 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Стягнути з фізичної особи - приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний кодНОМЕР_9) на користь житлово-будівельного кооперативу „Рибак-9” (АДРЕСА_2, ОКПО НОМЕР_7) 6130,50 грн. відшкодування за користування орендованим приміщенням, 42,50 грн. держмита, а також 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.
3. Господарському суду міста Севастополя видати накази.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
Г.К. Прокопанич