ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.06.2009 Справа№ 25/29-09
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Джихур О.В. (доповідача)
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М.
секретар судового засідання Ковзіков В.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Чорний Вячеслав Анатолійович, представник, довіреність №б/н від 10.01.09;
від позивача: Лихопьок Денис Павлович представник, довіреність №б/н від 10.01.09;
від відповідача: Руссу Світлана Григорівна, представник, довіреність № 69-09/27 від 12.05.09
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал”, м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року у справі № 25/29-09
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал”, м. Дніпропетровськ
до відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”, м.Дніпропетровськ
про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення 272727, 95 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 (суддя Чередко А.Є.) позов задоволено частково, зобов’язано відповідача підписати, скріпити печаткою та передати позивачу накладну № 809051 (248/051/809051) від 05 вересня 2008 року та накладну № 809083 (251/083/809083) від 08 вересня 2008 року. Стягнуто з відповідача на користь позивача 117819,50 грн. основного боргу, судові витрати у справі. В решті позову – відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги господарський суд прийшов до висновку, що постачання металобрухту по накладним № 809051 від 05 вересня 2008 року, № 809083 від 08 вересня 2008 року не заперечується відповідачем, у нього також відсутні претензії щодо якості поставленого по вказаним накладним металобрухту, тому відповідач зобов’язаний підписати накладні від 05 вересня 2008 року та 08 вересня 2008 року і сплатити позивачу в оплату за поставлену продукцію 117819,50 грн.
Відмовляючи в решті позову господарський суд зазначив, що відсутні належні докази постачання продукції саме в строки вказані в накладних, підписання актів прийняття металу умовами договору не передбачено. Позивачем не представлено доказів передачі разом з продукцією сертифікату якості, свідоцтва про вибухонебезпечність, хімічну та радіаційну безпечність, а отже не доведено належними доказами здійснення поставки відповідачу продукції, яка відповідає вимогам ДСТУ 4121-2002, не надано товаротранспортної накладної, дата якої згідно з п.4.3 визначає дату поставки продукції та відповідно строк її оплати.
Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, неповним з’ясуванням обставин справи. Скаржник вказує, що товар який постачається повинен відповідати ДСТУ 4121-2002, складений відповідачем акт № 230 від 08 вересня 2008 року не відповідає вимогам ДСТУ 4121-2002, Інструкції П-7 від 25 квітня 1966 року. Позивач зазначає, що відповідач визнав факт поставки йому товару 08 вересня 2008 року, належне документальне оформлення факту поставки не здійснено з вини відповідача, датою поставки слід вважати 08 вересня 2008 року.
Позивач не погоджується з рішенням в частині відмови в позові щодо стягнення інфляційних витрат, річних та пені так як вважає, що судом було встановлено наявність заборгованості у відповідача в розмірі 117819,50 грн.
Скаржник зазначає, що відмовляючи в стягненні 106459 грн. боргу, суд не врахував приписи ст. 678 ЦК України. Провізна плата в розмірі 3739, 20 грн. підтверджується двостороннім актом приймання –здачі чавуна від 15 травня 2008 року.
Позивач просить рішення змінити, позов задовольнить в повному обсязі.
Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
У зв’язку з відмовою позивача від оголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 25 червня 2009 року оголошувалась перерва до 26 червня 2009 року.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
28 серпня 2008 року між сторонами укладено договір № 130/2-08, відповідно до якого продавець (позивач) зобов’язався поставити а покупець (відповідач) оплатити продукцію згідно специфікації, яка є його невід’ємною частиною.
Згідно специфікації №1 до вказаного договору продавець повинен поставити продукцію металобрухт чавунний виду 506,26 на загальну суму 644 000 грн. в загальній кількості 210тон.
Позивач стверджує, що в період з 03 вересня 2008 року по 15 вересня 2008 року поставив відповідачу брухт чавунний ДСТУ–4121–2002 на суму 448 911 грн. 45 коп. (з урахуванням витрат на провізну плату), але відповідач лише частково здійснив оплату товару в сумі 220 893 грн. 75 коп.; не оплачено 228017 грн. 70 коп.
Також позивач вказує, що відповідач з незрозумілих причин відмовляється від належного оформлення бухгалтерських та супровідних документів на брухт чавунний, який поставлений по накладним № 809051 (248/051/809051) від 05 вересня 2008 року, № 809083 (251/083/809083) від 08 вересня 2008 року, № 00809083 від 08 вересня 2008 року.
Крім стягнення основного боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 247284 грн. 37 коп., 22616 грн. 52 коп. пені, 2827 грн. 06 коп. 3% річних, позивач просить зобов’язати відповідача підписати вказані вище акти приймання металобрухту та накладні № 809051(248/051/809051) від 05 вересня 2008 року, № 809083 (251/083/809083) від 08 вересня 2008 року.
Господарський суд зобов’язав відповідача підписати вказані накладні.
Проте, з такими висновками погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 цього Кодексу закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно з яким кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права чи інтересу.
Дана норма узгоджується з положеннями ст.20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів.
Вищезазначеними нормами не передбачено такого способу захисту прав, як зобов’язання підписати акти приймання товару та накладні на товар.
Предметом позову не можуть бути обставини, які виступають доказами у справі, зокрема підписання актів приймання та накладних, оскільки такі документи підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусові виконання відповідачем певних дій або зобов’язання утриматись від їх вчинення. Заявлена позивачем вимога про зобов’язання відповідача підписати передання металобрухту та накладні не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
За таких обставин, в задоволенні позову в частині зобов’язання відповідача підписати та передати товариству з обмеженою відповідальністю “Глобал” акти приймання товару та накладні, слід відмовити.
Отже, в цій частині рішення господарського суду від 21 квітня 2009 року підлягає скасуванню.
Стосовно вимог майнового характеру судова колегія зазначає наступне.
За своєю правовою природою договір № 130/2-08 від 28 серпня 2008 року є договором поставки.
Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю –продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов”язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі –продажу.
Позивач відповідними доказами в розумінні ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не довів, що металобрухт по накладним № 809051(248/051/809051) від 05 вересня 2008 року (а.с.21) та № 809083(251/083/809083) від 08 вересня 2008 року (а.с.20) отриманий відповідачем.
Підписані представниками сторін накладні, акти прийманя металобрухту, довіреністі на отримання товару позивачем не надно.
Згідно Закону України ”Про металобрухт” оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт та актів приймання металобрухту є обов”язковим.
Іншими первинними документами позивач також не підтвердив передачу металобрухту відповідачу по зазначеним вище накладним, що є порушенням ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні“, яка встановлює, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських оперцій.
За таких підстав позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за металобрухт поставлений відповідачу по накладним № 809051 від 05 вересня 2008 року, № 809083 від 08 вересня 2008 року задоволенню не підлягають. Відповідно не відповідають задоволенню і вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат, річних, пені, які нараховані на заборгованість по вказаним накладним.
Позивач також вимагає стягнення боргу за металобрухт, поставлений по накладній № 809081/2 від 08 вересня 2008 року (а.с.17) в сумі 54 868 грн. (в розрахунку зазначено № накладній 809082) і по накладній № 809081/1 від 08 вересня 2008 року (а.с.16) в сумі 51 591 грн. (в розрахунку суми позову зазначено накладна № 809081).
Отримання металобрухту по накладним №№ 809081/1 та 809081/2 від 08 вересня 2008 року підтверджується підписом комірника відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш” в прийнятті товару, відповідним штампом який засвідчує підпис комірника та перезважуванням металобрухту (а.с. 16, 17).
Сам відповідач не заперечує отримання товару по вказаним накладним, але зазначає, що по якісним характеристикам металобрухт поставлений по накладним № 809081/1 та 809081/2 не відповідає виробничим потребам відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш”.
Відповідачем складено акт приймання продукції отриманої по вказаним накладним по якості від 08 вересня 2008 року № 230 (а.с.72), згідно якого в поставленому металобрухті виявлено завищений зміст фосфору. Листом від 03 листопада 2008 року відповідач запропонував позивачу вивезти забракований металобрухт з його підприємства (а.с.64).
Згідно п. 5.1 договору № 130/2-08 від 28 серпня 2008 року продукція по якості повинна відповідати ДСТУ, ГОСТ, вказаним в специфікації.
Прийомка продукції по якості і кількості здійснюється Інструкцієй П-6, П-7 з відповідними змінами та доповненнями (п.5.4 договору).
В порушення п. 16 Інструкції П-7 відповідач не викликав для здійсненя прийомки представника позивача, акт склав тільки за участю своїх представників.
Не приймали участь в прийомі товару представник громадскості або галузевої інспекції по якості, або представник іншого підприємства, що є порушенням п.20 Інструкції П-7.
В порушення п.27 Інструкції П-7 акт про відбір доказів металобрухту для здійснення хімічного аналізу не складався.
В той же час розділом 8 ДСТУ 4121-2002 встановлено особливий порядок перевірки металобрухту по якісним показникам.
Крім того ДСТУ 4121-2002 не встановлює показників хімічного складу для металобрухту видів 26, 505 та 506, який поставлявся відповідачу. Не обумовлено це і договором поставки.
Твердження відповідача, що листом від 03 листопада 2008 року він викликав представника позивача для участі в прийомки товару не приймається, оскільки в даному листі не йдеться про виклик представника позивача для здійснення прийомки продукції, вказаний лист направлений позивачу вже після приймання товару по акту № 230 (а.с.64).
Таким чином, відповідач неправомірно відмовився від оплати металобрухту, поставленого по накладним № 809081/1 від 08 вересня 2008 року та № 809081/2 від 08 вересня 2008 року.
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати.
Пунктом 3.1 договору поставки встановлено, що покупець здійснює оплату шляхом перерахування 100% оплати на протязі п’яти банківських днів після поставки продукції. Датою поставки вважається дата, яка зазначена на транспортній накладній.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за металобрухт поставлений по накладній № 809081/1 від 08 вересня 2008 року в сумі 51 591 грн., по накладній № 809081/2 від 08 вересня 2008 року в сумі 54 868 грн., всього 106 459 грн. 00 коп.
Пунктом 6.1 договору передбачена відповідальність покупця за порушення строку оплати продукції у вигляді сплати пені в розмірі 0,2% від вартості неоплаченої продукції за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно розрахунку суми позову позивачем нарахована пеня за прострочку сплати продукції на період з 13 вересня 2008 року по 11 лютого 2009 року, тобто за 151 день прострочки.
Оскільки оплата продукції здійснюється на протязі п’яти банківських днів, а 13, 14 вересня 2008 року це вихідні дні, пеню слід розраховувати з 15 вересня 2008 року.
Таким чином розмір пені за прострочку оплати товару поставленого по накладній № 809081/1 від 11 лютого 2009 року становить 5054 грн. 08 коп., по накладній № 809081/1 від 08 вересня 2008 року –5375, 56 грн.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочку виконання грошового зобов’язання позивач нарахував на прострочку заборгованості 3% річних та інфляційні витрати.
За вказаний період розмір 3% річних по накладній № 809081/1 становить 631, 81 грн., по накладній № 809081/2 від 08 вересня 2008 року –671, 95 грн.
Розмір інфляційних позивачем не доведено, оскільки інфляційні втрати розраховані на загальну суму заборгованості в розмірі 228017, 70 грн. а ні на кожну поставку окремо, не приведена облікова ставка НБУ, яка діяла в той період. У зв’язку з чим інфляційні витрати за поставлену по накладним № 809081/1 та 809081/2 продукцію стягненню не підлягають.
Також позивач вимагає стягнення з відповідача залізничного тарифу в сумі 3739,20 грн. за відправку металобрухту по залізничній накладній № 45423639. Копія квитанції про приймання вантажу (а.с. 119) надана позивачем на вимогу апеляційної інстанції свідчить що провізна плата по вказаній поставки становить 3116 грн.. 00 коп. Згідно договору поставки оплата залізничного тарифу здійснюється покупцем на підставі рахунку, який виставляється згідно залізничній накладній.
Матеріли справи свідчать і це підтвердив в судовому засіданні представник позивача, що рахунок на оплату залізничного тарифу не виставлявся.
Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, позов підлягає частковому задоволенню.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що господарський суд повністю не дослідив всі обставини справи, не надав належної оцінки представленим доказам що є підставою для скасування рішення від 21 квітня 2009 року та прийняття нового.
Керуючись статтями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал”, м. Дніпропетровськ задовольнити частково.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2009 року у справі № 25/29-09 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Дніпроважмаш” Дніпропетровськ (49600 м. Дніпропетровськ сухий острів 3, ЄДРПОУ 00168076) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Глобал”, м. Дніпропетровськ (49005 м. Дніпропетровськ вул. Симферопольська, 21, ЄДРПОУ 32007274) основний борг в розмірі 106 459 грн. 00 коп., 10 429, 64 грн. пені, 1303, 76 грн. 3% річних, 1181 ргн92 коп. витрат по сплаті державного мита, 50, 74 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.В.Джихур
Суддя О.М.Виноградник
Суддя О.М.Лисенко