Бориспільський міськрайонний суд Київської області
м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 72, 8300, (04595) 6-76-19
Справа № 2-3752/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2010 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Мартинов Є.О.,
при секретарі - Макаревич Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно та усунення перешкод у користуванні майном -
В С Т А Н О В И В :
08.09.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом з проханням визнати за нею право власності на ? частку (ідеальну) житлового будинку площею 66,4 кв.м., що знаходиться по вулиці Мазепи. 3 в селі Вороньків, Бориспільського району Київської області, без виділу її в натурі; визнати за нею право власності на ? частку (ідеальну) земельної ділянки площею 0,200 га, що знаходиться по вулиці Мазепи, 3 в селі Вороньків Бориспільського району Київської облсті, без виділу її в натурі; зобов»язати відповідача не перешкоджати їй у користуванні вказаним житловим будинком та прилеглими до нього господарськими будівлями; стягнути на її користь всі понесені нею судові витрати, а саме – 1262 гривень 22 копійок за сплату державного мита, 120 гривень за витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Позовні вимоги обґрунтувала наступним. 19.09.1998 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб. На даний час шлюб між ними не розірвано, в Дарницькому райсуді м. Києва знаходиться цивільна справа за її позовом про розірвання шлюбу. Під час шлюбу ними було придбано майно: земельна ділянка площею 0,200 га, що знаходиться по вул. Мазепи, 3 в с. Вороньків Бориспільського району Київської області та спільно збудований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться на даній земельній ділянці, площею 66,4 кв.м.. Крім того відповідач перешкоджає їй у користуванні житловим будинком. В добровільному порядку відповідач відмовляється ділити дане майно, в зв»язку з чим вона вимушена звернутись до суду з даним позовом.
У судовому засіданні позивач повністю підтримала заявлені позовні вимоги та просила задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги повністю визнав.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, враховуючи повне визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Сторонам по справі були роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки, а також наслідки вчинення чи не вчинення процесуальних дій, в тому числі щодо обов’язку сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Згідно з частиною 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню
У судовому засіданні з пояснень сторін та наданих суду документів встановлено, що позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 вересня 1998 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серії І-БК № 017556 (а.с.7).
Під час перебування у зареєстрованому шлюбі сторонами було придбано майно : земельну ділянку площею 0,200 га, що знаходиться на території с. Вороньків Бориспільського району Київської області, що підтверджується договором від 27.03.2000 року (а.с. 8) та житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами № 3 по вул. Мазепи в с. Вороньків, Бориспільського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно № 1220 від 09.01.2009 року Серії САС № 225995(а.с.10-15).
Шлюбний договір, а також будь-які інші письмові договори щодо майна, яке є їх особистою приватною власністю, а також щодо майна, яке є об’єктом спільної сумісної власності сторони не укладали.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 60 Сімейного кодексу України майно, а також частин 1 та 2 статті 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Відповідно до змісту частин 1, 2, 3 статті 61 Сімейного кодексу України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту, а також заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з частиною 1 статті 69, частиною 1 статті 70 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 370 Цивільного кодексу України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що зазначене в позовних заявах майно - є спільною сумісною власністю сторін, оскільки було придбане ними під час шлюбу.
Відповідно до вимог абзацу другого частини 1 статті 71 сімейного кодексу України, якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом, при цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, на підставі викладеного, а також враховуючи повне визнання відповідачем позовних вимог про визнання права власності на спільне майно та усунення перешкод у
користуванні майном, суд прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, які складаються з державного мита в розмірі 1262 гривень 22 копійок (а.с. 1) та за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень (а.с.2), які були сплачені позивачем при подачі позовної заяви, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 60, 209, 212, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд–
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спільне майно та усунення перешкод у користуванні майном - задовольнити у повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку (ідеальну) житлового будинку площею 66,4 кв.м., що знаходиться по вулиці Мазепи, 3 в селі Вороньків Бориспільського району Київської області, без виділу її в натурі.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку (ідеальну) земельної ділянки площею 0,200 га, що знаходиться по вулиці Мазепи, 3 в селі Вороньків Бориспільського району Київської області, без виділу її в натурі.
Зобов»язати відповідача не перешкоджати ОСОБА_1 у користуванні вказаним житловим будинком та прилеглими до нього господарським будівлями.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті державного мита в розмірі 1262 гривень 22 копійок та на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд шляхом апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Мартинов Є.О.