ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

            

                  

27.03.07                                                                                           Справа  № 16/318

ПОСТАНОВА

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                                                   Скрутовського П. Д.

суддів                                                                                        Онишкевича В. В.      

                                                                                                       Слуки М. Г.      

розглянув апеляційну скаргу ТзОВ «3 Бетони», м. Калуш № 122/07 від 02.03.2007 р.

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2007 р.

у справі № 16/318

за позовом ПП «Бізнес-Безпека», м. Калуш

до ТзОВ «3 Бетони», м. Калуш

про стягнення 7 444, 19 грн. збитків

за участю представників сторін:

від позивача –явка необов’язкова –Банах В. М. –адвокат (довіреність б/н від 27.03.2007 р.)

від відповідача (скаржника) –явка необов’язкова –не з’явився

Представнику позивача роз’яснені права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.03.2007 р. було прийнято до свого провадження і призначено до розгляду апеляційну скаргу на 27.03.2007 р., явка сторін не була визнана обов’язковою.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2007 р. у справі № 16/318 за позовом ПП «Бізнес-безпека»до ТзОВ «3 Бетони»про стягнення заборгованості в сумі 7 444, 19 грн. за надані послуги по охороні об’єкта позов задоволено.

При винесенні свого рішення, місцевий господарський суд керувався нормами ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, а також положеннями укладеного між сторонами договору на охорону об’єкта та мотивував його тим, що у зв’язку з порушенням відповідачем договірних зобов’язань, а саме нездійснення своєчасної оплати за охоронні послуги, у нього утворилася заборгованість, на яку була нарахована пеня згідно умов договору та враховано індекс інфляції за весь час прострочення.

Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Івано-Франківської області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неналежне виконання своїх обов’язків ПП «Бізнес-Безпека»відповідно до п. 4.1 договору на охорону об’єкта, внаслідок чого мали місце факти крадіжок з охоронюваної території. Так, апелянт повідомляє, що 11.09.2004 р. на території заводу мав місце факт знищення залізничної вітки та викрадення порізаних рейок, які належали ТзОВ «3 Бетони», про що працівники позивача всупереч п. 4.1 договору не сповістили орган внутрішніх справ про виявлений факт. Крім цього, у ніч з 09 на 10.11.2004 р. мала місце крадіжка бензопили ланцюгової зі зданого під охорону складу. Таким чином, скаржник вважає, що відповідно до п. 6.1 укладеного між сторонами договору, виконавець повинен відшкодувати матеріальні збитки, завдані внаслідок заволодіння майном замовника сторонніми особами, поєднаними з проникненням на охоронюваний об’єкт, оскільки таке заволодіння майном сталося внаслідок неналежного виконання працівниками позивача своїх обов’язків по охороні об’єкта.

Відповідач (скаржник) не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 219715.

          

          Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, проте його уповноважений представник у судовому засіданні не погодився з викладеними в апеляційній скарзі мотивами та просив рішення господарського суду Івано-Франківської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що позивачем виконані договірні зобов’язання, що підтверджується актами прийому виконаних робіт, підписаними представниками сторін, які містяться у матеріалах справи.

          

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2004 року було укладено договір на охорону об’єкта, відповідно до п. 1 якого ТзОВ «3 Бетони»(замовник) доручає, а ПП «Бізнес-Безпека»(виконавець) приймає і здійснює охорону приміщення по вул. Б. Хмельницького, 109 у м. Калуші Івано-Франківської області.

Даний договір, відповідно до п. 7.1, діяв з 01.01.2004 р. по 30.06.2004 р.

21.06.2004 р. сторони по справі і по вищевказаному договору уклали аналогічний договір на охорону цього ж самого об’єкта, термін дії якого встановили до 31.12.2004 р.

За п. 7.3 вищезазначеного договору, якщо в місячний термін до закінчення дії договору жодна сторона в письмовій формі не заявить про намір припинити його дію або укласти новий, діючий договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік. Оскільки сторони не вчиняли таких дій, то, відповідно –термін дії договору був пролонгований.

Відповідно до п. 3.1 договорів від 30.01. і 21.06.2004 р. на охорону об’єкта, за охоронні послуги замовник сплачує виконавцеві грошову винагороду за місяць до 5-го числа кожного наступного місяця відповідно до погодженого сторонами кошторису та акту виконаних робіт, який підписується замовником протягом 2 днів з моменту його представлення виконавцем.

За ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 144 ГК України, майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно ст. 173 цього ж кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За положеннями ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Враховуючи норми ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У матеріалах даної справи містяться Акти за періоди з вересня 2004 року по грудень 2005 року, відповідно до змісту яких послуги були надані виконавцем замовнику належної якості та повноти. Дані акти підписані представниками обидвох сторін по договору. Також в цих актах зазначено терміни перерахування коштів замовнику за надані охоронні послуги.

Враховуючи п. 3.1 вищезгаданого договору, відповідач (замовник) повинен був провести остаточний розрахунок коштів за послуги по охороні об’єкта з позивачем (виконавцем) до 05.03.2006 року. Однак, в порушення договірних зобов’язань відповідач не здійснив оплату наданих йому послуг, у зв’язку з чим станом на 17.07.2006 р. виникла заборгованість в розмірі 6 481, 20 грн.

З метою досудового врегулювання спору, ПП «Бізнес-Безпека»було направлено на адресу ТзОВ «3 Бетони»претензію № 32 від 17.07.2006 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 154319, згідно з яким ця претензія була отримана відповідачем 25.07.2006 р. Проте, вона була залишена ТзОВ «3 Бетони»без відповіді.

У п. 3.3 договору на охорону об’єкта зазначено, що у випадку несвоєчасної оплати охоронних послуг, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ПП «Бізнес-Безпека», ТзОВ «3 Бетони»прострочило платіж на 209 днів (з 06.03.2006 р. по 01.10 2006 р.), а отже, пеня становить в сумі 664, 99 грн.

Крім цього, позивач, беручи до уваги Лист Головного управління статистики в Івано-Франківській області № 09-1-14/266 від 08.12.2006 р. та Лист Верховного суду України № 62-97 від 03.04.1997 р. «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», у заяві про зміну розміру позовних вимог просив стягнути ще й 478, 50 грн. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, апеляційний господарський суд, підтримуючи позицію місцевого господарського суду, дійшов висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу суму основного боргу, пені та інфляційних збитків з огляду на порушення відповідачем своїх зобов’язань за договором щодо оплати послуг, незважаючи на надіслану йому претензію, а також враховуючи його згоду в Актах прийому виконаних робіт щодо належності та повноти надання послуг.

Таким чином, беручи до уваги наведене, положення чинного законодавства України, а також відсутність згоди (пропозиції) проведення взаєморозрахунків сумою наданих послуг суми збитків, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення господарського суду Івано-Франківської області прийняте з врахуванням норм чинного законодавства України, а також обставин справи, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101-105 ГПК України, -

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВИВ:

1.          Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2007 р. у справі № 16/318 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «3 Бетони»без задоволення.

2.          Судові витрати по апеляційній скарзі віднести на скаржника.

3.          Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.

4.          Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Головуючий-суддя                                                                      П. Д. Скрутовський

Суддя                                                                                             В. В. Онишкевич  

Суддя                                                                                             М. Г. Слука