Справа №2-а-3114/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2008 року м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: - Кашпур О.В.
при секретарі: - Косолаповій М. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
28.08.2008 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення недоплаченої щорічної грошової допомоги в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком до 5 травня як учаснику війни за період 2005-2007 роки в розмірі 3148, 18 грн. та про стягнення судових витрат в розмірі 83 грн. 40 коп. Свої вимоги мотивує тим, що вона є учасником війни та повинна була отримувати щорічно грошову допомогу до 5 травня в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Однак, всупереч цього, грошова допомога за 2005-2007 роки виплачувалась не в повному обсязі. В подальшому судом було залучено Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в якості другого та третього відповідача відповідно.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить справу розглянути без його участі.
Представник управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про
розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації не може бути відповідачем в даній справі, оскільки їх установа немає рахунку, на який надходять кошти з державного бюджету на виплату допомоги до 5 травня.
Представник Чернігівського обласного центру по нарахуванню і здійсненню соціальних виплат в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що центр по нарахуванню виплачував допомогу відповідно Законів України «Про державний бюджет України на відповідні роки» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначила, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за 2005-2007 роки та просила в задоволенні вимог за вказані роки відмовити також за пропуском строку звернення до суду. В 2007 році виплата допомоги позивачу була проведена в квітні 2007 року, тобто до ухвалення Рішення Конституційного Суду України.
До участі в справі в якості третього відповідача було залучено Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації , представник якого в судове засідання не з'явився про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав письмові заперечення на позовну заяву та клопотання про розгляд справи без його участі. В письмових запереченнях пояснив, що Головне управління праці та соціального захисту населення виступає як посередник, оскільки при надходженні коштів до державного бюджету, не нараховує, а перераховує їх Чернігівському обласному центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат для перерахування їх ветеранам війни. Зазначив, що допомога виплачувалась позивачу відповідно Законів України «Про державний бюджет України на відповідні роки» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду за 2005-2007 роки та просив в задоволенні вимог за вказані роки відмовити також за пропуском строку звернення до суду, оскільки правовідносини виникли у травні 2005, 2006, 2007 років, а позивач звернувся до суду у серпні 2008 року
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає наступне. Встановлено, що відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду позивачем доведено ті обставини, на яких грунтуються його вимоги про зобов'язання нарахувати на його користь недоплачену як учаснику
війни щорічну державну допомогу, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.
ОСОБА_1 являється учасником війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 та не заперечується відповідачами.
Відповідно статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», редакція якого діяла до 01.01.08р., щорічно до 5 травня учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю та бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, та іншим учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту або обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст. .9 КАС України , суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» звернуто увагу на те, що відповідно до статей 8, 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією та чинними законами прав і свобод.
Таким чином, дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2005 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177 «Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є неправомірними оскільки Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» мас вищу юридичну силу ніж Постанови Кабінету Міністрів України. Тому вказану допомогу в 2005 році необхідно було виплачувати в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Згідно з частиною 2 статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Відповідно до частини 2 статті 4 Бюджетного кодексу України, при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Положення статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким було зупинено дію ч. 5 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на 2006 рік було чинним на час виплати допомоги позивачеві і не конституційним не визнавалось, а тому дії відповідача щодо нарахування та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня в 2006 році, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на
2006 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.2004 року № 177
«Про забезпечення щорічної виплати разової грошової допомоги, передбаченої
Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є
правомірними.
Відповідно статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлене інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач в 2005-2006 роках отримував щорічну грошову допомогу до 5 травня в меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому знав про порушення його прав з дати фактичного отримання коштів.
З урахуванням того, що відповідач наполягає на відмові в задоволенні позову в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду, тому на підставі ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне в частині стягнення недоотриманої разової грошової допомоги до 5 травні за 2005-2006 роки відмовити в зв'язку з пропущенном строку звернення до суду.
Щодо стягнення щорічної грошової допомоги за 2007 рік, в цій час тині суд вважає, що позов є обгрунтовним та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України па
2007 рік" зупинено на 2007 рік дію ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру виплат
щорічної разової грошової допомоги учасникам війни. Статтею 29 Закону
встановлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гегго, інших місць примусового тримання, особам, які були насильно вивезені на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 55 гривень..
Рішенням Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення ст. 29, п.13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України" визнано такими, що не відповідають Конституції України (с неконституційними).
Відповідно до п.3 резолютивної частини Рішення Конституційного суду України №6/рп-2007 від 09.07.2007 року, положення статті 29, п.13 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007 року.
Тому суд дійшов висновку про неприпустимість при встановленні розміру державної соціальної підтримки учасників війни виходити з положень Закону України про Державний бюджет України на 2007 рік, яким виплата щорічної разової грошової допомоги передбачена у значно менших розмірах, оскільки Конституція України має вищу юридичну силу порівняно з іншими Законами України.
Згідно пояснень Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат позивачу у травні 2007 року виплачена разова грошова допомога до 5 травня як учаснику війни в розмірі 55 грн.
Оскільки позивач мав право звернутись за отриманням разової грошової допомоги до 30 вересня 2007 р . відповідно до ч.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд вважає, що ним не пропущено строк звернення до суду про стягнення щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік.
Оскільки Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат відповідно до Положення про Чернігівський обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат затвердженого розпорядженням голови Чернігівської обласної державної адміністрації від 27.07.2006 р. № 288 підпорядковується Головному управлінню праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації, тому суд вважає, що саме Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації має здійснити перерахунок та забезпечити виплату позивачу, як учаснику війни різницю між фактично стриманою та належною до сплати суми щорічної до 5 травня разової грошової допомоги за 2007 рік.
Позивач просить стягнути на його користь 80 грн. витрат па правову допомогу та 3, 40 грн. судового збору, на підтвердження таких витрат суду надано квитанція до прибуткового касового ордеру НОМЕР_2. Відповідно до ч.3 ст. 89 КАС України судовий збір повертається за клопотанням особи, яка його
сплатила, ухвалою суду в разі повернення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги, відмови у відкритті провадження у справі, а також у разі залишення позовної заяви, заяви за нововиявленими обставинами або скарги без розгляду (крім випадку, якщо такі заяви залишено без розгляду внаслідок повторного неприбуття позивача або за його клопотанням). Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому суд приходить до висновку що за рахунок державного бюджету підлягають стягненню на користь позивача тільки витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне конкретніше сформулювати резолютивну частину постанови з метою можливості її виконання в подальшому, а саме: визнати протиправними дії Головного Управління праці та соціального захисту населення в Чернігівській області щодо не нарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги за 2007 рік відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення в Чернігівській області нарахувати недоплачену щорічну разову грошову допомогу за 2007 рік, встановлену Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007р.та забезпечити її виплату.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати Головне Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок за 2007 рік належної ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги, встановленої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та забезпечити її виплату.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 80 грн. судових витрат.
постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк,
постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги
постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
В повному обсязі постанову виготовлено 31.10.2008 р.