Справа № 2-25/2009 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2009 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Копчинського В.І.

при секретарі Кулик Т.С.

та адвоката ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення порушення прав власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі в заяві вказують, що проживають в приватних житлових будинках по АДРЕСА_1.

Влітку 2006 р. відповідач перегородив вул.Нова бетонними плитами, створивши два тупіка. Внаслідок цього суттєво погіршилися їх права, пов”язані з користуванням та розпорядженням будинками та земельними ділянками – немає вільного проїзду по вулиці, немає вільного заїзду до їх земельних ділянок та будинків, тим самим зменшилася привабливість та престижність будинків. Просять усунути порушення прав власності, зобов”язати відповідача демонтувати залізобетонні плити, які перегородили вулицю.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 позов вимоги підтримали. Суду пояснили, що згідно генерального плану АДРЕСА_1, проте відповідач, встановивши плити, перегородив вулицю, тим самим немає належного проїзду до будинків позивачів, огорожа заважає, створює тінь плодоносним деревам, панелі використані старі, не стандартні, не якісні, грязні, мають поганий естетичний вигляд. Все це в сукупності порушує право власності позивача ОСОБА_1, тому просять зобов”язати відповідача ОСОБА_4 демонтувати залізобетонні плити.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в суд не з”явилися.

Відповідач та його захисник ОСОБА_5 позов не визнають. Суду ОСОБА_4 пояснив, що 20.11.2006 року між ним та Калинівською міськрадою на підставі рішення міськради від 27.10.06 р. було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 0,4996 га на 49 років 11 місяців для комерційного використання (влаштування газової заправки). За розпорядженням міського голови на даній земельній ділянці позрізав дерева, очистив повністю площадку.

Рішенням 7 сесії 5 скликання Калинівської міськради від 25.04.2007 р. № 204 йому було змінено цільове призначення земельної ділянки – на облаштування ринку та стоянки автотранспорту. 26.05.2008 року комісійно було встановлено межі земельної ділянки в натурі, складено акт та схему виділення землі. Проект відведення земельної ділянки погоджено зі всіма службами. Після цього обгородив земельну ділянку бетонними плитами, стандартними, висотою 3 м, все згідно проекту. Рішення Калинівської міськради є законним, ніким не скасовано. Конфлікт з ОСОБА_1 виник із-за неприязних стосунків, він особисто не посягав на будь-яку власність позивачів, забор знаходиться на відстані 8-10 м від будинків позивачів, є вільний проїзд, немає ніяких перешкод для користування будинками та земельними ділянками.

Адвокат ОСОБА_4 просить відмовити в позові, оскільки той користується земельною ділянкою законно, відповідно рішення міськради, яка є розпорядником земель. В разі незгоди ОСОБА_1 з рішенням міськради, то він має право оскаржити це рішення в суд, проте його не оскаржено. Вимоги позивача, що ОСОБА_4. забором перегородив вулицю Нова, не відповідає дійсності, оскільки як такої вулиці із всіма належними спорудами, тротуарами, зовнішніми краями фактично біля позивачів немає, там був хаотичний проїзд та прохід, тому такі вимоги безпідставні.

Вислухавши пояснення сторін, оцінивши зібрані докази по справі, суд вважає позов задоволенню не підлягає по таких підставах.

Виходячи з принципів змагальності, диспозитивності та обов”язку доказування і подання доказів, визначених ст.ст.10, 11, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Фактів порушення права власності щодо володіння, користування та розпорядження ними, від яких залежить наявність підстав для задоволення позову, позивачі в судовому засіданні не довели і такі докази в справі відсутні.

Так, судом встановлено, що відповідач 20.11.06 р. з Калинівською міськрадою уклав договір оренди земельної ділянки розміром 0,4996 га на 49 років 11 місяців для комерційного використання – облаштування автостоянки та газової заправки, що знаходиться поАДРЕСА_1 (а.с.105-109).

Даний договір зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України” від 23.02.07 р.

Рішенням Калинівської міськради від 25.04.2007 р. № 204 було змінено цільове призначення земельної ділянки на облаштування ринку та стоянки автотранспорту (а.с.156).

25.05.2008 р. комісійно було встановлено межі земельної ділянки в натурі, складено акт та схему виділення землі (а.с.113).

Даний договір оренди земельної ділянки та рішення Калинівської міськради про облаштування ринку ніким не оскаржені і є чинними на момент розгляду справи.

Відповідно до ст.125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідач ОСОБА_4. вимог чинного законодавства дотримався, тому вправі використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

Позивачі не згодні з рішенням міськради про облаштування ринку та діями відповідача, який приступив до виконання даного рішення, обгородивши земельну ділянку залізобетонними плитами, внаслідок чого вони позбавилися права користуватися вулицею, а каналізаційний колектор, водогін, лінія електропередач опинилися на території ринку, тим самим це є перешкодою для належного їх використання в їх інтересах, оскільки сервітути з установами, які обслуговують дані споруди, відсутні. Крім того, позивач ОСОБА_1 стверджує, що при облаштуванні ринку не додержано вимог полоси відводу – 10 метрів від автотраси та залізничної колії, плити стоять на тротуарі та насипі.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ст.393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Таким чином, рішення міськради про облаштування ринку по вул.Нова, передачу земельної ділянки в оренду для цих цілей позивачі вправі оскаржувати до суду, проте їх не оскаржили, правові акти набрали чинності, тому їх вимоги щодо порушення прав їх власності зі сторони відповідача є безпідставними.

З показів свідка ОСОБА_7, архітектора міськради, вбачається, що ОСОБА_4. встановив огорожу на земельній ділянці у відповідності до проекту відведення, порушень в розмірах земельної ділянки в натурі (на місцевості) і проектною документацією немає. До будинків та земельних ділянок позивачів є належний проїзд автотранспорту. Вулиці як такої, що обмежена по ширині, з тротуарами, призначеної для руху автотранспорту чи пішоходів, ніколи не було в наявності, були будинки з однієї сторони, а з іншої – пустир з кущами та деревами. Даний факт підтверджується викопіюванням з генерального плану забудови (а.с.127). Аналогічна відповідь була надана позивачу ОСОБА_1 міським головою В.Кучинським (а.с.120).

Вимоги позивачів щодо зобов”язання відповідача демонтувати заборні залізобетонні плити по периметру орендованої земельної ділянки, оскільки плити є браковані, не стандартні, забруднені, заважають користуватися їх власністю, є не обгрунтовані, оскільки не підтверджені доказами, - висновками контролюючих служб про стан вказаних будівельних конструкцій чи актами обстеження об”єктів права власності позивачів про наявність перешкод в їх користуванні вставленими плитами, а тому також не підлягають задоволенню. Крім того, відповідач надав суду копії видаткових накладних на придбання вказаних заборних плит з завода залізобетонних виробів і конструкцій, які відповідають держстандарту і які він використав для огорожі ринку (а.с.157).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.38, 39, 83, 125, 158 Земельного Кодексу України, ст.ст.391, 393 ЦК України, ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення порушення прав власності не задовольнити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі протягом 10 днів заяви про апеляційне оскарження та подачі після цього протягом 20 днів самої апеляційної скарги або в порядку ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: