Справа №33-340/2010 Головуючий у 1-й інстанції: Романюк М.Ф.

Категорія ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Валько Н.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2010 року м. Львів

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області Н.М. Валько, з участю апелянта ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 26 березня 2010 року відносно нього за ч.1 ст.130 КпАП України, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 26 березня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 15 лютого 2010 року о 11.00 годині у м.Львові по вул. Стрийська-В.Великого, керував автомобілем марки «Опель» д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з рота, тремтіння рук, почервоніння очей). Від проходження медичного огляду відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

На постанову суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови та змінити постанову районного суду, у якій призначити йому стягнення не пов’язане із позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів. При цьому покликається на те, що жодних заходів для виявлення стану алкогольного сп’яніння працівники ДПС не застосовували, при оформленні протоколу він не відмовлявся від перевірки на стан алкогольного сп’яніння, тремтіння рук в нього не було, а почервоніння очей у нього є постійно через хворобу Боткіна. Окрім цього, зазначає, що він щиро розкаявся, позбавлення його права водіння транспортним засобом, залишить його місця роботи і основного доходу для сім’ї, може ввести в тяжкий фінансовий стан. Вказує, що має на утриманні неповнолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_1, він є основним годувальником сім’ї, сплачує великі кредити, автомобіль йому потрібен для роботи, оскільки кожен день перевозить на ньому обладнання для сервісного обслуговування – встановлення сигналізації, він вперше притягується до адміністративної відповідальності.

Заслухавши позицію апелянта, який повністю підтримав подану ним апеляцію, просить задоволити її у повному об’ємі, думку представника апелянта – ОСОБА_2, який повністю підтримав позицію свого довірителя, вивчивши матеріали адміністративної справи №33-340/10 та проаналізувавши доводи поданої апеляції, вважаю, що така до задоволення не підлягає.

До даного висновку приходжу виходячи із наступного.

Як вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВС №164327 від 15 лютого 2010 року, такий у присутності двох свідків – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 складено відносно ОСОБА_1 про те, що він 15 лютого 2010 року в 11.00 год. у м.Львові по вул. Стрийська – ОСОБА_5 керував автомобілем «Опель» ДН ВС 1843 ВК з ознаками алкогольного сп’яніння – різкий запах алкоголю з рота, тремтіння рук, почервоніння очей; від проходження медичного огляду відмовився. У поясненнях ОСОБА_1, як особа, яка притягається до адміністративної відповідальності власноручно дав пояснення про те, що він керував автомобілем, був зупинений працівниками ДАІ; напередодні вживав алкогольні напої (200 гр. горілки); на експертизу їхати відмовився, зобов’язавшись 15 лютого 2010 року за кермо не сідати (а.с.1).

Наведені обставини повністю підтвердив у засіданні апеляційної інстанції сам ОСОБА_1

Вважаю, що наведеними обставинами, дослідженими судом 1-ї інстанції при прийнятті рішення по суті, повністю спростовуються доводи апеляції ОСОБА_1 у контексті знаходження його у відповідному стані, що був зафіксований відповідальним працівником ДАІ.

Враховуючи, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так і іншими особами, вважаю, що суд, дослідивши матеріали справи, з урахуванням загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст.33 КпАП України, вірно призначив ОСОБА_1 стягнення за нормою ч.1 ст.130 КпАП України у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів.

Вважаю, що доводи апеляції правильних висновків суду не спростовують, тому така до задоволення не підлягає.

Вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови Галицького районного суду м.Львова від 26 березня 2010 року підлягає поновленню, оскільки такий апелянтом пропущено з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 8; 294; 295 КпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Строк на апеляційне оскарження постанови Галицького районного суду м.Львова від 26 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України – поновити.

Постанову Галицького районного суду м.Львова від 26 березня 2010 року відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КпАП України залишити без змін, а його апеляцію – без задоволення.

Копію даної постанови відповідно до вимог ст.295 КпАП України надіслати особі, щодо якої її винесено.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

Суддя Судової палати у ОСОБА_6

кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області