ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.07.06 Справа № 3/8пд.
Суддя Доманська М.Л. , розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк
до Старобільської митниці Державної митної служби України, м. Старобільськ
Луганської області
про спонукання укласти договір
у присутності представників сторін:
від позивача: Малий О.В. (дов. від 17.02.06, № Н-01/595);
від відповідача: Хрипко І.В. (дов. від 19.07.06, № 13-17/2246).
встановив:
Суть спору: позивачем заявлено вимогу спонукати відповідача укласти договір про постачання електричної енергії.
Згідно з довідкою Головного управління статистики у Луганській області від 26.06.06 № 13-48/2419 повним найменуванням відповідача слід вважати: Старобільська митниця.
Представниками сторін подано клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, яке судом задовольняється.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 29.06.06 № 13-17/2111 проти позову заперечує, посилаючись на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.94 № 100 передбачено, що на Міністерство транспорту покладено утримання на безоплатній основі сліжбових приміщень для розміщення відповідних митних установ, що здійснюють контроль на державному кордоні.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, суд дійшов до наступного.
Позивач –Державне підприємство "Донецька залізниця"–звернувся до господарського суду з позовом про спонукання відповідача - Старобільська митниця , як споживача електроенергії, укласти з ним договір про постачання електричної енергії .
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що Державне підприємство „ Донецька залізниця " здійснювала постачання електричної енергії Луганській митниці в особі її структурних підрозділів ВПВ „ Лантратівка " та м/п „ Старобільськ” згідно з договором про постачання електричної енергії від 16.07.03 № 225, предметом якого є умови й порядок постачання електроенергії Електропостачальною організацією та оплата спожитої електроенергії Споживачем ( п. 1.1 Договору ). У серпні 2005 року договір № 225 про постачання електроенергії з Луганською митницею був розірваний, у зв'язку з роз'єднанням митниці на ВИВ „Лантратівка " та м/п „ Старобільськ ", якістали відокремленими підрозділами з правом юридичної особи. При цьому позивач зазначає, що відповідно до ст. 1 та ст. 26 Закону України „ Про електроенергетику " від 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР „ енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенер гетики, є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу. Споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживання електричної енергії без договору недопустимо Лінійним відділом „ Енергозбут " на ст. Луганськ Донецької залізниці 25.08.06 року за вих. № 439 на адресу керівництва Старобільської митниці було направлено листа про укладання договору про постачання електроенергії та керівництво Старобільської митниці у своєї факсограмі від 17.01.06 №18-17/0054, посилаючись на п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 року №100 „Про стан виконання рішень Президента України і Уряду з питань додержання вимог прикордонного митного законодавства " стверджує, що Міністерство транспорту і зв'язку України зобов'язано утримувати митну службу ( у пунктах пропуску для залізничного транспорту ) на безоплатній основі . „ ДП „ Донецька залізниця " не погоджується з цим висновком, посилаючись на те, що раніше з Луганською митницею був укладений відповідний договір і проводилась своєчасна сплата спожитої електро енергії. Позивач у позові вказав, що відповідно до ст. 24 Митного кодексу України із змінами і доповненнями, внесеними Законами України у 2006 році „Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України "; ні Міністерство транспорту і зв'язку України, ні „ ДП „ Донецька залізниця " не вправі займатися фінансуванням та матеріально-технічним забезпеченням Старобільської митниці; згідно з п. 25 Митного кодексу України ,, У разі, якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється митними органами безпосередньо в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства зобов'язані надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також необхідне обладнання та засоби зв'язку на договірних засадах "; ст. 114 Митного кодексу України передбачає те, що адміністрації прикордонних залізничних станцій на договірних засадах забезпечують митні органи необхідними службовими приміщеннями, обладнанням, засобами зв'язку та створюють належні умови для здійснення ними митних процедур; ні в одному із наведених законодавчих актів не має жодного посилання на утримання Мініс терством транспорту і зв'язку України Державної митної служби України на безоплатній основі. У позовній заяві зазначено, що Старобільською митницею слово „ утримання " розуміється, як утриман ня на безоплатній основі, але відповідно до нового тлумачного словника української мови слово „ утримувати " означає : „ Бути власником, господарем якого-небудь закладу, підприємства. Тримати в певному стані ". ДП „Донецька залізниця " є власником, господарем службових приміщень, наданих Старобільській митниці для виконання покладених на неї завдань, проводить там відповідні роботи і три має службові приміщення в певному стані та відповідно до роз'яснення від 16.02.04 № 2/24-2-881, наданого першим заступником Міністра транспорту України Корнієнко В.В., у видатках Державного бюджету України для Міністерства транспорту і зв'язку України кошти на оплату електроенергії, спожитої пунктами контролю прикордонних підрозділів, не передбачаються, тому, як прикордонним загонам, так і митним службам необхідно укласти з залізницею договори про постачання електроенергії і прово дити розрахунки за спожиту електроенергію за умовами цього договору. Крім того, позивач посилається на те, що згідно з п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою На ціональної комісії регулювання електроенергетики України від 17.10.05 № 910 та зареєст рованих в Міністерстві юстиції України 18.11.05 за № 1399/11679, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електрич ної енергії і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Керівництво Старооїльської митниці неодноразово попереджалось про необхідність укладання відповідного договору про постачання електричної енергії. Однак, до наступного часу, митницею не зроблено ні одного будь-якого заходу до укладання договору. На підставі чого, та керуючись ст. 1 ГПК України, ст.ст. 11, 509, 526, 530 ГК України, позивач просить спонукати Старобільську митницю до укладання договору зі Структурним підрозділом „Енергозбут” Державного підприємства „ Донецька залізниця" про постачання електричної енергії.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Так, правове регулювання господарських договорів, у т.ч. порядку їх укладання, здійснюється Господарським кодексом України /далі –ГК України/.
У відповідності до ст. 179 ГК України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступити від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Розділ 5 Правил користування електричною енергією передбачає, що при укладанні договору сторони визначають його зміст на основі типового договору згідно із додатком 3. При цьому, постачальник електричної енергії за регульованим тарифом зобов’язаний надати на розгляд проект договору про постачання електричної енергії після прийняття від споживача необхідних документів.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений ст. 181 ГК України та полягає у наступному.
Господарський договір за загальним правилом виклада ється у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скрі пленого печатками. Допускається укладення господарських до говорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний доку мент, він надається другій стороні у двох примірниках.
Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сто рона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіж ностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники прото колу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованому на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона –виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів /робіт, послуг/, яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишились неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Згідно зі ст. 184 ГК України укладання господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документу, оформленого згідно з вимогами ст. 181 кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.
Укладання господарського договору за рішенням суду передбачено ст. 187 ГК України, яка визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Як свідчать матеріали даної справи, у них відсутній проект договору про постачання електричної енергії, що робить неможливим визначення, у якій саме редакції має бути укладений договір. Фактично спору, що виник при укладанні договору на постачання електроенергії щодо спірних умов не існує, сторони ще не розглядали зміст проекту договору.
З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача фактично полягають у спонуканні відповідача до вчинення дій по укладанню договору, що не пов’язано з розглядом спору як такого, що виник при укладанні договору.
У поясненнях, наданих сторонами до суду 19.07.06, позивач та відповідач зазначили, що проект договору на постачання електроенергії на адресу Старобільської митниці не направлявся.
За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити. Судові витрати покладаються на позивача згідно зі ст.ст.44, 49 ГПК України.
Згідно з п.4 ч.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 № 7-93 “Про державне мито” державне мито у сумі 120 грн.00 коп., сплачене за платіжним дорученням від 29.05.06 № 1994, підлягає поверненню позивачу частково, у сумі 35 грн. 00 коп., у зв’язку з внесенням мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в :
1.У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
3. Повернути з державного бюджету України на користь Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк, вул.Артема, 68, код 01074957,
зайве сплачене державне мито у сумі 35 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 29.05.06 № 1994.
Повернення державного мита здійснити на підставі даного рішення, засвідченого гербовою печаткою господарського суду, оскільки вказане платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його
підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Дата підписання рішення –20.07.06.
Суддя М.Л.Доманська