Справа № 33-738/ 2010 р. Головуючий: Донченко Ю.В.

Категорія: ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Валько Н.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року м. Львів

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області Н.М. Валько, з участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Шевченківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 2 (два) роки.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 27 липня 2010 року о 00.15 год. У м.Львові по пр. Чорновола, керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2109», номерний знак НОМЕР_1, в стані алкогольного сп’яніння, від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У поданій апеляції ОСОБА_1 вказує на те, що суд, при винесенні оскаржуваного рішення, не повно та необ’єктивно дослідив всі матеріали справи, не надав юридичної оцінки доказам, які були представлені, чим порушив принцип повноти та об’єктивності розгляду судового спору. Зазначає, що строк апеляційного оскарження ним пропущено з поважних причин, оскільки, вперше про наявність постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2010 року він дізнався у серпні 2010 року, коли отримав її на руки в суді, а в період серпень-початок жовтня 2010 року він хворів та перебував на лікуванні у домашніх умовах, у зв’язку з чим не зміг вчасно подати апеляційну скаргу. Крім цього, вказує і на те, що відсутність посвідчення водія, не дає йому можливості працевлаштуватися; його батьки є розлученими, батько з його сім’єю не живе і нічим не допомагає; за час проживання за місцем реєстрації жодних нарікань та скарг на нього не поступало; відсутність посвідчення водія призводить до злиднів, свою вину у вчиненому правопорушенні він визнає та готовий понести покарання у вигляді громадських робіт, оскільки оплатити штраф для нього на даний час є фактично неможливим та відсутність прав на 2 роки призведе до складних матеріальних та моральних наслідків для його сім’ї. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду скасувати та змінити йому покарання з позбавлення права керування транспортними засобами на громадські роботи.

Вивчивши матеріали справи № 3-2186/10, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, поданої гр-ном ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 17 серпня 2010 року, заслухавши позицію апелянта, який повністю підтримав подану ним апеляцію, щиро розкаявся у вчиненому, просить задоволити подану ним апеляцію, вважаю, що така підлягає до часткового задоволення.

До даного висновку приходжу, виходячи із наступного.

Ні доведеності вини, ні кваліфікації дій ні в апеляційній скарзі, ні в засіданні апеляції апелянт не оспорив.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та праці.

Згідно вимог ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Наведених вимог закону суд 1-ї інстанції дотримався не в повній мірі.

Враховуючи досліджені матеріали справи та приймаючи до уваги те, що гр-н ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та праці, вважаю, що накладене на ОСОБА_1 стягнення за своєю суворістю не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі правопорушника, у зв’язку з чим застосоване відносно ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід змінити на штраф у межах, визначених ч.1 ст.130 КпАП України, що буде необхідним і достатнім для визначеної ст.23 КпАП України мети – виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, змінивши постанову суду 1-ї інстанції, поновивши строк на апеляційне оскарження постанови районного суду, оскільки такий пропущено з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 8; 294; 295 КпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2010 року – поновити.

Апеляцію гр-на ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2010 року – задоволити частково.

Постанову Шевченківського районного суду м.Львова від 17 серпня 2010 року – змінити. Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки змінити на штраф у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн.

Відповідно до вимог ст. 295 КпАП України копію постанови протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

Суддя Судової палати у

кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_2