Справа № 33-718/ 2010 р. Головуючий: Мусієвський В.Є.

Категорія: ч.1 ст.130 КпАП України Доповідач: Валько Н.М.

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2010 року м. Львів

Суддя Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області Н.М. Валько, з участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 16 серпня 2010 року о 09.20 год. у м.Львові на перехресті вулиць Личаківська – Лисенка керував транспортним засобом марки «ІЖ 27135» номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп’яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння пальців рук), від проходження медичного огляду для визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У поданій апеляції ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є необґрунтованою, а накладене на нього стягнення безпідставним. При цьому покликається на те, що протягом останніх десяти років він спиртних напоїв не вживає, оскільки за станом здоров’я йому це протипоказано, він є інвалідом 3 групи і в нього хворі нирки, а тому він не може фізично вживати спиртних напоїв, він намагався пояснити вказані факти працівнику ДАІ, однак вони залишилися поза його увагою; після складання протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності він звернувся в ОКЗ ЛОР «Львівський обласний державний клінічний наркологічний диспансер», за висновком якого в нього ознак сп’яніння виявлено не було. Крім цього, зазначає, що у день затримання він їхав у відрядження у м.Дубно та перед цим проходив медичний огляд, після чого отримав подорожній лист і посвідчення про відрядження, а тому він не мав ні часу, ні можливості вжити алкогольні напої. Також, вказує і на те, що наявність права керування транспортним засобом необхідна йому для виконання своїх посадових обов’язків, вказана робота є єдиним джерелом доходу, втративши яку, він не буде мати засобів до існування; до адміністративної відповідальності він притягається вперше; він не перебував в стані алкогольного сп’яніння, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Зазначає, що строк на оскарження він пропустив з поважних причин, оскільки постанову суду він отримав 13 жовтня 2010 року, після написання відповідної заяви, а поштою він вказаної постанови не отримував. Просить поновити йому строк на подачу апеляційної скарги, постанову районного суду скасувати та закрити провадження по справі у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи № 3-2159/10, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, поданої гр-ном ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року, заслухавши позицію апелянта, який у засіданні апеляційної інстанції апеляційні вимоги уточнив, ні кваліфікації дій, ні доведеності вини не оспорює, щиро розкаявся у вчиненому, просить постанову суду 1-ї інстанції змінити, пом’якшивши накладене на нього стягнення, вважаю, що така підлягає до задоволення.

До даного висновку приходжу, виходячи із наступного.

Вважаю, що при накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 суддя не в повній мірі дотримався вимог ст.33 КпАП України, відповідно до якої при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність і без достатніх підстав та обґрунтування застосував відносно ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Як вбачається із матеріалів адміністративної справи, робота ОСОБА_1 є єдиним джерелом доходу сім’ї, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується за місцем постійного проживання та праці.

Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що гр-н ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, щиро розкаявся у вчиненому, вважаю, що накладене на ОСОБА_1 стягнення за своєю суворістю не відповідає характеру вчиненого правопорушення та особі правопорушника, у зв’язку з чим застосоване відносно ОСОБА_1 стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами слід змінити на штраф у межах, визначених ч.1 ст.130 КпАП України, що буде необхідним і достатнім для визначеної ст.23 КпАП України мети – виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень, змінивши постанову суду 1-ї інстанції.

Вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року підлягає поновленню, оскільки такий апелянтом пропущено з поважних причин.

Керуючись ст.ст. 8; 294; 295 КпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Строк на апеляційне оскарження постанови Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року – поновити.

Апеляцію гр-на ОСОБА_1 на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року – задоволити.

Постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 27 вересня 2010 року – змінити. Накладене на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік змінити на штраф у розмірі 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 (дві тисячі п’ятсот п’ятдесят) грн.

Відповідно до вимог ст. 295 КпАП України копію постанови протягом трьох днів надіслати особі, щодо якої її винесено.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Постанова виготовлена у нарадчій кімнаті у єдиному примірнику.

Суддя Судової палати у

кримінальних справах

Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_2