Справа № 1- 84 -09 р

                            В И Р О К

                            І М’ Я М  У К Р А Ї Н И

20 травня    2009  року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі:                                  головуючої  -судді         Нерушак Л.В.

                                         при секретарі –         Музичук Л.В.

                                        за участю  : прокурора –      Якушиної  О.В.

                                  адвоката –        ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення  ОСОБА_2  ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця  та  жителя  АДРЕСА_1 ,  українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого,   не військовозобов’язаного, не працюючого, раніше  судимого   06.11. 2008 року  Уманським  міськрайонним судом  за ст. 185 ч. 3  КК України  до 3 років  позбавлення волі  з відстрочкою виконання вироку  строком  на 1 рік 6 місяців , судимість  не знята  та не погашена  в  установленому  законом  порядку

    у вчиненні   злочину за ч.3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

    Підсудний   ОСОБА_2  04 листопада  2008  року приблизно о 22  годині 40 хвилин  біля  будинку 18  по вул. Залізничній  м. Умані  Черкаської області ,  за допомогою  підбору  ключа  до навісного замка ,  проник  до  металевого  гаражу ,  який належить  гр. ОСОБА_3 та ,  діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих спонукань, з  гаражу  таємно  повторно викрав  інвалідний  візок ,  вартість  якого становить 1450 грн. ,  який  належить гр.  ОСОБА_3 ,  завдавши   матеріального збитку на  вказану суму .

    Допитаний в судовому засіданні  ОСОБА_2   свою вину в пред’явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що 04.11.2008 року  він  разом з своїм  товаришем ОСОБА_4  гуляли  в районі  вул. Котовського  м. Умані , потім  вирішили піти  до свого  знайомого ОСОБА_5 , який  проживає  по АДРЕСА_2 ,  щоб вже  втрьох  піти  далі  гуляти,   було  приблизно 22.30 годині.  Вони  пішли  до нього  з вулиці Котовського  зі  сторони  гуртожитку  УПЛ № 9 , по  дорозі  звернули  у двори , щоб  зрізати  шлях , коли йшли  повз металеві  гаражі , на якій  вулиці  вони знаходяться  він не знає , ОСОБА_2 побачив  на одному  з гаражів  навісний  замок точно такий ,  як  у його бабусі в  селі , шляхом  підбору  ключа  відчинили  вказаний  замок з ОСОБА_4   та побачили  в гаражі   інвалідну  коляску .  Він  нічого не брав, а   ОСОБА_4 запропонував взяти інвалідний  візок, ОСОБА_2 відмовився та  пішов. .  ОСОБА_4 через деякий час повернувся із інвалідним  візком  та запропонував матері ОСОБА_5  купити візок, а  вона  погодилась купити за 100 гривень, але коштів в неї не було,  тому дала  ОСОБА_4  лише  20  гривень, а  решту  пообіцяла  віддати  пізніше. Вони  втрьох  каталися  на даному візку,  який неодноразово падав та  пошкоджувався.   У вчиненому розкаюється.

    Винність підсудного ОСОБА_2 у  вчиненому  злочині підтверджується зібраними  по  справі доказами, дослідженими в судовому  засіданні  по  справі :

-   даними показами потерпілої   ОСОБА_3  в судовому  засіданні , яка  пояснила , що   вона  проживає  разом  із своєю  дочкою  ОСОБА_6 , яка є інвалідом  І  групи з народження , в  неї  проблеми з ногами  і  тому  пересуватися  вона може  лише  за допомогою  інвалідного  візка .  Інвалідний візок  купив її  двоюрідний  брат  ОСОБА_7  за  5 тисяч  гривень  і  привіз їй в  м. Умань.  Коли її дочка  знаходилась  у  квартирі  , то вона ставила  інвалідний  візок  у  металевий  гараж  , який  знаходиться  поряд  з будинком  18  по вул. Залізничній , у  якому  вони проживають з дочкою. 04.11. 2008 року  близько  17 години  вона  заходила  в  гараж , то  інвалідний  візок  був  на місці . ОСОБА_3  зачинила  гараж  на навісний  замок  та  замотала  його  у  поліетиленовий  пакет , щоб  на нього не падала  волога, а  05.11. 2008 року  близько  09 години , коли  вона підходила  до  гаражу , то побачила  , що  на  дверях  немає  замка  , двері  у гараж  були причинені . Вона    зайшла  до гаража  та побачила  , що там  немає  інвалідного візка . Вона   повернулася  до своєї  квартири  та зателефонувала  у  міліцію.  Хто міг  викрасти  інвалідний  візок  її  доньки  їй  невідомо.  В  даний  час  вона  претензій до підсудного  ОСОБА_2  не має,    заподіяна  шкода  їй відшкодована ,  інвалідний  візок  відремонтований  батьком  ОСОБА_8  Просить  суд не позбавляти волі  ОСОБА_2

         -   показами свідка  ОСОБА_9  даними  в судовому  засіданні  про те , що   ввечері на початку листопада 2008 року , не пам’ятає точніше дати,  до них  прийшли  ОСОБА_2  та ОСОБА_4 та  запропонували  їй  купити   інвалідний  візок .  До  цього  вона  хлопців  не бачила,  де  вони  взяли  інвалідний  візок  вона  не знає. ОСОБА_9  сказала,  що  в неї  немає  в даний час 100 гривень , за таку суму вони домовилися придбати інвалідний візок, тому погодились, що вона дає 20 гривень, а решту суми віддасть пізніше.   ОСОБА_4  погодився ,  вона дала 20 гривен  та хлопці пішли  разом  з її  сином гратися на комп’ютерах.  Вона  не знала , що  інвалідний  візок  крадений . Син   дружить  з  ОСОБА_4 та  він часто  буває в них  вдома.    

          -  показами   неповнолітнього  свідка  ОСОБА_5  даними  в судовому засіданні  про те , що   він знає  ОСОБА_2  десь  приблизно 2  роки.  В  той день  до нього додому  прийшли  ОСОБА_2 та ОСОБА_4 ,  у  них  не  було  інвалідного візка. Потім  на вулиці   вони  збирали  горіхи , ОСОБА_4 попросив  ключ  у  ОСОБА_2 ,  а  через деякий  час  ОСОБА_4 привіз  інвалідний  візок , на  якому  вони потім  катались . ОСОБА_4  пропонував  продати візок, тому він сказав, що його матері     можливо  потрібен інвалідний   візок  та треба запитати, що  може  вона його купить. Він не  пам’ятає  кому  його мати  давала  гроші в сумі 20 гривень, решту обіцяла віддати пізніше.  Інвалідний візок  був  в них вдома,  а  потім  візок  забрав  слідчий.        

            -   показами   свідка  ОСОБА_10  даними  в судовому засіданні  про  те , що    вона  побачила   свого брата  ОСОБА_2 ,   у  якого 04 листопада 2008 року  були порвані  штани  та  олімпійка , а на її   запитання , що  трапилось  , брат  відповів , що  це  його  працівники  міліції  так допитували.  Вона почала  розпитувати  , що  трапилось , ОСОБА_2 їй  розповів , що  давав  ключі  від  гаража    риженькому  хлопчику , не  може  пригадати  як  його звати  , який  вкрав  інвалідний  візок.  Коля  сказав  , що  він  ні  в  чому  не винен ,  не вчиняв  крадіжку , а  працівники  міліції  заставили  його  взяти  на себе  вину  за злочин  , якого він не вчиняв.  ОСОБА_2,  коли він вдома  без друзів, не створює ніяких проблем , він  слухається  , грається  із  своїм племінником , але легко  потрапляє  під вплив  вулиці  та оточуючих  і  стає  зовсім  іншою людиною .  ОСОБА_2  в  той день  , коли  його  допитували  працівники   міліції  не  скаржився її на  стан здоров’я   , так  як він  скритний,  синців  в нього вона не бачила,  але  його били  дільничі  інспектори, працівники  міліції  , він  не знає їх прізвищ, не впевнений , що впізнає   хто саме.

             -  показами  свідка  ОСОБА_11  даними  в судовому засіданні  про те , що  знає  підсудного ,  пам’ятає його  по роботі , вперше в лікарню з приводу стану здоров’я  звернувся  ОСОБА_2 в  2000 році ,  йому  в  2003 році  був  поставлений  діагноз  « соціалізований  розлад поведінки « .  ОСОБА_2  лікувався  3 рази  в м. Смілі.  До  повноліття  ОСОБА_2  був  її пацієнтом .  В той  час  , коли  він лікувався  вона неодноразово  говорила  з його батьком  , матір’ю  , коли вона  була ще жива про те , що  ОСОБА_2 необхідне  належне  обстеження , щоб зробити медичні висновки  стосовно стану  здоров’я. Діагноз , який  поставлений  ОСОБА_2  не   психотичного  рівня ,  особа  з таким  діагнозом  усвідомлює  свої  дії , здатна  ними  керувати.  Необхідно  проходити обстеження  раз  в 3 місяці , регулярно  відвідувати  лікаря.  ОСОБА_2 лікувався  в м. Смілі – останні  2  рази  батьки  приходили  до неї , щоб  взяти  направлення  на лікування в  м. Смілу.  Після  того  ОСОБА_2  приходив  дуже рідко.      –

          - показами  свідка  ОСОБА_12,  слідчої  СВ  Уманського  МВ  УМВС  України  в  Черкаській  області  даними  в судовому  засіданні  про те , що  ОСОБА_4  допитувала  як  неповнолітнього свідка  в  присутності  матері  і  він відмовився  давати  покази.  Допитувала  також  і  потерпілу ОСОБА_3 .  З  протоколу  допиту  підсудного  видно  , що  саме  він  вкрав  інвалідний  візок .  Їй  було  відомо , що  ОСОБА_2  перебуває  на обліку  в  психіатричній  лікарні .  Вона  допитувала  лікаря  - психіатра  з  цього  приводу  і їй  було відомо , що  4  роки  тому  ОСОБА_2 оглядався  в лікарні .  ОСОБА_2  пояснення  давав  добровільно , все  розповідав.  ОСОБА_2 особисто  читав  протокол  і  власноручно  ставив  свій підпис.

     - показами  свідка  ОСОБА_13  даними  в судовому  засіданні  про те , що  вона  знає потерпілу  ОСОБА_3  та її  дочку – інваліда  і  може  підтвердити  , що  навесні  2007 року  ОСОБА_3   привезли  інвалідний  візок  десь  із  Закарпаття  і  вона заплатила  за нього  1000 дол. США , що  складало 5000 гривень.

    -  показами  свідка  ОСОБА_14  даними в судовому засіданні  про те , що  вона  знає потерпілу  , і  бачила  як  ОСОБА_3  якийсь  чоловік  привіз  інвалідний  візок  і  продав  його  за  1000 дол. США.

          -   показами  свідка  ОСОБА_4  даними  в судовому засіданні  про те , що  він  товаришує    давно із  свідком   ОСОБА_5 , а  ОСОБА_2  знає  десь  приблизно  3  роки.  В той день  він разом  з ОСОБА_15  йшли  до ОСОБА_5,  проходили  біля  гаражів , на  одному  з  яких  ОСОБА_15  побачив  такий  же  замок  на дверях , як  у  його бабусі ,   сказав  йому  , що  в нього  є  ключ  від такого  замка . Він  попросив  у нього  ключ , щоб відімкнути  гараж  та подивитись , що там  лежить , так  як  думав , що  там є  велосипеди  і  хотів  покататись , але   ОСОБА_15  сказав , що  не треба.  Він  вмовив  ОСОБА_2 ,  вони  разом  відімкнули  гараж  та побачили  там   інвалідний  візок. ОСОБА_15  сказав  йому  , що  нічого не будуть  брати , замкнув  гараж  та  вони  пішли  до ОСОБА_16.  Потім  вони  прийшли до  ОСОБА_16  ,  а  він  через  деякий  час  сказав  ОСОБА_15  , щоб він  дав йому  ключ  від  гаража  .ОСОБА_4  хотів  взяти  інвалідний  візок , щоб  покататись . ОСОБА_15  не  хотів  йому  давати  ключі , проте  він його  вмовив . Він  сам  пішов  до  гаража , відімкнув  його  та  взяв  інвалідний  візок , привіз  його до  ОСОБА_5  та   вони  всі  втрьох  на ньому  катались ,  а  потім  вирішили, що   продадуть  інвалідний  візок матері ОСОБА_5, яка погодилась його купити за 100 гривень, але дала лише 20 гривень, бо решти не було.  В  міліції  давав  інші  пояснення,  він    підставив і обмовив ОСОБА_2 , так  як  боявся  за себе , бо  маму  його  оштрафують  за нього та притягнуть до відповідальності, а коштів в матері немає, є інші діти , тяжке матеріальне становище.  Його із  ОСОБА_15  забирав  дільничний  Шкіндер,   щоб вони  дали пояснення  в міліції , але  допитував  їх інший працівник міліції  , прізвище якого не знає, впізнати зможе, на вигляд повний.  Саме  цей  працівник  міліції бив ОСОБА_2 резиновою  трубкою , це бачив  тільки  він , інших  нікого не було в кабінеті.  ОСОБА_4 наполягає , що сам  викрав  візок, він не думав, що ОСОБА_2 заарештують та триматимуть під вартою, а  в судовому засіданні дає правдиві показання.

           -   даними  заяви   потерпілої  ОСОБА_3   ( а.с. 5  ) ;              

           -  даними явки з повинною  ОСОБА_2 , в  якій він  визнає свою вину  щодо  вчинення  ним злочину  передбаченого ст. 185 ч.3  КК України ( а.с. 6 ) ;

          -  даними  протоколу  добровільної видачі  від 06.11. 2008 року  ОСОБА_2  та протоколом  добровільної видачі ОСОБА_9  ( а.с. 11, 15  ) ;

          -  даними  протоколу  огляду  предметів , а  саме  металевого  ключа  сірого  кольору  від  навісного  замка  та  інвалідного візка  (  а.с. 27 ) ;

          -  даними  висновку  експерта  № 47 /02  від  20.11. 2008 року   про вартість інвалідного візку , яка  становить 1450 гривень ( а. с. 33- 38 ) .

          Дії підсудного ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.3 ст. 185 КК України -  таємне викрадення чужого майна (крадіжка),  поєднана  з проникненням в житло.

    Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який щиро кається у вчиненому, сприяв розкриттю злочину, за місцем проживання характеризується позитивно, добровільно відшкодував заподіяну шкоду.

    Обставинами, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2 є щире каяття,  сприяння  розкриттю злочину , добровільне  відшкодування заподіяної  шкоди.

    Обставин ,  що обтяжує  відповідальність  ОСОБА_2  немає.  

    Суд приймає до уваги, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро розкаюється у вчиненні злочину, його участь  та роль у вчиненні злочину, обставини справи,  думку потерпілої , яка не наполягає  на позбавленні волі підсудного, вчинений ним злочин до винесення вироку  06 листопада 2008 року Уманського міськрайонного суду, яким ОСОБА_2 визнано винним за ст.185 ч.3 КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з випробуванням  з іспитовим строком  на 1 рік 6місяців,  тому відповідно до ч.4 ст.70 КК України судом призначається покарання  з врахуванням вимог даної статті , тому суд вважає можливим призначити  мінімальне покарання у вигляді позбавлення волі згідно санкції ст.185  ч. 3  КК України за вчинений злочин 04.11.2009 року .

            Відповідно  ч. 4 ст. 70 КК України  остаточно призначити за сукупністю  злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України   ОСОБА_2  покарання  у  вигляді  позбавлення волі шляхом часткового складання призначених  покарань  за вироком Уманського  міськрайонного суду   від  06 листопада  2008  року  за ст. 185 ч. 3  КК України, яким   ОСОБА_2 засуджено до покарання у вигляді   3 років   позбавлення  волі  із  застосуванням ст. 75 КК України звільнено  від  відбування покарання  з випробуванням  з іспитовим строком на 1 рік  6 місяців.  

          Цивільний позов   потерпілої  ОСОБА_3 відшкодовано повністю.

          Судових  витрат по  справі  немає.

          Речові  докази: інвалідний візок, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_3. залишити  в повне її  розпорядження, металевий ключ сірого кольору від навісного замка, переданий на зберігання до кімнати речових доказів Уманського МВ УМВС України знищити.      

          Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

          Визнати винним   ОСОБА_2  у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.  

          На підставі ст. 70 ч. 4 КК України  остаточно призначити за сукупністю  злочинів відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України   ОСОБА_2  покарання  у  вигляді  позбавлення волі шляхом часткового складання призначених  покарань  за вироком Уманського  міськрайонного суду   від  06 листопада  2008  року  за ст. 185 ч. 3  КК України, яким ОСОБА_2 призначено покарання у вигляді   3 років   позбавлення  волі  із  застосуванням ст. 75 КК України звільнено  від  відбування покарання  з випробуванням  з іспитовим строком на 1 рік  6 місяців , остаточно  призначивши  ОСОБА_2       покарання  у  вигляді 3 років   шести  місяців  позбавлення  волі .

           Застосувати ст. 75 КК України, звільнивши  ОСОБА_2    від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком  на 2  роки.

    Відповідно до п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України покласти на  ОСОБА_2 такі обов’язки: - не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи; -  з’являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

      Міру  запобіжного заходу  ОСОБА_2  змінити  із утримання  під вартою  на підписку  про невиїзд  , звільнивши  його з - під варти  із зали суду .  

           Зарахувати  в строк  відбування  покарання   утримання  під вартою  з 12 грудня  2008 року по 20  травня  2009 року.

          Цивільний позов   потерпілої  ОСОБА_3 відшкодовано повністю.

          Судових  витрат по  справі  немає.

          Речові докази: інвалідний візок, переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_3. залишити  в повне її  розпорядження, металевий ключ сірого кольору від навісного замка, переданий на зберігання до кімнати речових доказів Уманського МВ УМВС України знищити.      

         На вирок може бути подана апеляція до судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області протягом 15 діб з моменту проголошення .

СУДДЯ