Справа №2-979/2010

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 вересня 2010 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді – Рябченко Ю.О.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року включно, яким просив зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити йому, як дитині війни, недосплачену щомісячну державну соціальну допомогу за період з 2009 року по 2010 рік.

У судове засідання позивач не з’явився, надав до суду клопотання в якому просить справу розглядати у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області позов не визнає, просить справу розглянути без його участі направив до суду письмові заперечення на позовну заяву вказуючи на те, що на час підписання Закону України “Про соціальний захист дітей війни” нарахування підвищень та надбавок до пенсій здійснювалося, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., що було визначено постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002р. №1 “Про підвищення розмірів пенсії та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету”.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов піддягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, де дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом установлено, що позивач, є громадянином України та станом на 02 вересня 1945 року йому було менше 18 років.

Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи паспортними даними позивача, відповідним штампом у пенсійному посвідченні. (а.с. 6-7)

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім того, суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади – Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше”.

Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року і припинилось лише 01.01.2008 року за наявних обставин, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 за №6-рп/2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет на 2007 рік”, яким зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.

Таким чином, на підставі рішення Конституційного Суді України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст.152 Конституції України районне управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача з 01.01.2009 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Доводи відповідача про відповідальність Держказначейства не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

Пенсійний фонд України діє на підставі Положення “Про Пенсійний фонд України”, здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача є управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області. Враховуючи вищевикладене, сул вважає управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області належним відповідачем по даній справі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії, за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року (з 1 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року), ОСОБА_1 з підвищенням пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати.

Як видно з матеріалів справи позивач надбавку за 2009 рік з січня по грудень 49 грн. 80 коп.; за 2010 рік з січня по червень 49 грн. 80 коп.

Суд вважає, що відповідачем, у порушення вимог ч. 3 ст. 10, 131 ЦПК України, не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку з нарахування та виплати позивачеві доплати до його пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. З цих підстав, вважає за необхідне визнати протиправною діяльність управління Пенсійного Фонду України в Пирятинському районі Полтавської області по невиконанню вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 2009 року по день розгляду справи, яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання ним доплати до пенсії.

Судові витрати по справі слід розподілити у відповідності до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, с у д, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов’язання суб’єкта владних повноважень нарахувати і виплатити 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2010 року включно - задовольнити.

Визнати бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області протиправною.

Зобов’язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на протязі місяця здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканці вул. Спортивна 21, м. Пирятина, Полтавської області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, за 2009 рік – з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, за 2010 рік – з 1 січня 2010 року по 30 вересня 2010 року та провести відповідні виплати.

Стягнути з Державного Бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 8 гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Пирятинському районі Полтавської області на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 гривень.

Копію рішення направити сторонам.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Пирятинський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя –