апеляційний суд черкаської області
Справа № 22ц-1487 2010 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 57 - ОСОБА_1
Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_2
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" травня 2010 року Судова палата в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Магда Л.Ф.
суддів Бабенка В.М., Трюхана Г.М.
при секретарі Макарчук Н.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника пенсійного фонду України у Соснівському районі м. Черкаси на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.01.2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни".
Вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, судова палата, -
встановила:
20.08.2009 року позивач пред'явив позов до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» та поновлення пропущеного строку. Зазначав, що вона народився у 1936 році і відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни.
Згідно ст. 6 Закону має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, але відповідачем по справі вимоги даного закону ігноруються і підвищення до пенсії їй, як дитині війни, не нараховуються та не виплачуються, чим порушуються її права, як людини і громадянина на соціальний захист. Позивач вважає, що ст. 17 п. 12 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено відповідно на 2006 рік та на 2007 рік, а Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік», а саме: п. 41 розділу 11, обмежено виплату допомоги.
Суб'єктом владних повноважень, що порушив права позивача та державні гарантії на достатній рівень життя є управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси, позивач просив зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму заборгованості у 30 % по виплаті підвищення до пенсії за період 2006 - 2008 роки в сумі 3891,90 грн.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.01.2010 року позов задоволено частково.
Визнано дії управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни неправомірними та зобов'язано відповідача здійснити перерахування та виплату ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.
Зобов'язано відповідача у подальшому здійснювати виплату у розмірі передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни»
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, так як вважає постанову суду незаконною і необґрунтованою та винесеною з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів в апеляційної скарги, судова колегія проходить до висновку про її часткове задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004 р.), дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України № 2195-ІУ виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 зміни до вказаного вище закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Таким чином з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. діяв Закон № 2195-ІУ, яким пенсія підвищувалася на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплати у 2008 р. дітям війни підвищення до пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм із 1 січня 2008 р. до 21 травня 2008 р. Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а з 22 травня 2008 р. по 31 грудня 2008 р. Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив із того, що управління пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами вищеназваних законів і здійснювати позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог вказаних законів таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Не можна взяти до уваги посилання в апеляційній скарзі на інші нормативно-правові акти. Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України № 2191-ІУ державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору.
Проблеми надання бюджетних коштів управлінню пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог і судом не розглядалося.
Безпідставним є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Разом із тим судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції неправильно трактував ст. 99 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України та для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо невстановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у своїх запереченнях на позов також просив застосувати строки звернення до суду.
Із матеріалів справи випливає, що позивач звернувся до суду із позовом 20 серпня 2009 р. В своїй позовній заяві просить визнати дії відповідача неправомірними за 2006-2008 роки.
В поновленні строку звернення позивачу до суду рішенням відмовлено. В цій частині рішення суду не оскаржено.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку про зміну судового рішення і визнання дій відповідача неправомірними за період із 20 серпня 2008 р. по 31 грудня 2008 р.
Також колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині подальшого нарахування позивачу пенсії у розмірах, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 2 КАС України, в порядку якого заявлявся позов та розглядався спір, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 6 КАС України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Отже закон визначає, що предметом спору можуть бути існуючі рішення, вчинені дії чи бездіяльність, а не ті які, за певних обставин можуть бути вчинені в майбутньому, відновленню підлягає вже порушене право, а не те яке може бути порушене в майбутньому. Таким чином, якщо право позивачів буде порушено, чи з боку відповідача матиме місце бездіяльність і відмова у здійсненні виплат, вони матимуть право на відповідне звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Судова колегія вважає, що не підлягають до задоволення вимоги про здійснення виплати в подальшому.
Судова колегія вважає, що інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
вирішила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси задовольнити частково.
Постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.01.2010 року змінити.
Зобов'язати відповідача провести ОСОБА_3 перерахунок пенсії з врахуванням її підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, станом на відповідний період з 20.08.2008 р. по 31.12.2008 р. та здійснити її виплату.
Відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати подальшу виплату у розмірах визначених законом.
В іншій частині постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 29.01.2010 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Соснівському районі м. Черкаси про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни" залишити без змін.
Рішення набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий
Судді