Справа № 2-1256/2009

У Х В А Л А

про відкриття провадження у справі

03 липня 2009 року суддя Лозівського міськрайонного суду Харківської області Горчакова О.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3  «про визнання договору дарування ? частини квартири недійсним», -

в с т а н о в и в:

02 липня 2009 року позивачка звернулася у суд до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3  «про визнання договору дарування ? частини квартири недійсним», посилаючись на те, що 16 вересня 2001 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області було посвідчено договір дарування квартири, за яким позивачка подарувала своїй неповнолітній донці – ОСОБА_2 , а остання прийняла у дар ? частини квартири № 10, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений договір був укладений нею на вкрай невигідних для неї умовах внаслідок збігу тяжких обставин та підлягає визнанню його недійсним, оскільки: приблизно у 1987 році позивачка отримала ордер на квартиру № 10, розташовану за адресою: АДРЕСА_1  та до 1998 року являлась головним квартиронаймачем. Окрім неї у зазначеній квартирі також проживала донька – відповідач. У 1998 році вони з донькою приватизували спірну квартиру і згідно з розпорядженням виконкому Лозівської міської Ради народних депутатів Харківської області від 19.03.1998 року за № 170/2, 27 березня 1998 року їм було видано свідоцтво про право власності на житло, за яким двокімнатна квартира № 10, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , перейшла у приватну власність належала їй та доньці – ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності. 19 лютого 2001 року помер чоловік позивачки та батько її доньки – ОСОБА_4 , який закінчив життя самогубством у приміщенні гаража № 40 ГБК – 9 м. Лозова, Харківської області. Цей шлюб у позивачки бав другим, а у ОСОБА_4  – четвертим. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на майно, що належало йому на момент смерті. У встановлений законом шестимісячний термін позивачка звернулася до Лозівської державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини, як від себе, так і від дочки, в інтересах якої діяла на той час, у ході чого дізналася, що окрім неї та доньки, з подібними заявами до нотаріальної контори звернулися ще чотири спадкоємця: а саме: ОСОБА_2  – донька від першого шлюбу чоловіка; ОСОБА_5  – син від другого шлюбу померлого; ОСОБА_7 , третя дружина, а інтересах ОСОБА_6 , сина від третього шлюбу, а також мати покійного чоловіка – ОСОБА_8 . Дізнавшись про таку кількість спадкоємців, позивачка злякалася за те, що ? частина квартири, яка належала їй в наслідок приватизаційних дій, напевно стане предметом поділу, як майно, що відноситься до спільної сумісної власності подружжя, оскільки вона була придбана позивачкою у період спільного з чоловіком проживання. Опасаючись за житло, яке було єдиним місцем їх з донькою проживання, оскільки іншого нерухомого майна позивачка не мала, хвилюючись за те, що вона з малою дитиною може опинитися на вулиці, позивачка вирішила яким би то не було способом врятувати квартиру та 16 вересня 2001 року пішла до вищевказаного нотаріуса – ОСОБА_3  і уклала договір дарування ? частини квартири на користь доньки, після чого остання являється одноособовим власником спірного майна. Подарувавши ? частину квартири № 10, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , позивачка в ній проживала і проживає по цей час, оплачує усі комунальні послуги, проводить ремонти, нещодавно зробила євроремонт, а донька – ОСОБА_2  у 2001 році одразу після укладення договору дарування, переїхала жити до м. Харкова, спочатку з метою навчання у вищому навчальному закладі, а після закінчення навчання – взагалі залишилася мешкати у вищеназваному населеному пункті, проте з реєстрації вона не знімалася і залишається бути прописаною у належній їй квартирі № 10. Позивачка зазначає, що досить тривалий час вона підтримувала з донькою родинний зв'язок, за час навчання вона часто приїздила додому на вихідні, у них були гарні сімейні відносини. Після закінчення навчання, донька позивачки перестала навідувати її так часто, вони почали відділятися одна від одної, пропали між ними довірливі відносини, останньою краплею у їх нормальному спілкуванні стала неприхильність позивачки і її прискіпливе ставлення до нинішнього громадянського чоловіка доньки, негативному відношенню до зазначеної особи послужило те, що він не поважає позивачки, дозволяє виявляти грубість по відношенню до неї. З появою у житті доньки вказаної особи, відносини між ними вщент зіпсувалися, донька не хоче спілкуватися з позивачкою, не бере трубку мобільного телефону, коли вона їй телефонує, не приїздить у гості. 27 травня 2009 року позивачка купила у газетному кіоску Лозівську рекламно-інформаційну газету безкоштовних об'яв «Кума», в якій на четвертій сторінці знайшла об'яву у рубриці «Продається» наступного змісту «: АДРЕСА_1  , 3/9, ремонт, 13000 у.е.. Т.: НОМЕР_1 ». Позивачка була вражена від побаченого, оскільки все співпадало, і номер вказаного телефону, який належить донці і адреса квартири. Донька звісно не раз казала позивачці, що має бажання продати квартиру, проте позивачка думала, що вона просто лякає її, намагається вивести на емоції у процесі телефонних розмов, пале побачивши об'яву, позивачка зрозуміла, що тут вже немає ніякого жарту чи залякування, відповідачка вже почала вживати активних дій щодо реалізації належної їй квартири. Намагаючись відчужити квартиру № 10, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка завдяки позивачки є єдиним нерухомим майном, яке належить їй на праві приватної власності відповідачка ставить під загрозу як своє подальше існування без наявності місця проживання, адже у Харкові вона проживає у квартирі на умовах оренди, так і подальше існування позивачки, адже вказана квартира є єдиним місцем її проживання, бо на даний час вона не має у власності іншого нерухомого майна, куди б могла переїхати і проживати. Своїми діями відповідачка створює для позивачки умови, які призведуть до того, що позивачка опиниться на вулиці і це є віддякою за те, що у свій час, позивачка намагалася попіклуватися про майбутнє доньки, зв'язане з наявністю квартири, куди вона може повернутися у будь-який час та де вона може спокійно проживати і не турбуватися, що завтра чи післязавтра опиниться на вулиці.

У зв'язку з викладеним позивачка звернулася у суд та просить: визнати недійсним договір дарування ? частини квартири № 10, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між нею, ОСОБА_1  (дарувальник)  та ОСОБА_2  (обдарована), посвідчений 16 вересня 2001 року приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округи Харківської області – ОСОБА_3 .  Зобов'язати Лозівське бюро технічної інвентаризації Харківської області зареєструвати за позивачкою право власності на ? частину квартири № 10, розташовану за адресою: АДРЕСА_1

Позовна заява подана з додержанням вимог статей 119-120 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 122 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Відкрити провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3  «про визнання договору дарування ? частини квартири недійсним».

Призначити попереднє судове засідання на 21 липня 2009 року на 14 годину 30 хвилин в залі судових засідань Лозівського міськрайонного суду Харківської області.

Направити відповідачу копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів та запропонувати подати у строк до 21 липня 2009 року письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена лише щодо недотримання правил підсудності у встановлений законом строк і порядок, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.

             

         Суддя:                                                                                                            О.І.Горчакова