№ 2-1767/09 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2009 року Ленінський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Федчишен С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом прокурора Ленінського району міста Вінниці в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу квартир та договору довічного утримання, суд –

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Ленінського району м. Вінниці звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу квартир та договору довічного утримання.

Позов мотивовано тим, що прокуратурою Ленінського району м. Вінниці в порядку здійснення нагляду за додержанням законів при проведенні слідчим відділом Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області досудового слідства по кримінальній справі, яку було порушено 25.03.2005 р. за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, встановлено порушення цивільних прав ОСОБА_1, що є потерпілою у вказаній кримінальній справі.

Під час провадження досудового слідства, в зв’язку з виникненням у слідчого сумнівів у психічній повноцінності ОСОБА_1, яка лікувалась в Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім.акад. О.І.Ющенка з діагнозом: атеросклеротичниа деменція, слідчим було призначено стаціонарну судово-психіатричну експертизу. Відповідно до акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 225 від 15.09.2008 р. в період часу з 04.02.2005 р. по 15.03.2005 р. ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у формі деменції легкого ступеня змішаного генезу, обумовленої зловживанням алкоголем та церебральним атеросклерозом, а тому не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. В теперішній час ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді важкої деменції змішаного генезу, обумовленої зловживанням алкоголем та церебральним атерослерозом, вона не здатна правильно сприймати факти, які мають значення у справі та давати про них відповідні показання, вона не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки.

Порушення цивільних прав ОСОБА_1 полягає в тому, що в період часу з 25.02.2005 р. по 15.03.2005 р. ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 довіреність, на підставі якої було продано квартиру, що знаходиться АДРЕСА_1 та 11.03.2005 р. придбано квартиру АДРЕСА_2. Також 15.03.2005 р. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 договір довічного утримання, відповідного до якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 належну їй на праві приватної власності квартиру під № АДРЕСА_2. Дане доручення та вказані правочини укладались в період часу, в який, а саме з 04.02.2005 р. по 15.03.2005 р., згідно акту стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 255 від 15.09.2008 р. ОСОБА_1 страждала на хронічне психічне захворювання у формі деменції легкого ступеня змішаного генезу, обумовленої зловживанням алкоголем та церебральним атеросклерозом, та не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки.

Крім того, на даний час ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді важкої деменції змішаного генезу обумовленої зловживанням алкоголем та церебральним атеросклерозом, вона не здатна правильно сприймати факти, які мають значення у справі, та давати про них відповідні показання, вона не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки, та з 18.12.2008 р. по теперішній час перебуває на стаціонарному лікуванні в зазначеній лікарні з діагнозом: помірна деменція внаслідок органічного ураження головного мозку судинного генезу. Через хворобу ОСОБА_1 не здатна правильно сприймати факти, які мають значення у справі та давати про них відповідні показання, вона не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки, в зв’язку з чим не спроможна самостійно захищати свої права та реалізувати процесуальні повноваження, що і стало підставою звернення прокурора Ленінського району м. Вінниці, відповідно до ст. 36-1 Закону України „Про прокуратуру”, до суду з даним позовом, в якому просить суд, на підставі ст. 255 ЦК України, визнати недійсними, як такі, що укладені з недодержанням вимог чинного законодавства: згадані довіреність, договори купівлі-продажу об’єктів нерухомості та договір довічного утримання та просить суд зобов’язати кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодами, відповідно до ст. 216 ЦК України.

В судовому засіданні помічник прокурора Карманчук Л.В. позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_9, в судовому засіданні, позовні вимоги не визнала посилаючись на доводи викладені в позовній заяві та просила суд в позові прокурору Ленінського району м. Вінниці відмовити.

Відповідачі ОСОБА_6, в судовому засіданні, позовні вимоги не визнала та зазначила, що вона є добросовісним набувачем нерухомого майна, а тому вона вважає, що задоволення усіх позовних вимог прокурора призведе до порушення її майнових прав.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з’явились. 19.05.2009 р. їх представником - ОСОБА_10 суду надано заяву, в якій вона просила суд розгляд справи провести за їх відсутності та зазначила, що позов не визнають.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_7 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно та належним чином, про причини неявки офіційно суд не повідомили.

Представник третьої особи Бойко М.П., в судовому засіданні, позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Вінниці не підтримала. Суду пояснила, що зважаючи на те, що рішення суду про визнання ОСОБА_1 недієздатною не ухвалювалось, вона вважає, що ОСОБА_1 мала цілковите право укладати від свого імені будь-які угоди та надавати доручення на право представлення її інтересів.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, матеріали кримінальної справи № 05270273, заслухавши пояснення сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований, не доведений, а тому задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом встановлено, що 25.02.2005 р. ОСОБА_1, для виконання договору доручення, довіреністю, яку після роз’яснення ст.ст. 238,239,244,245,247,248-250 ЦК України та ст. 65 СК України було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_12, уповноважила ОСОБА_2, зокрема, бути її представником з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях з питань придбання, відчуження, здачі в оренду, передачу у заставу з метою забезпечення зобов’язань ОСОБА_1, а також вчинення будь-яких дій щодо належного ОСОБА_1 нерухомого та рухомого майна, одержання належного їй майна, включаючи грошові кошти та інше.

На підставі вказаної довіреності 04.03.2005 р. ОСОБА_2, як продавець, діючи від імені ОСОБА_1, уклала договір купівлі-продажу належної ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 з гр. ОСОБА_3, який придбав даний об’єкт нерухомості, і як вбачається з договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_13, 14.05.2005 р. ОСОБА_3 продав дану квартиру ОСОБА_6, який помер 11.07.2007 р. і спадкоємцями якого є його дружина ОСОБА_14 та його дочка ОСОБА_7

11.03.2005 р. ОСОБА_2, також діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1, уклала договір купівлі-продажу з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за яким ОСОБА_2, як покупець – купила квартиру АДРЕСА_2.

15.03.2005 р. ОСОБА_1 уклала з ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір довічного утримання, відповідного до якого, діючи добровільно і перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам’яті, розуміючи значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, ОСОБА_1, як відчужувач передала у власність ОСОБА_2, як набувачу належну їй на праві приватної власності квартиру під № АДРЕСА_2, взамін того, що ОСОБА_2, зобов’язалась забезпечувати ОСОБА_1 утриманням та доглядом довічно. За згодою сторін обов’язок ОСОБА_2 по наданню ОСОБА_1 довічно утримання та догляду визначається у вигляді: забезпечення ОСОБА_1 житлом шляхом збереження права безоплатного пожиттєвого проживання у відчужуваній квартирі; користування зазначеною в цьому договорі квартирою, забезпечення продуктами харчування, придатним для носіння одягом та взуттям, на середню суму 100 грн. на місяць, наданням побутових послуг (прання постільної білизни, одягу – 1 раз на 10 днів), ремонт побутової техніки, на суму не більше 50 грн. в місяць, забезпечення необхідними лікувальними засобами згідно виданих лікарнями рецептів, на середню суму 600 грн. на рік. Грошова оцінка матеріального забезпечення, зазначеного в цьому договорі, сторонами встановлено в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України, щомісяця. Крім того, зокрема, за цим договором ОСОБА_2 не має права до смерті ОСОБА_1 продавати, міняти, дарувати квартиру передану за цим договором довічного утримання (догляду), укладати щодо неї договір застави, передавати її у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На вказану в цьому договорі квартиру протягом життя ОСОБА_1 не може бути звернене стягнення. Втрата (знищення), пошкодження зазначеної в цьому договорі квартири, одержаної ОСОБА_2 від ОСОБА_1, не звільняє ОСОБА_2 від обов’язків взятих на себе за цим договором. У разі смерті ОСОБА_2 обов’язки за цим договором переходять до тих спадкоємців, до яких перейде право власності на відчужувану за цим договором квартиру. При відсутності в ОСОБА_2 спадкоємців або при відмові їх від прийняття зазначеної в цьому договорі квартири – ОСОБА_1 набуває право власності на вищевказану квартиру. У цьому разі договір довічного утримання припиняється.

Як вбачається з матеріалів наданої суду кримінальної справи № 05270273, а саме з постанови слідчого СВ Ленінського ВМ УМВС України у Вінницькій області від 25.03.2005 р. про порушення кримінальної справи, 14.03.2005 р. до правоохоронних органів з заявою звернувся ОСОБА_16, проживаючий по АДРЕСА_3, який повідомив, що у період часу з грудня місяця 2004 р. до березня місяця 2005 р. ОСОБА_2 шляхом обману та зловживанням довірою, незаконно заволоділа квартирою гр. ОСОБА_1, що розташована по АДРЕСА_1, і приймаючи до уваги, що ці матеріали містять достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України постановлено порушити по даному факту кримінальну справу.

В ході розслідування даної кримінальної справи, старшим слідчим СВ Ленінського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, з метою з’ясування психічного стану (психічної повноцінності) ОСОБА_1, лише в 2008 р. призначено психіатричну експертизу і відповідно до акту № 255 від 15.09.2008 р. психіатрична експертна комісія зробила висновок, що в період часу з 04.02.2005 р. по 15.03.2005 р. ОСОБА_1 страждала на хронічне психічне захворювання в формі деменції легкого ступеня змішаного генезу, обумовленої зловживанням алкоголем та церебральним атеросклерозом. В період часу з 04.02.2005 р. по 15.03.2005 р. ОСОБА_1 не могла повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки. В теперішній час ОСОБА_1 страждає на хронічне психічне захворювання у вигляді важкої деменції змішаного генезу, обумовленої зловживанням алкоголем та церебральним атеросклерозом, вона не здатна правильно сприймати факти, які мають значення у справі, та давати про них відповідні показання. В теперішній час (тобто вересень 2009 року) ОСОБА_1 не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними та передбачати їх наслідки.

В силу положень ч.6 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов’язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу, тобто за правилами оцінки доказів.

Постанова Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” № 3 від 28.04.1978 р. (із змінами) роз’яснює, зокрема, що вимоги про визнання угод недійсними з тих підстав, що особа, яка укладає дану угоду, в момент її укладення перебувала у такому стані, коли не могла розуміти значення своїх дій або керувати ними, вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи позивача проте, що в момент її укладення дана особа не розуміла своїх дій і не міг керувати ними.

Допитаний, в судовому засіданні, лікар-психіатр ОСОБА_17, який був лікарем – доповідачем при проведенні вищевказаної стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 15.09.2008 р., суду пояснив, що ОСОБА_1 почала спостерігатись в психіатричній лікарні з липня 2007 р., а в 2005 р. до лікарні вона не зверталась та відповідно до архівних даних жодного разу на лікуванні не перебувала, лікарями-психіатрами не спостерігалась. З приводу надання 15.09.2008 р. висновку лікарів, то він виносився з урахуванням змісту матеріалів кримінальної справи, обстановки в якій проживала потерпіла та її стану на час проведення експертизи і заключення про те, що в 2005 р. ОСОБА_1 не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними є припущенням, до якого прийшла комісія лікарів при наданні даного висновку. В 2005 р. ОСОБА_1 страждала на легку деменцію, тобто зниження пам’яті, при якій людина може розуміти та розрізняти, що для неї є корисним, а що ні.

Допитана, в судовому засіданні, приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_12 суду пояснила, що в 2005 р. ОСОБА_1 особисто звернулась до нотаріуса з проханням посвідчити довіреність на ім’я ОСОБА_2, оскільки вона мала бажання змінити свою квартиру на меншу в чому їй допомагала ОСОБА_2, оскільки діти та рідні її залишили і вона жила одна. При посвідченні даної довіреності в нотаріуса не виникло жодної підозри чи сумніви в дієздатності ОСОБА_1 чи в її доброму фізичному стані. Згодом ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1, звернулась до нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу належної ОСОБА_1 квартири і одним з документів, які були представлені нотаріусу, для посвідченого договору, стала довідка-характеристика КП „ВООБТІ”, яку було видано 17.02.2005 р., тобто в час коли ОСОБА_2 ще не мала вказаного доручення, тобто сама ОСОБА_1 зверталась в БТІ з метою отримання необхідних їй документів для можливості відчуження зазначеної квартири. В березні 2005 р. ОСОБА_2 звернулась до нотаріуса з метою посвідчення договору купівлі-продажу квартири на ім’я ОСОБА_1, а 15.03.2005 р. ОСОБА_2 та особисто ОСОБА_1 звернулись до нотаріуса з проханням посвідчити договір довічного утримання, за яким ОСОБА_1 передає ОСОБА_2 дану квартиру, а ОСОБА_2 зобов’язалась довічно утримувати ОСОБА_1 , доглядати її та пожиттєво забезпечувати її продуктами харчування, ліками одягом та іншим. Нотаріусом було накладено заборону відчуження даної квартири, яку може бути скасовано лише в разі смерті ОСОБА_1 При посвідченні зазначеної довіреності та договору довічного утримання нотаріус роз’яснювала ОСОБА_1 усі положення норм чинного цивільного законодавства та попереджала про усі можливі наслідки надання довіреності та укладання даного виду правочину на що ОСОБА_1 сказала, що все розуміє.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі і доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Крім того, стаття 225 ЦК України, на підставі якої прокурор просить визнати довіреність та оспорюванні угоди недійними, визначає, зокрема, що правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним, однак в ч.1 ст. 245 ЦК України зазначено, що лише форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин, тобто законодавець розмежовує поняття довіреності, на підставі якої відповідно до ч. 1 ст.244 ЦК України може здійснюватись представництво, яке ґрунтується на договорі і поняття правочину, яким відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відмовляючи в позові, суд також виходив з того, що ОСОБА_1 спостерігалась в психіатричному закладі лише з липня 2007 р., що стверджується актом № 255 стаціонарної судово-психіатричної експертизи від 15.09.2008 р. та показами лікаря-психіатра ОСОБА_17, який суду пояснив, що до 2007 року, включаючи і 2005 р. ОСОБА_1 в лікарні жодного разу не лікувалась та лікарями-психіатрами не спостерігалась, а вказаний висновок лікарями надавався з урахуванням змісту матеріалів кримінальної справи, обстановки в якій проживала ОСОБА_1 та її стану на час проведення експертизи і заключення про те, що в 2005 р. вона не могла в повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними є лише припущенням, до якого прийшла комісія лікарів при наданні даного висновку. Суд критично оцінює зміст вказаного акту експертизи, оскільки в 2005 р., як вказано в самому акті, ОСОБА_1 страждала на легку деменцію. Даний медичний термін, по суті, означає наявність в особи зниження пам’яті, при якій людина здатна розуміти та усвідомлювати які дії вона вчиняє, зокрема й те, що вона здійснює відчуження належного їй майна, купує нове житло, змінює місце свого проживання та будучи одинокою довіряє сторонній особі в тому щоб їй допомагали та піклувались про неї.

Враховуючи наведені обставини та зважаючи, зокрема, на пояснення лікаря ОСОБА_17 та нотаріуса ОСОБА_12 суд, приходить до висновку, що позовні вимоги прокурора Ленінського району м. Вінниці є необґрунтованими, не доведеними, а отже такими що задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 202, 244, 245, 255 ЦК України, ст.ст. 10, 57, 60, 61,88, 147, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові прокурору Ленінського району міста Вінниці в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору орган опіки та піклування Вінницької міської ради про визнання недійсними довіреності, договорів купівлі-продажу квартир та договору довічного утримання – відмовити.

Заява про апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ: