Справа № 2-788/2009 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

26 червня 2009 року Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Павленко І.В.

при секретарі                Жовтій С.В.

за участю адвоката      ОСОБА_5

розглянувши у попередньому судовому судовому засіданні в місті Калинівка справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області, СВК «Надія» с.Нова Гребля Калинівського району Вінницької області про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 в позові вказує, що вона проживає в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, з 1989 року разом з чоловіком та дітьми, іншими позивачами по справі.

З 1989 року вона разом із сім’єю переїхала з міста для працевлаштування в місцевому КСП. Даний житловий будинок був наданий їй для постійного проживання на умовах, що він в майбутньому перейде в її власність після сплати колгоспу повної вартості будинку. З часу проживання в даному будинку вона щомісяця сплачувала із своєї заробітної плати певну частину коштів в рахунок викупу будинку.

В 2000 році відбулася реорганізація КСП і його правонаступником став СВК «Надія», який в 2001 році запропонував їй та іншим таким родинам, яким також було надано будинок для проживання на таких самих умовах, повністю сплатити всю суму для повного погашення вартості будинку, так як нове господарство не може мати на балансі житлові будинки, а тому після сплати їх вартості дані будинки передадуть на баланс сільської ради, яка зможе видати їм свідоцтво про право власності на будинок. Вказана СВК сума коштів була сплачена, а їй для підтвердження цього було видано лише довідку від 21.09.2001 року про те, що «виплатила за будинок в АДРЕСА_1.

Жодної квитанції для підтвердження суми сплати за будинок СВК їй не надав. Тоді вона не придала цьому жодної уваги, так як вважала, що тепер даний будинок належить їй.

На даний час для підтвердження належності їй будинку вона звернулася до сільської ради для отримання свідоцтва про право власності на будинок, але сільська рада повідомила, що не зможе видати даного документу, так як будинок не знаходиться, та й не знаходився на балансі сільської ради. При реорганізації КСП в порушення вимог чинного законодавства житлові будинки, надані для проживання колгоспникам, не були передані на баланс сільської ради для забезпечення права громадян на приватизацію.

Під час звернення до СВК «Надія» – правонаступника КСП, який будував будинок, їй стало відомо, що будинок на балансі СВК також не перебуває та не перебував, до того ж будь-які документи, крім протоколів загальних зборів КСП, знищені, оскільки зберігаються лише 3 роки. Те, що такі будинки існували у віданні КСП підтверджується витягом з протоколу загальних зборів КСП за 1989 рік, де вказується на необхідність контролю за їхнім санітарним станом.  Тому позивачі звернулися з даним позовом в суд.

Позивачка ОСОБА_6, ОСОБА_4 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримали, а позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у попереднє судове засідання не з’явились, однак в матеріалах справи наявні  їх заяви в яких вони позов підтримують та просять справу розглянути без їх участі.

Представники відповідачів у попереднє судове засідання не з’явились, однак  в матеріалах справи наявні довідки Новогребельської сільської ради та СВК «Надія» в яких вони позов визнають та просять справу заслухати без їх представників.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити з таких підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивачка, ОСОБА_1, проживає в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1, з 1989 року разом з чоловіком та дітьми, іншими позивачами по справі, що підтверджується довідкою №172 від 18.05.2009 року, виданою виконавчим комітетом Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області.

З 1989 року позивачка разом із сім’єю переїхала з міста для працевлаштування в місцевому КСП. Даний житловий будинок був наданий позивачці ОСОБА_6 для постійного проживання на умовах, що він в майбутньому перейде у її власність, після сплати колгоспу повної вартості будинку. З часу проживання в даному будинку позивачка ОСОБА_6 щомісяця сплачувала із своєї заробітної плати певну частину коштів в рахунок викупу будинку.

В 2000 році відбулася реорганізація КСП і його правонаступником став СВК «Надія», який в 2001 році запропонував їй та іншим таким родинам, яким також було надано будинок для проживання на таких самих умовах, повністю сплатити всю суму для повного погашення вартості будинку, так як нове господарство не може мати на балансі житлові будинки, а тому після сплати їх вартості дані будинки передадуть на баланс сільської ради, яка зможе видати їм свідоцтво про право власності на будинок. Вказана СВК сума коштів була сплачена, а ОСОБА_6  для підтвердження цього було видано лише довідку від 21.09.2001 року про те, що  «виплатила за будинок в АДРЕСА_1.

Жодної квитанції для підтвердження суми сплати за будинок СВК  позивачці ОСОБА_6 не надав.

На даний час для підтвердження належності будинку позивачка ОСОБА_6  звернулася до сільської ради для отримання свідоцтва про право власності на будинок, але сільська рада повідомила, що не зможе видати даного документу, так як будинок не знаходиться, та й не знаходився на балансі сільської ради. При реорганізації КСП в порушення вимог чинного законодавства житлові будинку, надані для проживання колгоспникам, не були передані на баланс сільської ради для забезпечення права громадян на приватизацію.

Під час звернення до СВК «Надія» – правонаступника КСП, який будував будинок, ОСОБА_6  стало відомо, що будинок на балансі СВК також не перебуває та не перебував, до того ж будь-які документи, крім протоколів загальних зборів КСП, знищені, оскільки зберігаються лише 3 роки. Те, що такі будинки існували у віданні КСП підтверджується витягом з протоколу загальних зборів КСП за 1989 рік, де вказується на необхідність контролю за їхнім санітарним станом.

Згідно законодавства, а саме Постанови КМУ від 05.09.1996 року «Про поетапну передачу у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності» в 1997 – 2001 р.р. мала відбутись поетапна передача безоплатно в комунальну власність відповідних адміністративно-територіальних одиниць житлового фонду підприємств агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності, що мав знаходитись на їхньому балансі.

Така передача мала відбуватись відповідно до Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою КМУ від 06.11.1995 року № 891. Згідно даного Положення, передача відомчого житлового фонду в комунальну власність провадиться разом з відповідною технічною документацією на будинок, а також документами, що встановлюють право на нього. А після такої передачі орган, який затвердив акт приймання-передачі житлового фонду, повідомляє відповідні органи приватизації.

Отже, при здійсненні зазначених вимог – передачі КСП будинку зі свого балансу на баланс сільської ради, а сільскій раді, відповідно, прийняття на свій баланс в комунальну власність будинку в результаті реорганізації КСП, позивачка ОСОБА_6 могла б скористатись своїм правом на приватизацію даного будинку, яке гарантоване їй Законом України «Про приватизацію державного майна», згідно якого приватизація комунального майна здійснюється в такому ж поярдку як і державного, а також у звязку з цим, Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Так, на виконання даного закону, позивачі постійно мешкали в даному будинку, що підтверджується №172 від 18.05.2009 року, виданою виконавчим комітетом Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області, де вказана прописка позивачів, площа будинку не перевищує норми площі для безоплатної передачі будинку позивачів, а отже вони могли б отримати будинок шляхом приватизації у спільну часткову власність.

Проте позивачі не змогли скористатись таким своїм правом, так як їх будинок, як житловий фонд реорганізованого КСП, не міг передатись на баланс сільській раді, оскільки будувався ще в 1971 році господарським способом, з того часу на баланс господарства не брався, а відповідно технічна документиція жодного разу не виготовлялася.

На даний час створена ситуація, що житловий будинок не перебуває на балансі жодного підприємства, установи, організації, та й не перебував раніше, що підтвердить копія інвентаризаційної справи по даному будинку, яка була виготовлена вперше за  заявою ОСОБА_6 про оцінку даного будинку з метою звернення в суд.

В зв’язку з викладеним право позивачки ОСОБА_6  на безоплатну приватизацію житлового будинку, наймачем якого вона являється ще з 1989 року, було порушено, і скористатись даним правом ОСОБА_6, як наймач, та члени її сім’ї, інші позивачі по справі, не можуть, так як будинок не перебуває на балансі ні господарства, ні сільської ради, що підтверджується  довідками  Новогребельської сільської ради Калинівського району Вінницької області  №24 від 02.02.2009 року та СВК «Надія» №14 від 02.02.2009 року.

За вказаних обставин вимоги позивачів  є законними та підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», п. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна», Постановою КМУ від 05.09.1996 року «Про поетапну передачу у комунальну власність об’єктів соціальної сфери, житлового фонду сільськогосподарських, переробних та обслуговуючих підприємств, установ і організацій агропромислового комплексу, заснованих на колективній та інших формах недержавної власності», Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого Постановою КМУ від 06.11.1995 року № 891, ст.ст. 328, 345 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 130, 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Визнати за ОСОБА_1, ОСОБА_2,  ОСОБА_3, ОСОБА_4 право власності на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, вартістю 79 214 грн., в рівних частках по 1/4 кожному.

Рішення може бути оскарженим до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду заяви про апеляційне оскарження та подачі протягом 20 днів після такої заяви самої апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

СУДДЯ: