Справа №2-1076/2009р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И
22 червня 2009 року м. Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Білокур В.І., при секретарі Сірій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуки справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Прилуцька міська державна нотаріальна контора - про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з даним позовом вказуючи на те, що відповідач ОСОБА_2 являється її батьком, а його дружина (матір для позивачки) - ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та залишила Заповіт на випадок своєї смерті на її (позивачки) ім»я на все майно, зокрема, на день смерті спадкодавиці ОСОБА_3 належала Ѕ частина житлового будинку із господарсько-побутовими будівлями по АДРЕСА_1 набутого її батьками шляхом забудови в період шлюбу, але правову реєстрацію в Прилуцькому МБТІ зазначеного вище нерухомого майна (садиби) після введення в експлуатацію, було оформлено одноособово на ім”я відповідача - ОСОБА_2.
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що після смерті матері ОСОБА_3 - 28.03.1989року вона звернулась до Прилуцької міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, фактично прийняла спадщину та постійно проживала в цьому будинку, але її батько (відповідач ОСОБА_2) не написав заяву до нотаріуса про те, що спадкодавці (його дружині ОСОБА_3) належить Ѕ частина будинку. Ця обставина унеможливила на той час для неї (позивачки) оформити на себе по заповіту матері ОСОБА_3 належну останній Ѕ частину спірного будинку, однако, вона надіялась що батько передумає і оформить на неї Ѕ частину спадкового будинку, після чого вона тяжко хворіла і їй встановлена 2 група інвалідності, безстроково. Із цих підстав, позивачка вирішила по суду відновити свої законні права щодо успадкування Ѕ частини спірного будинку, оскільки відповідач останні 2 роки став проживати з іншою жінкою і став заперечувати її (позивачки) право на Ѕ частину спадкового будинку, маючи намір взагалі продати цей будинок.
Як у ході попереднього розгляду даної справи так і в судовому засіданні позивачка підтримала заявлений позов із наведених вище підстав, а відповідач ОСОБА_2 запечив проти задоволення такого обгрунтовуючи свою позицію тим, що його дочка (позивачка) пропустила строки позовної давності звернення до суду з даним позовом, а тому просив суд відмовити у задоволенні позову на підставі ст.ст. 261, 267 ЦК України, про що подав до суду письмові заперечення. (а.с.36). Крім того відповідач в судовому засіданні висловив думку, що його дружина ОСОБА_3 за свого життя взагалі не складала заповіт на ім»я позивачки, і тому вважає його (заповіт) недійсним.
Представник третьої особи - Прилуцької міської державної нотаріальної контори до суду не з»явився, але подав заяву про розгляд справи без їх відсутності згідно вимог діючого законодавства. (а.с.24).
Свідки ОСОБА_4 ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8. в судовому засіданні дали відповідні покази про те, що позивачка дійсно прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3, фактично проживала і і ніколи не втрачала інтересу до Ѕ частини спадкового майна у житловому будинку АДРЕСА_1 і те, що остання тяжко хворіє, має інвалідність 2гр., а її батько (відповідач) лише останніх 2 роки як став заперечувати її (позивачки) право на це спадкове майно - Ѕ частину вищеназваного будинку.
Вислухавши пояснення сторін, свідків. дослідивши та проаналізувавши наявні по справі докази, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 з таких підстав.
Як установлено судом, право приватної власності на спірний будинок АДРЕСА_1 значиться зареєстрованим одноособово на відповідача ОСОБА_2, що підтверджується довідкою Прилуцького МБТІ і даними техпаспорта на цей об»єкт нерухомого майна. (а.с.33, 15-17).
Судом також безспірно установлено, що зазначене вище нерухоме майно - садиба по АДРЕСА_2 була забудована спільно батьками позивачки (подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3) в період шлюбу та введена в експлуатацію, про що не заперечив і сам відповідач в судовому засіданні, а також підтверджується наявними у матеріалах даної справи та досліджених в судовому засіданні документами, зокрема:
- копією Свідоцтва про одруження 13.07.1961року батьків позивачки, Свідоцтва про народження позивачки (а.с.11),
- дозвільними документами на забудову спірного житлового будинку від 1964року, тобто, в період шлюбу (а.с.8-9),
- Свідоцтвом про смерть спадкодавці ОСОБА_3 та її Заповітом на ім»я дочки (позивачки) ОСОБА_1 (а.с.10,13),
- Заявою позивачки до нотконтори про прийняття спадщини (а.с.14),
- Технічним паспортом на спірний об»єкт нерухомого майна - житловий будинок за АДРЕСА_1 та реєстрації його мешканців (а.с.15-22).
Тому, вирішуючи спір у даній справі суд вважає, що на час виниклих правовідносин на період набуття нерухомого майна - спірної садиби - слід керуватися діючим на той час законодавством України про шлюб та сім”ю (ст.22 КЗпШС України) про те, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших причин не мав самостійного заробітку.
Аналогічні підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя передбачено і у нині діючому Сімейному Кодексі України (ст.60 СК України).
Стаття 368ч.3 Цивільного Кодексу України вказує на те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, на підставі фактично установлених обставин справи та наведених вище норм матеріального права суд приходить до висновку, що матір позивачки (спадкодавиця ОСОБА_3) за свого життя набула право власності на Ѕ частину цього об”єкту нерухомого майна разом з чоловіком ОСОБА_2 (відповідачем у даній справі) у спільну сумісну власність подружжя в зареєстрованому шлюбі (без визначення часток), незалежно від того, що на той час правову реєстрацію цієї садиби було здійснено лише на одного з подружжя - відповідача ОСОБА_2.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_1 співвласник ОСОБА_3 померла, а тому, вирішуючи по суті заявлений позов суд керується положеннями п.4 ст.24 Цивільного Кодексу про те, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, унаслідок чого, на цей час суд позбавлений можливості визнати безпосередньо за померлою ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину спірного будинку АДРЕСА_1.
Суд вважає доведеною ту обставину, що позивачка ОСОБА_1 являється спадкоємцем по заповіту після смерті своєї матері ОСОБА_3 як це підтверджується копією Заповіту та її Заявою (а.с.13,14), що фактично прийняла спадщину та ніколи від неї не відмовлялась, а тому, сукупність вищезазначених досліджених судом доказів дають суду підстави застосувати положення ст.ст.1217-1222 ЦК України про те, що є законним право позивачки вимагати по суду визнати за нею право власності в порядку спадкування після матері ОСОБА_3 на Ѕ частку житлового будинку, правова реєстрація якого здійснена на відповідача ОСОБА_2.
При цьому, суд не може прийняти до уваги головслівні заперечення відповідача проти позову і його вказівки про те, що позивачка ніби-то пропустила строки позовної давності звернення до суду з даним позовом, оскільки, згідно показів у судовому засіданні самих сторін, свідків та інших документальних доказів явствує, що позивачка із 1989року тяжко хворіє, має 2гр. інвалідності, і лише в останні два роки (з весни 2008року) довідалася про порушення свого права (ст.261ч.1 ЦК України), тобто із часу, коли її батько (відповідач) одружився і став заперечувати її (позивачки) право на Ѕ частину спадкового будинку в якому вона і дотепер періодично проживає.
Проти цієї обставини фактично не заперечив і сам відповідач, але безпідставно просив суд відмовити позивачці у задоволенні позову.
За таких обставин, заявлений позов ОСОБА_1 підлягає до задоволення у повному об»ємі.
На підставі викладеного та ст.ст. 22 КЗпШС України, ст.ст.24п.4, 1217-1222 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 15, 60, 88, 213-215, 294 ЦПК України, суд -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на Ѕ частину житлового будинку в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину житлового будинку із господарсько-побутовими будівлями, що розташований за адресою : АДРЕСА_1.
Іншу Ѕ частину зазначеного об”єкту нерухомого майна - житлового будинку із господарсько-побутовими будівлями, що розташований в АДРЕСА_1 - залишити у власності ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Прилуцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Головуючий суддя Білокур В.І.