Справа № 2-133/09

13.05.2009 р.

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 червня 2009 року Старовижівський районний суд Волинської області

В складі: головуючого – судді Кузьмінця О.М.,

                при секретарі Островерхій Т.С.,

                за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу за позовом закритого акціонерного товариства комерційний банк ( ВАТ КБ) „Приватбанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення,

                                                         в с т а н о в и в :

    ЗАТ КБ „ Приватбанк” звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення, покликаючись на те, що відповідач, з яким 23.05.2007 року банком був укладений кредитний договір, згідно якого він отримав кредит в сумі 9200 доларів США зі сплатою 17% річних з кінцевим терміном повернення 20.05.2010 року, в порушення умов договору не виконав належним чином договірні зобов’язання.

    Так, станом на 15.042009 року має заборгованість 5833 доларів США, в тому числі: 5112,68 доларів США заборгованість за кредитом, 378,53 доларів США – за процентами, 19,72 доларів США –по комісії за користування кредитом, 14,05 доларів – пені за несвоєчасне виконання зобов’язань та нараховано штрафи в сумі 32,47 і 276,25 доларів США.

Оскільки в забезпечення виконання зобов’язань з відповідачем були укладені договори застави, за якими останній надав в заставу належний йому автомобіль „Мерседес Бенц” та інше майно, то просить  звернути на майно стягнення , передавши його банку для реалізації.

В  судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 позов не визнав і пояснив, що він регулярно сплачує кредит та проценти і на даний час у нього немає заборгованості згідно графіка погашення кредиту і процентів по ньому. Оскільки він погасив прострочені платежі по кредиту і процентах повністю.

    Заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов безпідставний і задоволенню не підлягає.

    Так, згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо  договором встановлений обов’язок  позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 ЦК України.

    Як з’ясовано в судовому засіданні з пояснень відповідача та оглянутого кредитного договору від 23.05.2007 року розрахунку заборгованості, відповідач сплачує позику частинами згідно графіку, починаючи з 20.06.2007 року і  на момент розгляду справи ним повністю сплачені всі платежі згідно графіку погашення заборгованості, в тому числі і прострочені платежі, що також підтверджуються копіями платіжних квитанцій та показаннями свідка ОСОБА_2 яка працює в Старовижівський філії КБ „Приватбанк” спеціалістом мікрокредитування, яка показала, що ОСОБА_1 станом

                                           -2-

 на 19.06.2009 року сплатив всі платежі по строку їх повернення у відповідності до графіку.

    Судом також встановлено, що за період з листопада 2008 року по травень 2009 року відповідач частково не дотримувався сплати кредиту і процентів згідно з графіком у зв’язку з фінансовими труднощами, викликаними різким падінням  курсу національної валюти до долара США, а тому звертався з заявою до банку про продовження терміну повернення кредиту, але його заява залишена без розгляду.

    Враховуючи, що у відповідача на даний час згідно графіка відсутня заборгованість і він за прострочку платежів сплачував нараховану банком пеню та виходячи з вимог ч.3 ст.509 ЦК України, якою передбачено, що зобов’язання повинні ґрунтуватися на засадах  добросовісності, розумності і справедливості, суд вважає, що вимога позивача про дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом звернення стягнення на заставлене майно являється несправедливою по відношенню до позичальника, який з поважної причини частково допустив прострочку платежів у певному періоді.

    У зв’язку з наведеним суд також не вбачає підстав для накладення арешту на заставлене майно.

    Керуючись ст.ст. 10,11,15,60,212-215 ЦПК України, ст.ст. 509, 625,1050 ЦК України, суд –

                                                      в и р і ш и в :

    В позові ЗАТ КБ „ Приватбанк” до ОСОБА_1 про звернення стягнення на погашення  заборгованості за кредитним договором та в заяві про забезпечення позову відмовити.

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд протягом 10 днів після його оголошення або шляхом подання в такий же строк заяви про його апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

    Рішення набирає законної сили після закінчення вказаних строків для його оскарження.

СУДДЯ                                                                                                         О.М.КУЗЬМІНЕЦЬ