Справа № 307/1612/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20 січня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :

головуючого - Власова С.О.,

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: позивача-Іванчова Б.Г.,

відповідача-Іванчової М.В. та її предстанвика-Розмана С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника-адвоката ОСОБА_2 та апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тячівського районного суду від 17 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання незавершеного будівництвом житлового будинку об»єктом права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1\2 частину незавершеного будівництвом житлового будинку, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому зазначав, що 26.08.1997 року він уклав шлюб з ОСОБА_1, від якого народилося троє дітей. За час перебування у шлюбі вони створили нерухоме майно. Так, відповідно до договору дарування недобудового будинку, укладеного 22.05.2008 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, посвідченого державним нотаріусом Тячівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, відповідачка отримала у дар недобудований житловий будинок, готовністю 75%, розташований по вул. Ракоці,12 у м.Тячів, на земельній ділянці 600 кв.м. (його вартість на той час становила 155 015 грн.). В подальшому, в період спільного проживання у зареєстрованому шлюбі, було добудовано вказаний житловий будинок до рівня 95% готовності. Відповідно до звіту про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку, складеного ТОВ «Ріалті-О», рівень готовності будинку на даний час складає 95%, оціночна вартість-735 863 грн. Позивач вважає, що житловий будинок №12 по вул.Ракоці в м.Тячів повинен належати як відповідачці та і йому, оскільки набутий ними за час спільного проживання, а також у зв»язку з тим, що за рахунок спільних зусиль та грошових коштів сторін істотно збільшилася його цінність. Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати незавершений будівництвом житловий будинок №12 по вул. Ракоці в м.Тячів з рівнем готовності 95% об»єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1, а також визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину вказаного житлового будинку.

Рішенням Тячівського районного суду від 17.09.2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3-відмовлено.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а також неповним встановленням обставин, що мають істотне значення для справи. При цьому посилається на аналогічні обставини, що були викладені в позові. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному розмірі.

В свою чергу, ОСОБА_1 також подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що в мотивувальній частині оскаржуваного рішення місцевий суд вказав про збільшення готовності спірного будинку з 75% на 95%, що становить різницю 20%. Вважає вказаний висновок суду безпідставним та недоведеним. Просить скасувати у мотивувальній частині рішення від 17.09.2014 року посилання суду щодо збільшення готовності спірного будинку та здійснення покращень останнього за час перебування сторін спору у шлюбі, і встановити відсутність факту збільшення ступеня готовності будинку і будь-яких його покращень.

У судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, в якості обґрунтування своїх вимог надав рішення Тячівського районного суду від 28.11.2013 року у справі №307/1124/13-ц, яке набуло законної сили, як доказ того, ним (позивачем ОСОБА_3Г.) були сплачені кошти продавцю спірного вищезгаданого недобудованого житлового будинку та земельної ділянки площею 0,10 га гр. ОСОБА_6, однак ця угода була оформлена договорами дарування. Щодо апеляційної скарги відповідачки, то позивач таку заперечив, наполягав на доведеності факту придбання нерухомого майна в період шлюбу та збільшення його вартості та готовності спірного будинку з 75% на 95%, тому з цих підстав просив відхилити апеляційну скаргу відповідачки ОСОБА_1

Відповідачка та її представник у судовому засіданні вимоги своєї апеляційної скарги підтримали, посилаючись на доводи, викладені в ній. Апеляційну скаргу, подану ОСОБА_3 не визнали, просили суд її відхилити. При цьому у виступах в апеляційному суді зазначали, що надане позивачем рішення Тячівського районного суду від 28 листопада 2013 року, як належний доказ придбання сторонами по справі недобудованого житлового будинку в період їх шлюбу брати до уваги не можна, оскільки вказане судове рішення позивач до суду першої інстанції не надав і суд його не досліджував. Тому, в силу положень ст.303 п.2 ЦПК України апеляційний суд не має зважати вказане судове рішення і брати його до уваги як доказ підстав поділу спірного нерухомого майна між сторонами по справі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення позивача, відповідача та її представника, перевіривши матеріали справи та додані сторонами до них у суді апеляційної інстанції додаткові документи, які перевірено апеляційним судом та долучено до справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла наступного висновку.

Судом встановлено, 26.08.1997 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який зареєстровано Мукачівським міським відділом реєстрації актів цивільного стану, актовий запис №363 (а.с.3).

Згідно договору дарування недобудованого будинку від 22.05.2008 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 недобудований житловий будинок під №12, готовністю 75%, що розташований по вул. Ракоці в м.Тячів, на земельній ділянці площею 600 кв.м., інвентаризаційна вартість якого, згідно довідки, виданої Тячівським МБТІ від 08.05.2008 року за №58, становила 155 015 грн. (а.с.7-8).

З технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок №12 по вул.Ракоці в м.Тячів та звіту спеціаліста оцінювача, станом на 03.09.2013 року відсоток готовності будинку становить 95%, а відповідно до характеристики будинку, господарських будівель та споруд від 02.09.2013 року інвентаризаційна вартість будинку становить 997 181 грн. (а.с.38-42).

Згідно звіту про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку №12 по вул. Ракоці в м.Тячів, станом на 03.09.2013 р. готовність будинку складає 95%, оціночна вартість 735 863,00 грн. Строк дії звіту 6 міс. від дати оцінки (а.с.9-26).

Згідно п.2 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Частиною 2 статті 62 СК України встановлено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що за час шлюбу, готовність спірного будинку збільшилася з 75% на 95%, що становить 20%, тоді частка ОСОБА_3 у спільному покращенні будинку становить 10%.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд вказав, що при готовності будинку у 95%, 10% не можна вважати настільки істотним збільшенням цього майна, яке може бути підставою для визнання спірного будинку об»єктом права спільної сумісної власності. Щодо грошової оцінки майна суд вказав, що не може брати її до уваги, оскільки між трьома грошовими оцінками існує великий (5 та 6 років) проміжок у часі, за який відбулося значне подорожчання будівельних матеріалів, що є загальним фактом, а також позивачем не надано суду жодних доказів які саме роботи, і на яку суму були виконані з моменту дарування будинку відповідачці до припинення сторонами спільного проживання.

Разом з тим, під час розгляду справи в апеляційному суді стороною позивача було надано рішення Тячівського районного суду від 28.11.2013 року у справі №307/1124/13-ц за позовом ОСОБА_3Г до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_6, третя особа: Тячівська державна нотаріальна контора, про визнання удаваним договору дарування незакінченого будівництвом житлового будинку від 22.05.2003 року та договору дарування земельної ділянки від 22.05.2003 року, визнання недійсним договору дарування недобудованого будинку від 22.05.2008 року, визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 16.02.2012 року, скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та визнання права власності - рішення набуло законної сили.

Вказаним рішенням суду ( судом було відмовлено в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності звернення до суду) встановлено факт, що недобудований житловий будинок №12 по вул. Ракоці в м.Тячів, та земельна ділянка площею 0,10 га в урочищі «Ракош» за домовленістю між продавцем - ОСОБА_6 та покупцем -ОСОБА_3 останнім викуплена, оскільки позивачем у вказаній справі - ОСОБА_3 були оплачені продавцю кошти, що у судовому засіданні 28 листопада 2013 року підтвердив ОСОБА_6, однак ця домовленість була оформлена договорами дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 від 22.05.2003 року, а тому ці договори є відповідно до ст. 58 ЦК України (у редакції 1963 року) (ст.235 ЦК України) удаваними ( а.с.232-238).

Згідно положень ч. 3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.

За таких обставин, колегія для всебічного з’ясування обставин (ч.3 ст. 213 ЦПК України), долучила вказане рішення до матеріалів справи.

Відповідно до ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Враховуючи, що судовим рішенням від 28.11.2013 року у справі №307/1124/13-ц було встановлено факт придбання спірного недобудового будинку №12 по вул.Ракоці в м.Тячів саме ОСОБА_3 (під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1В.), шляхом фактичного укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_3 і ОСОБА_6, однак такий було приховано юридичним укладенням договору дарування між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку, що недобудований будинок №12 по вул.Ракоці в м.Тячів є спільною власністю подружжя, оскільки набутий ними шляхом його придбання під час перебування сторін у шлюбі.

Згідно ч.1 ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною 1 статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Беручи до уваги, що докази на які посилався ОСОБА_3 як на підставу своїх вимог підтвердилися, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений позов є підставним та підлягає до задоволення.

Суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1В, щодо відсутності факту збільшення готовності спірного будинку з 75% на 95%,а також його вартості, оскільки такі спростовуються перевіреним у судовому засіданні останнім «Звітом про оцінку незавершеного будівництвом житлового будинку №12 по вул. Ракоці в м.Тячів» від 01.12.2014 р., яким встановлено, що готовність незавершеного будівництвом будинку складає 95%, а його вартість -1158 585,00 грн., який позивач в апеляційному суді просив врахувати, і колегія бере його за основу, оскільки такий складений компетентним спеціалістом і на час вирішення спору у суді є чинним (а.с.193-209).

Згідно п.п.3, 4 ч.2 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а від так рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення нового рішення про повне задоволення вимог ОСОБА_8

У відповідності до ст.88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1827,00 грн., сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги

Керуючись ст.ст. 88, 209, 303, 304, 307 ч.1 п. 2, 309 ч.1 п.3 і 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 –задовольнити повністю.

Рішення Тячівського районного суду від 17 вересня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_3 Георгійовича-задовольнити.

Визнати незавершений будівництвом житловий будинок по вул.Ракоці,12 в м.Тячів Тячівського району Закарпатської області з рівнем готовності 95% (дев»яносто п»ять відсотків), вартістю 1 158 585,00 грн. (один мільйон сто п»ятдесят вісім тисяч п»ятсот вісімдесят п»ять грн. 00 коп.) об»єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? (одну другу) частину незавершеного будівництвом житлового будинку по вул.Ракоці,12 в м.Тячів Тячівського району Закарпатської області з рівнем готовності 95% (дев»яносто п»ять відсотків), вартість частки якого становить 579 292,50 грн. (п’ятсот сімдесят дев»ять тисяч двісті дев’яносто два грн. 50 коп.)

В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 Василівни-відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім грн. 00 коп.) судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: