Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська

м. Дніпропетровськ, вул.Паторжинського, 18-А, 49044, (056) 713-58-29

справа № 2-7688/2010

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Башмакова Є.А.,

при секретарі - Куляба Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зміну умов виконання зобов’язань, -

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2009 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зміну умов виконання зобов’язань.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 у своїй позовній заяві посилався на те, що 19 вересня 2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір №DNН3АЕ0000142076 в іноземній валюті – долар США для придбання автомобіля строком до 18.09.2013 року, але у зв’язку із істотною зміною обставин на валютному ринку України (настання фінансової кризи, що призвело до стрімкого та непрогнозованого підвищення курсу долара США по відношенню до національної валюти України – гривні), власний грошовий дохід позивача суттєво знизився, витрати по кредиту стали перевищувати його щомісячний дохід майже на 100 %, з огляду на це, позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладанні вказаного кредитно-заставного договору, а тому просить суд внести зміни до укладеного між сторонами договору шляхом продовження строку його дії та встановлення розміру щомісячного платежу за кредитом у сумі 150,00 доларів США для погашення заборгованості за кредитом та нарахованим відсоткам за користування кредитними коштами, а також просить судові витрати у справі покласти на відповідача.

У судовому засіданні позивач та представник позивача заявлені позовні вимоги підтримали та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала у повній мірі, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до наступного висновку з таких підстав.

Судом встановлено, що 02 листопада 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір кредитно-заставний договір №DNН3АЕ0000142076, відповідно до умов якого відповідач надав позивачу кредит у сумі 9974,86 доларів США для придбання автомобіля зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,04 % річних з кінцевим строком погашення 18 вересня 2013 року.

Судом також встановлено, що у відповідності до вимог ст. 203 Цивільного кодексу України (ЦК) при укладанні вказаного кредитно-заставного договору, копія якого наявна в матеріалах справи, між сторонами були дотримані всі передбачені діючим законодавством істотні умови договору, які обумовлені їх згодою, як узгоджені сторонами, так і ними прийняті. Окрім того, на момент укладення цього договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення відповідало їхній внутрішній волі, було вільним, що підтверджується власноручними підписами учасників правочину та печаткою фінансової установи. Факт ознайомлення позивача з умовами договору у письмовій формі та погодження між сторонами всіх умов кредитування також підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки про стандартні умови кредитування ПриватБанку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, засвідченої 19.09.2009 року підписом позивача, а також копією графіку погашення кредиту (додаток № 1 до кредитно-заставного договору) та копією загальної вартості кредиту (додаток № 2 до кредитно-заставного договору), засвідченими підписами позивача.

Крім того, у судовому засіданні з’ясовано, що валютні ризики під час виконання зобов’язань за кредитним договором несе саме позичальник, про що йде мова у додатку № 2 до кредитно-заставного договору №DNН3АЕ0000142076 від 02 листопада 2009 року.

Правовідносини, які виникли між сторонами урегульовані нормами Цивільного кодексу України, умовами укладеного між сторонами кредитно-заставного договору.

За кредитним договором та відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу (ЦК) України банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства, який знайшов своє втілення у ст.ст. 3, 627 ЦК України, є принцип свободи договору, що у собі розуміє вільний вибір контрагента та вільне визначення сторонами умов договору, де фіксуються взаємні права та обов’язки учасників, з урахуванням вимог діючого Кодексу, інших актів цивільного законодавства знайшов своє втілення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 15.2 кредитно-заставного договору №DNН3АЕ0000142076 від 02 листопада 2009 року також передбачена зміна умов договору за згодою сторін, а також у порядку, встановленому у ньому.

Отримав кредит, позивач не пред'явив до відповідача вимог щодо зміни умов кредитування, порядку та строків сплати кредиту чи недійсності укладення договору. Зазначені умови кредитного договору є суттєвими і оговореними (погоджені сторонами) в самому договорі.

Згідно положень ч. 1 ст. 215 та ст. 217 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1-3, 5 ст.203 ЦК, а саме зміст правочину не може суперечити вказаному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати внутрішній волі, а також правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені.

Як вбачається із матеріалів справи при укладанні та підписанні договору вимоги законодавства було додержано та виконано, його форма та зміст відповідають положенням ст. 203 ЦК України, що виключає можливість визнання даного правочину недійсним.

У відповідності до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.  

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у судовому засіданні у їх сукупності, виходячи з того, що позивач, укладаючи зазначений договір, погодився зі всіма викладеними у ньому умовами, в тому числі надав згоду на несення саме позичальником усіх валютних ризиків під час виконання зобов’язань, суд вважає вимоги позивача такими, що не підлягають задоволенню у повній мірі у зв’язку з викладеними вище обставинами.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про зміну умов виконання зобов’язань, – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя : Є.А. Башмаков