АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/3646/12 Справа № 2-50/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Михайловська С.Ю.

Категорія 21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого – Михайловської С.Ю.

Суддів – Єлізаренко І.А., Чубуковав О.П.

При секретарі – Качур Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання удаваним правочину дарування, про визнання дійсним правочину купівлі-продажу будинку, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання удаваним правочину дарування, про визнання дійсним правочину купівлі-продажу будинку, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, про поділ майна, що спільною сумісною власністю подружжя – задоволенні частково.

Визнано удаваним договір дарування житлового будинку, розташованого в селі Нива Трудова, вулиця Комунарів, 22 Апостолівського району Дніпропетровської області, укладеного 08.07.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Визнано дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого в селі Нива Трудова, вулиця Комунарів, 22 Апостолівського району Дніпропетровської області з надвірними будівлями і спорудами, укладеного 08.07.1998 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Визнано спільною сумісною власністю подружжя будинок, розташований в селі Нива Трудова, вулиця Комунарів, 22 Апостолівського району Дніпропетровської області з надвірними будівлям та спорудами, автомобіль ВАЗ 2110, зареєстрований в Апостолівському МРЕВ, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнано за ОСОБА_3 право на ? частину в праві спільної сумісної власності на житловий будинок, розташований в Нива Трудова, вулиця Комунарів, 22 Апостолівського району Дніпропетровської області з надвірними будівлями та спорудами, автомобіль ВАЗ 2110, зареєстрований в Апостолівському МРЕВ, реєстраційний номер НОМЕР_1.

В іншій частині позову відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачці у позові, посилаючись на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивачки, встановив, що сторони перебували у шлюбі з 06.09.1997 року, який розірвано, згідно рішення Апостолівського районного суду, 21.05.2009 року .

За час шлюбу сторони придбали: автомобіль ВАЗ 2110 , номерний знак НОМЕР_2 який зареєстровано на ім'я відповідача ОСОБА_2, будинок за адресою: с. Нива Трудова, вул.. Комунарів, 22, на підставі договору дарування, який був нотаріально оформлений на ім'я відповідача ОСОБА_2

Вищевказані факти сторонами не оспорюються і судом визнані як встановлені .

Суд першої інстанції визнав безпідставною вимогу відповідача та його представника про застосування спеціального строку позовної давності (один рік) до позовних вимог позивачки щодо визнання договору дарування будинку не дійсним, оскільки згідно п.5 ч.2 ст.258 ЦК України дана вимога цивільного законодавства стосується питання розірвання договору дарування , а не визнання його недійсним .

Суд прийшов до висновку, що до спірних правовідносин слід застосовувати загальну позовну давність, тривалістю три роки , відповідно до ст.257 ЦК України і з моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, на підставі ст. 261 ЦК України.

Судом встановлено факт відсутності ОСОБА_3 (ОСОБА_2) під час укладення договору дарування будинку в нотаріальній конторі і відповідачем не надано доказів на заперечення цього факту. Твердження позивачки про те, що вона дізналася про оформлення придбання будинку шляхом укладення договору дарування в грудні 2007 року, ніякими доказами не спростовано, тому вимога відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню .

Суд не прийняв до уваги твердження відповідача ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_6 про те , що будинок та автомобіль були придбані тільки за кошти батьків відповідача, та його власні кошти, так як ним не надано суду доказів на підтвердження цих обставин справи: договір передачі грошових коштів відповідачу його батьками не оформлювався , договір дарування будинку та купівлі автомобіля оформлено на ім'я відповідача, який в цей період перебував у шлюбі з позивачкою .

Суд вірно прийшов до висновку про те, що у порядку поділу майна подружжя , за позивачкою слід визнати право на 1/2 частину житлового будинку, розташованого за адресою: с. Нива Трудова , вул.. Комунарів, 22 та автомобіля ВАЗ 2110. зареєстрованих на ім'я відповідача ОСОБА_2

Судом першої інстанції в судовому засіданні із копії договору, встановлено , що між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 08.07.1998 року був нотаріально оформлений договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою : с. Нива Трудова, вул.. Комунарів , 22.

Із пояснення відповідача ОСОБА_2, допитаного в якості свідка та свідка ОСОБА_6, слідує , що ОСОБА_5 продав належний йому будинок на праві власності, розташований за адресою : с. Нива Трудова, вул.. Комунарів , 22 , за що отримав кошти, та оформили договір дарування будинку, а не купівлі-продажу , з метою економії грошових коштів при оформлені правочину .

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину сторонами вимог ст..203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків , що обумовлені ним .

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили .

При встановлені, що правочин, який вчинили сторони для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

На підставі ст. 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Основною ознакою договору дарування є безоплатна передача майна у власність іншій особі.

Судом першої інстанції в судовому засіданні встановлено, що за придбання будинку №22 по вул. Комунарів в с. Нива Трудова Апостолівського району, було сплачено грошові кошти, даний факт визнаний сторонами. Договір дарування не є дійсним, оскільки він має іншу правову природу, а саме: договору купівлі-продажу, за яким одна сторона (продавець) передає майно іншій стороні (покупець) у власність, а покупець приймає майно і сплачує за нього певну грошову суму.

Таким чином між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 15.08.07.1998 року фактично було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташований по вул. Комунарів , 22 в с. Нива Трудова Апостолівського району, який був визнаний судом недійсним, оскільки відбулося повне виконання сторонами зобов'язань за договором купівлі-продажу.

Заперечення відповідача щодо визнання за позивачкою права власності на ? частку автомобіля ВАЗ 2110 та можливості визнання за нею права на 3\8 частини автомобіля, суд не прийняв до уваги, оскільки ним не надано доказів вкладення власних коштів на значну суму для придбання даного автомобіля , так як оспорюється .

У задоволенні вимоги позивачки ОСОБА_7 про стягнення на її користь грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль ВАЗ 21Н 15000 гривень судом відмовлено, так як на підставі ст. 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Відповідачем не було внесено вказану суму на депозитний рахунок, оскільки така сума в нього відсутня.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст..ст. 215, 235, 257, 261, 717 ЦК України, 70, 71 СК України, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Довід, зазначений ОСОБА_2В в апеляційній скарзі про на неправильну оцінку судом доказів та обставин по справі., необґрунтований, оскільки зводиться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці, тоді як, згідно ст. 212 ЦПК України, оцінка доказів є виключним правом суду.

Таким чином, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :