Чорнобаївський районний суд Черкаської області

смт. Чорнобай, вул. Леніна, 134, 19900, (04739) 2-31-59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО червня 2010 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд в складі головуючого-судді Охріменко Н.І.

при секретарі-Франчук Л.М.

З участю позивача -ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Чорнобай цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди,-

встановив :

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те,що 5 липня 1994 року невідомі особи підпалили гараж його рідної сестри ОСОБА_3 Гнатівни.що розміщений в її садибі в с.Лящівка Чорнобаївського району. В результаті пожежі згорів автомобіль марки ВАЗ- 21063,що зберігався в цьому гаражі і належав йому згідно технічного паспорта на автомобіль.

По даному факту 8 липня 1994 року була порушена кримінальна справа за ч.2 ст.145 КК Укроаїни ( в редакції 1960 року)

В період з 1994 року по 1999 роки слідство по справі неодноразово зупинялось відповідно до ч.1 п.З ст.206 КПК України, в зв»язку з невстановленням особи,що скоїла даний злочин.

26 травня 1999 року дана кримінальна справа прийнята до провадження слідчим управлінням УМВС України в Черкаській області,де і перебувала в провадженні до 9 липня 2009 року.

20 липня 2009 року дана кримінальна справа надійшла до Чорнобаївського районного суду з постановою слідчого СУ УМВС України в Черкаській області для вирішення питання про закриття справи в зв»язку з закінченням строків давності.

16 жовтня 2009 року постановою Чорнобаївського районного суду провадження по кримінальній справі по факту умисного пошкодження майна ОСОБА_1 шляхом підпалу закрито в зв»язку з закінченням строків давності.

В ході досудового слідства по даній кримінальній справі 1 червня 1999 року була допитана в якості свідка ОСОБА_2, відповідачка по справі,яка на той час з 1977 року працювала на посаді сільського голови с.Лящівка Чорнобаївського району.(т.1 а.с.245 крим.справи №1-п-22/2009 р.)

Відповідно до позовних вимог, позивач вважає,що даючи свідчення відповідачка, з метою приниження його честі і гідності заявила слідчому,що ОСОБА_1 характеризує з негативної сторони,так як він дуже скандальна людина,яка усім погрожує посадити. Всіх називає мафією та бандою. їй здається,що він психічно хвора людина і до нього вже звикли в селі і стараються люди не звертати на це уваги.

Позивач також вважає,що такі свідчення ОСОБА_2 не мають жодного відношення до розкриття злочину.Він являється військовим полковником,звільнений в запас за віком та вислугою років, а не за станом здоров»я. Ніколи не був на обліку як психічно хворий.Ніколи не вчиняв скандали, проте має власну позицію з приводу діяльності органу влади, критикує їх,що явно не подобається ОСОБА_2

Поширені ОСОБА_2 відомості принижують його честь та гідність та завдають шкоди його діловій репутації та завдали значної моральної шкоди.,яку він оцінює в 1700 грн.

Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь моральну шкод в сумі 1700 грн

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задоволити.

Відповідачка в судове засідання не з»явилась,про день, час розгляду справи повідомлена своєчасно, надіслала заяву про розгляд справи в її відсутності та подала до суду письмові заперечення згідно яких позовні вимоги не визнала, моральну шкоду позивачу не спричинила, показання в якості свідка являються особистими судженнями про позивача і особистою ї оцінкою і не містять фактичних даних, а тому є оціночними судженнями, за висловлювання яких ніхто не може бути притягнутий до відповідальності.

Крім того, в запереченні відповідачка вказувала,що відповідно до виниклих правовідносин,що регулюються ст.7 ЦК України ( в редакції від 18 липня 1963 року) встановлюється строк позовної давності в один рік.

Суд, заслухавши пояснення позивача,дослідивши матеріали справи, вважає,що позов не підлягає до задоволення з слідуючих підстав.

Як вбачається з змісту позовної заяви,що також було підтверджено в судовому засіданні позивач не вказав ,які відомості він вважає необхідно спростувати,що являється обов»язковою підставою звернення до суду відповідно до правовідносин,що регулюються ст.7 ЦК ( в редакції від 18 липня 1963 року) та не зазначив про спосіб, в який позивач бажає захистити своє порушене право, що позбавило суд можливості перевірити позовні вимоги.

Зі змісту позовних вимог і це підтвердив в судовому засіданні позивач,відомості,що порочать честь і гідність позивача знаходяться в протоколі допиту відповідачки ОСОБА_2 в якості свідка в ході досудового слідства по кримінальній справі №5652 та в постанові слідчого СУ УМВС України в Черкаській області від 9 дипня 2009 року.

При цьому суд зазначає,що при розгляді цивільних справ,порушених в порядку ст.7 ЦК.суд повинен з»ясувати,чи поширені відомості,про спростування яких пред»явлений позов,чи порочать вони честь,гідність і ділову репутацію позивача та чи відповідають дійсності.

Відповідно до ст.7 ЦК на позивача покладається обов»язок довести факт поширення відомостей,які його порочать,особою,до якої пред»явлений позов.( п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 28 вересня 1990 року «Про застосування судами законодавства,що регулює захист честі,гідності і ділової репутації громадян та організацій»)

Суд вважає,що позивач не довів факт поширення відомостей,які його порочать.

Суд вважає,що показання особи,допитаної як свідок по кримінальній справі попередженої, в установленому законом порядку про дачу завідомо неправдивих показань та відмову від давання показань, не може бути розцінено як поширення відомостей. Інших доказів поширення відомостей, про спростування яких пред»явлений позов, позивач не навів.

Що стосується постанови слідчого СУ УМВС України в Черкаській області від 9 липня 2009 року, як на доказ наявності відомостей,що порочать честь,гідність і ділову репутацію позивача,то відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного суду №7, у порядку цивільного судочинства не можуть розглядатись позови про спростування відомостей,які містяться у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах слідчих чи інших відповідних органів,для оскарження яких законом встановлено інший порядок.

Інших доказів поширення відомостей, які порочать його честь,гідність, позивач не навів.

Таким чином , суд не вбачає підстав для притягнення відповідачки до цивільної відповідальності а в зв»язку з цим в позові про стягнення з відповідачки моральної шкодив розмірі 1700 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,209, 214,215 ЦПК України, ст.16,270,277,297ЦК України,ст.7 ЦК України ( в редакції від 18 липня 1963 року),ст.ст.32,34 Конституції України, ст.10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, постанови Пленуму Верхолвного Суду України №7 «Про застосування судами законодавства,що регулює захист честі,гідності і ділової репутації громадян та організацій»)суд-

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист чеесті,гідності та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської облает через районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження,але апеляційна скарга не була подана в строк протягом 20 днів,рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Чорнобаївського районного суду Н.І.Охріменко