№2-1411/09

РІШЕННЯ

 ІМ'ЯМ     УКРАЇНИ

Дніпровський суд м. Дніпродзержинська у складі Гнєзділова В.Є.

19 червня 2009 року

головуючого

при секретарі     Лепетуха Т.С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідач в попереднє судове засідання з’явився, позов визнав.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1  року між нею, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено шлюб. 23 квітня 1997 року, згідно договору дарування квартири, нотаріально посвідченого за реєстровим номером НОМЕР_1, ОСОБА_2, що діяла за дорученням від імені ОСОБА_4, подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру під АДРЕСА_1. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська від 16 грудня 2008 року встановлено факт належності правовстановлюючих документів на квартиру  АДРЕСА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер, про що Дніпровським відділом реєстрації  актів цивільного стану зроблений актовий запис НОМЕР_2. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1. Окрім позивачки, спадкоємцями за законом є також дітиОСОБА_3– ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який відмовився від своєї частини спадщини на користь доньки померлого ОСОБА_5 Вказує, що квартири була придбана нею та її чоловіком за договором купівлі-продажу за 6 000 грн., однак угоду оформлено як договір дарування з метою зменшення витрат на оформлення із зазначенням власником її чоловіка. Факт того, що договір дарування не був безоплатним, підтверджується розпискою ОСОБА_2 Вважає, що договір дарування від 23 квітня 1997 року є недійсним через дефект змісту правочину, оскільки волевиявлення учасників правочину було направлено на укладення договору купівлі-продажу. Вважає, що покупцем по договору слід визнати її, оскільки квартира придбана за спільні з чоловіком  кошти, з визнанням за обома покупцями права власності по Ѕ частині придбаного майна, оскільки на момент укладання правочину вона працювала і отримувала доходи, а її чоловік перебував на пенсії. Позивачка просить суд в изнати договір дарування квартири під АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 23 квітня 1997 року за реєстровим №НОМЕР_1 між ОСОБА_2, яка діяла за дорученням від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_3, недійсним, укладеним як удаваний правочин. Визнати правочин, укладений 23 квітня 1997 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла за дорученням від імені ОСОБА_4, як договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1. Визнати за ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину квартири під АДРЕСА_1, як належну їй частку у праві спільної власності. Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/6 частину квартири під АДРЕСА_1 як спадкову частку після смерті чоловіка – ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Представник позивача ОСОБА_8 у попереднє судове засідання з’явилася, позов підтримала, просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, підтвердивши обставини, на які посилалася позивачка, вказала, що  угоду між ОСОБА_3 та відповідачкою було оформлено як договір дарування з метою зменшення витрат на оформлення, власником зазначено ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_2 в попереднє судове засідання з’явилася, позов визнала, підтвердила факт укладання між нею та ОСОБА_1 і ОСОБА_3 23 квітня 1997 року договору купівлі-продажу квартири, оформленого між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як договір дарування за спільною згодою подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3, особистого написання нею про це розписки, факт отримання нею грошей від позивачки в сумі 6 000 гривень в присутності ОСОБА_3, пояснила,  що угоду оформлено як договір дарування з метою зменшення витрат на оформлення . Суд вважає можливим розглянути справу в попередньому судовому засіданні на підставі ч.4 ст.130 ЦПК України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – ОСОБА_5 в  попереднє судове засідання не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України, причини неявки у судове засідання згідно з вимогами ст.77 ЦПК України не повідомила, є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень третьої особи відсутня.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору  - приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 в попереднє судове засідання не з’явилася, але надала суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності. Суд вважає можливим розглянути справу в відсутності приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору  - ОКП „Дніпродзержинське БТІ” в попереднє судове засідання не з’явився, але ОКП „Дніпродзержинське БТІ” надало суду заяву з клопотанням про розгляд справи за відсутності їх представника. Суд вважає можливим розглянути справу в відсутності представника ОКП „Дніпродзержинське БТІ” на підставі ч.2 ст.158 ЦПК України.

Судом досліджені докази по справі:

•   оглянуті речові докази – розписка;

•   досліджені письмові докази по справі шляхом оголошення їх  у судовому засіданні.

Вислухавши сторони, вивчивши письмові докази, речовий доказ, вивчивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

У попередньому судовому засіданні встановлені судом обставини та визначені до них правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1  року між позивачкою та ОСОБА_3 укладено шлюб, актовий запис НОМЕР_3. 23 квітня 1997 року, згідно договору дарування квартири, посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий №НОМЕР_1, ОСОБА_2, що діяла за дорученням від імені ОСОБА_4, подарувала, а ОСОБА_3 прийняв у дар квартиру під АДРЕСА_1. Право власності зареєстроване в БТІ, реєстрова книга №118, за реєстровим НОМЕР_4. Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинска від 16 грудня 2008 року встановлено факт належності правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_3 помер, про що в Книзі реєстрації смертей зроблений актовий запис НОМЕР_2 Дніпровським відділом реєстрації  актів цивільного стану. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1. Окрім позивачки, спадкоємцями за законом є також діти ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який відмовився від своєї частини спадщини на користь доньки померлого ОСОБА_5 Квартира була придбана позивачкою та її чоловіком за договором купівлі-продажу за 6 000 грн., однак угоду за спільною згодою оформлено як договір дарування з метою зменшення витрат на оформлення із зазначенням власником чоловіка позивачки, ОСОБА_3 Згідно розписки ОСОБА_2 від 23 квітня 1997 року, вона продала належну їй однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за спільною згодою подружжя 23 квітня 1997 року; угода була оформлена як дарування га громадянина ОСОБА_3; гроші за квартиру в сумі 6000 грн. вона отримала від ОСОБА_1 в присутності її чоловіка. Волевиявлення сторін було направлено на укладення договору купівлі-продажу. На момент укладення правочину позивачка працювала на посаді помічника прокурора, отримувала дохід у вигляді заробітної плати. Квартира була придбана за спільні кошти чоловіка та дружини. Є підстави для задоволення позову.

 Згідно зі ст.57 ЦПК України  докази встановлюються на підставі...пояснень сторін, показань свідків, письмових доказів...

Згідно ч.4 ст.130 ЦПК України, ухвалення у попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.

Згідно ст.174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч.1 ст.6 Цивільного кодексу УРСР, захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, арбітражем або третейським судом шляхом: визнання цих прав.

Згідно ст.58 Цивільного кодексу УРСР, недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Згідно ст.59 Цивільного кодексу УРСР, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Згідно ст.22 КПШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним.

Згідно ст.235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Згідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається  іншою особою, а також у разі втрати нам документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч.1 ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Суд вважає встановленим наявність фактів, якими обґрунтовуються вимоги позивача з таких мотивів .

Згідно даних суду пояснень позивача, представника позивача, відповідача, вивчених судом матеріалів справи,  з’ясованих обставин справи які досліджені доказами, суд прийшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним в зв’язку з тим, що квартира була придбана ОСОБА_1 та ОСОБА_3за спільні кошти в період шлюбу, волевиявлення учасників правочину було спрямовано на укладення договору купівлі-продажу, а оформлення угоди у вигляді договору дарування було здійснене з метою зменшення витрат на оформлення договору. Після смерті чоловіка ОСОБА_1 є спадкоємцем частини його майна першої черги за законом. Окрім позивачки, спадкоємцями частини його майна за законом є також діти ОСОБА_3 – ОСОБА_5 та ОСОБА_6, який відмовився від своєї частини спадщини на користь доньки померлого ОСОБА_5 Є необхідність захисту права власності позивачки на частину квартири, набутої в шлюбі за спільні кошти подружжя, а також на її спадщину після смерті чоловіка шляхом визнання правочину недійсним та визнання права власності в судовому порядку.

Встановлені судом факти та обставини справи підтверджуються:

•   паспортом ОСОБА_1 \а.с.8\, згідно якого підтверджується її особа громадянки України;

•   свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 \а.с.9\, згідно якого підтверджується факт та дата смерті ОСОБА_3;

•   свідоцтвом про укладення шлюбу \а.с.11\, згідно підтверджується дата укладення шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3;

•   договором дарування квартири \а.с.12\, згідно якого підтверджується, що ОСОБА_2, яка діяла від імені ОСОБА_4., подарувала, а ОСОБА_3 прийняв в дар квартиру за адресою: АДРЕСА_1;

•   технічним паспортом на квартиру поАДРЕСА_1 \а.с.13-15\, згідно якого підтверджуються розташування та технічні характеристики квартири;

•   розпискою \а.с.16\, згідно якої підтверджується отримання ОСОБА_2 грошей від ОСОБА_1 в рахунок купівлі-продажу квартири та оформлення угоди у формі договору дарування на ім’я ОСОБА_3 за спільною згодою;

•   трудовою книжкою ОСОБА_1 \а.с.20-21\, згідно якої підтверджується місце роботи позивачки на час укладення договору дарування квартири;

•   трудовою книжкою ОСОБА_3 \а.с.20-26\, згідно якої підтверджується, що 17.03.1992 року він був звільнений за власним бажанням.

На підставі ч.1 ст.6, ст.58, 59 ЦК УРСР, ст.16, 235, ч.1 ст.236, 392, ст.1216, 1217, ч.1 ст.1261, ч.1 ст.1267 ЦК України, ст.22 КПШС України, керуючись ст.8,10,57,59,60, ч.4 ст.130, ч.2 ст.158, 174, 213-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину удаваним  задовольнити.

Визнати договір дарування квартири під АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 від 23 квітня 1997 року за реєстровим №НОМЕР_1 між ОСОБА_2, яка діяла за дорученням від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_3, недійсним, укладеним як удаваний правочин.

Визнати правочин, укладений 23 квітня 1997 року між ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка діяла за дорученням від імені ОСОБА_4, як договір купівлі-продажу квартири під АДРЕСА_1.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на Ѕ частину квартири під АДРЕСА_1, як належну їй частку у праві спільної власності.

Визнати за ОСОБА_1, право власності на 1/6 частину квартири під АДРЕСА_1 як спадкову частку після смерті чоловіка – ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення та шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Дніпровського районного суду

м. Дніпродзержинска                                                                                        В.Є. Гнєзділов