Справа № 1-226/09

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 червня 2009 року                                                                               Залізничний районний суд м.Львова

в складі:  головуючого-                   Іванюк І.Д.

               при секретарі с/з-               Кукундіній К.В.

               з участю прокурора -         Ружицького Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу про обвинувачення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,  українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, непрацюючого, одруженого, військовозобов’язаного, раніше не судимого, проживаючого: ІНФОРМАЦІЯ_4

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.164 КК України, -

в с т а н о в и в:

Підсудний ОСОБА_1 в період з 10.05.2007р. по даний час ухилявся від сплати аліментів в користь ОСОБА_2, встановлених рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 11.06.2007 р. на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 250 грн., неодноразові попередження державного виконавця про необхідність сплати аліментів ігнорував, чим допустив заборгованість по виплаті аліментів у розмірі 5750,00 грн.

В судовому засіданні підсудний вину у вчиненому визнав повністю, пояснив, що дійсно згідно рішення суду повинен був сплачувати аліменти в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки, однак кошти колишній дружні не сплачував, хоча й мав кошти, у вчиненому щиро розкаявся.

Потерпіла у судовому засіданні просила підсудного суворо не карати.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались.

Таким чином, суд вважає, що вину підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей – аліментів, доведено повністю, а його дії кваліфіковано вірно за ч.1 ст.164 КК України по ознаці злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей – аліментів.

Обираючи підсудному покарання суд враховує тяжкість скоєного злочину, який є злочином  невеликої тяжкості, дані про його особу, зокрема те, що підсудний ОСОБА_1 раніше не судимий (а.с. 54), по місцю проживання характеризуються позитивно (а.с.56), на обліку психоневрологічному диспансері та наркологічному диспансері не перебуває (а.с. 58), в Львівський міский центр зайнятості з приводу працевлаштування не звертався (а.с. 47).

Обставиною, що пом’якшує покарання підсудного ОСОБА_1 є щире каяття, сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1 відсутні.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання підсудного можливе без ізоляції від суспільства та реального відбуття покарання, тому йому слід обрати покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті обвинувачення, на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням з покладенням окремих обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, та обрати йому покарання у вигляді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим терміном 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов’язати підсудного ОСОБА_1 протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально – виконавчої системи, повідомляти органи КВС про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з’являтись на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу залишити попередню – підписку про невиїзд.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Львівської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення.

Суддя                                                                                 І.Д.Іванюк