Справа № 22-ц-1866- ф/2008

Головуючий в першій інстанції

суддя Левченко В. П. суддя-доповідач     Авраміді Т.С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року вересня місяця 23 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії в складі:

Головуючого: судді   Моісєєнко Т.І.,

суддів    Авраміді Т. С. ,  Полянської В. О.,  при секретарі    Алієвій Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.  Феодосії цивільну справу за позовом прокурора м.  Керч в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим,  Кримської республіканської установи «Дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч». Міністерства охорони здоров'я АР Крим до ОСОБА_1 про визнання такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  за апеляційною скаргою прокурора м.  Керч на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 липня 2008 року,  -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2008 року прокурор м.  Керч в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим,  Кримської республіканської установи «Дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання її такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  що розташоване по АДРЕСА_1

Позовні вимоги мотивовані тим,  що вказане приміщення поАДРЕСА_1належить на праві комунальної власності Автономній Республіці Крим в особі Міністерства охорони здоров'я АР Крим.  У зазначеному приміщені зареєстрована ОСОБА_1,  проте ніколи там не прожившіа. Тому прокурор м.  Керч на підставі  ст.  ст.  71,  72 ЖК України звернувся до суду зі вказаними вимогами.

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 8 липня 2008 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду прокурор м.  Керч АР Крим подав апеляційну скаргу,  в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  неповноту з'ясування обставин,  які мають значення для справи,  що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача,  пояснення прокурора,  представника позивача,  відповідача,  дослідивши матеріали справи,  доводи апеляційної скарги,  колегія суддів дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем факту відсутності відповідача у жилому приміщенні поАДРЕСА_1 більш шості місяців.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів,  оскільки він не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи випливає,  що ОСОБА_1 з 05 січня 1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1(а.с. З).

Зазначений комплекс перебуває в комунальній власності Автономної Республіки Крим в особі Міністерства охорони здоров'я АР Крим,  що підтверджено свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26 березня 2007 року,  виданого на підставі рішення виконавчого комітету Керченської міської ради АР Крим (а.с. 4)

Відповідно до положень  ст.  60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини,  на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків,  встановлених статтею 61 цього Кодексу,  відповідно до якої обставини,  встановлені судовим рішенням у цивільній,  господарській або адміністративній справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або особа,  щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішенням Феодосійського міського суду від 25 липня 2007 року (а.с.  5),  яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 02 жовтня 2007 року (а.с. 7) ОСОБА_1 лише була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1,  але фактично з часу реєстрації в зазначеному будинку,  проживала поАДРЕСА_2на підставі усної домовленості з ОСОБА_2

Рішенням Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 вересня 2003 року,  залишеного без змін Ухвалою Верховного Суду України від 16 червня 2005 року,  визнані недійсними акти прилюдних торгів від 24 липня 1998 року відносно приміщень котеджу та сараю літ «Б» по АДРЕСА_1та відносно котеджу літ. «А»,  адміністративного приміщення літ. «Б»,  підсобних приміщень літ «В»,  «Г»,  «Е»,  «Д»,  розташованих по АДРЕСА_2; визнано недійсними свідоцтва про право приватної власності на вказані будівлі; визнано недійсними всі угоди по відчуженню вказаних будівель між фізичними особами - відповідачами по справі з приведенням сторін у первісний стан шляхом повернення ОСОБА_3квартири АДРЕСА_3,  повернення державі в особі Міністерства охорони здоров'я спірних будівель АДРЕСА_1  стягнення з ВАТ «Камиш-Бурунський залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_27850 гривень,  на користь ОСОБА_4 4900 гривень.

При цьому сукупність зібраних доказів,  зокрема відомості надані ВАТ «Крименерго»,  КРП «Виробниче підприємство водопроводно - каналізаційного господарства м.  Керчі» (а.с. 30-34),  заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки виконання рішення суду про виселення із приміщення поАДРЕСА_2(а.с. 8),  яким не була дана судоіч першої інстанції у відповідності  ст.  212 ЦПК України належна оцінка,  свідчать про те,  що відповідач була відсутня за місцем реєстрації - буд. АДРЕСА_1довготривалий час з січня 3999 року,  який перевищує шість місяців.

Відповідно до вимог  ст.  71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців,  цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем,  а в разі спору - судом.

Як випливає з пояснень ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції причиною не проживання за адресою АДРЕСА_1 з часу її реєстрації до виселення з будинкуАДРЕСА_26 стало проведення ремонту в ньому до 2003 року - того часу як визнали недійсними угоди. З наведеного випливає,  що ОСОБА_1 про поважність причин її відсутності більш шості місяців за місцем її реєстрації не довела та взагалі перед судом питання про продовження вказаного строку не ставила.

Доводи ОСОБА_1 про те,  що після її виселення з будівлі АДРЕСА_2 відповідач постійно проживала в будівліАДРЕСА_2за місцем реєстрації,  спростовують відомості ВАТ «Крименерго» з яких вбачається,  що після виселення ОСОБА_1 з будинку АДРЕСА_2 - січень 2008 року до припинення постачання електроенергії Керченським РЕМ -25.04.2008 року за особовим рахунком НОМЕР_1який зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 але постачання енергії здійснюється і за адресою АДРЕСА_2що випливає з доповідною записки техніка Керченського РЕМ (а.с. 29),  електрична енергія споживачем ОСОБА_1 не споживалася (а.с. 32),  зазначені обставини підтверджують факт відсутності відповідача за місцем реєстрації і з часу її виселення з будинкуАДРЕСА_2

Крім того,  як випливає з матеріалів справи копія ухвали про відкриття провадження по справі з доданими документами,  які направлені по місцю реєстрації відповідача - по АДРЕСА_1в с Керч не були отримані ОСОБА_1,  що випливає із заяви відповідача,  направленої до Керченського міського суду 29 травня 2008 року (а.с.  11, 15) після того,  як ОСОБА_1 була сповіщена судом про розгляд справи за місцем її роботи - ПП «Кентавр» вул.  Орджонікідзе, 12 ( а.с. 16),  що також спростовує доводи відповідача про постійне її проживання в будівлі АДРЕСА_1.

Факт постійного проживання ОСОБА_1 за місцем реєстрації після її виселення з будинку АДРЕСА_2 не підтверджений належними доказами,  оскільки зазначений факт,  встановлений судом першої інстанції на підставі пояснень відповідача,  що суперечить положенням  ст.  57 ЦПК України,  оскільки відповідач у якості свідка допитана не була.

Та обставина,  що будівляАДРЕСА_1закрито та відповідач має від нього ключі не може бути підставою для підтвердження факту постійного проживання ОСОБА_1 в спірному приміщенні,  а свідчить про бажання відповідача утримувати за собою зазначене житло.

Щодо посилання судом першої інстанції в обґрунтування рішення на факт повернення відповідача в жилу площу,  то колегія суддів вважає,  що зазначені обставини в даному випадку не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Як зазначено в п. 10 Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання,  що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» коли в жилому приміщенні не залишалися члени сім'ї особи,  яка була відсутня,  його повернення в це приміщення до часу розгляду спору в суді є істотною обставиною,  але вона не може бути безспірною підставою до відмови в позові,  а повинна оцінюватись у сукупності з іншими обставинами.

Оцінюючи всі обставини справи,  що мають значення,  колегія суддів також звертає увагу на те,  що правочини на підставі,  яких відповідач набула право користування вказаними жилими приміщеннями визнанні рішенням Феодосійського міського суду від

 3 вересня 2003 року недійсними,  а як встановлено  ст.  216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків,  крім тих,  що пов'язані з його недійсністю.

Проте суд на зазначені обставини уваги не звернув та дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог,  що не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає,  що є всі правові підстави для визнання ОСОБА_1 особою,  що втратила право користування жилим приміщенням за адресою АДРЕСА_1

Таким чином доводи апеляційної скарги про необґрунтованість і незаконність оскаржуваного рішення заслуговують на уваги.

Вищевикладені обставини свідчать про те,  що суд першої інстанції дійшов висновку,  який не відповідає обставинам справи і ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права,  що відповідно до п.п. 3,  4 ч. 1  ст.  309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового про задоволення позову. '

Згідно положенням ч. 3 та ч. 5  ст.  88 ЦПК України з відповідача підлягають стягнення в дохід держави судовий збір у розмірі 8, 5 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 7, 5 грн.

На підставі наведеного,  керуючись  ст.  303,  ч. 1  ст.  309 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора м.  Керч на рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 липня 2008 року - задовольнити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 8 липня 2008 року - скасувати.

Ухвалити по справі нове рішення,  яким позовом прокурора м.  Керч АР Крим в інтересах держави в особі Фонду майна АР Крим,  Кримської республіканської установи «Дитячий протитуберкульозний санаторій «Керч»,  Міністерства охорони здоров'я АР Крим до ОСОБА_1 про визнання особи такою,  що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_1такою,  що втратила право користування жилим приміщенням,  що розташоване поАДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 8, 5 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи у сумі 7, 5 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення,  однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.