ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "13" червня 2006 р. по справі № 4/71-38
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа»
Про стягнення 57 721,45 грн.
Суддя Слободян П.Р.
Представники:
від позивача : не прибув
від відповідача: Дем’як Ю.В. - директор
Суть спору:
Позивач – ТзОВ «Фактор» просив стягнути з відповідача ТзОВ «Нова справа» 50 000 грн. заборгованості за договором постачання.
В підтвердження позовних вимог посилався на договір постачання товару № 18/3 від 01.01.2005р. згідно з умовами якого відповідачу було поставлено товару на загальну суму 2 144 536,84 грн. Згідно п.2.2. відповідач зобов’язаний був здійснити оплату на протязі 20 календарних днів з моменту його отримання. Однак ТзОВ «Нова справа» оплату здійснило частково в сумі 2 094 536,84 грн., в результаті чого виникла заборгованість в сумі 50 000 грн.
В судове засідання позивач подав заяву про уточнення розміру позовних вимог, що не суперечить ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 48 000 грн. в зв’язку із добровільною сплатою заборгованості в розмірі 2000 грн. та 4147,72 грн. пені, 2183,01 грн. – 10 % річних і
2890,72 грн. індексу інфляції, всього 57 221,45 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву № 38 від 11.05.2006р. та в судовому засіданні позов визнає в частині основного боргу в сумі 48 000 грн, сплату якого просить розстрочити у зв’язку із важким фінансовим становищем. Нарахування штрафних санкцій вважає безпідставним, оскільки поставка товару здійснювалась на умовах ексклюзивного договору від 01.02.2005р.
Розглянувши наявні матеріали по справі судом встановлено.
ТзОВ «Фактор» поставило ТзОВ «Нова справа» в період з 18.02.2005р. по 11.11.2005 р. товар згідно розхідних накладних ( а.с. 11-50) на загальну суму
2 144 536,84 грн.
Як вбачається із копій накладних , що є у матеріалах справи «умова продажу» значиться : передоплата, «замовлення : договір № ДГ-18/3 від 01.01.2005р.».
Водночас, в судовому засіданні відповідач подав оригінал ексклюзивного договору від 01.02.2005р. ( належним чином засвідчена копія є в матеріалах справи) відповідно до п. 8.4. якого, договір № ДГ-18/3 від 01.01.2005р. за взаємною згодою сторін припинив дію.
Відповідно до п.1,п.2 ст. 604 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов’язання новим зобов’язанням.
Позивачем не було спростовано та не подано доказів проте, що ексклюзивний договір від 01.02.2005р. є нечинним, даний договір не був предметом судового розгляду. За таких обставин у суду не виникає сумніву у його дійсності.
Беручи до уваги зазначене, у суду відсутні правові підстави вважати поставку товару відповідачу на умовах договору № ДГ-18/3 від 01.01.2005р., на який позивач посилається як на підставу нарахування пені за несвоєчасно проведений розрахунок у терміни, визначені його умовами.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України , ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, право на стягнення штрафу, пені, індексу інфляції та процентів річних у кредитора є тоді коли є прострочення виконання грошового зобов’язання у боржника.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається із поданих позивачем накладних умова продажу товару – попередня оплата. Між тим, як зазначає позивач у заяві про уточнення розміру позовних вимог, сума боргу за поставлений товар становить 48 000 грн, яку відповідач в судовому засіданні визнав.
Разом з тим, позивач в обґрунтування підстав нарахування індексу інфляції та процентів річних не подав копії претензій, що були направлені відповідачу з вимогою оплати поставленого товару, згідно з якими суду можна було б визначити встановлений строк виконання відповідачем зобов’язання.
Таким чином, оскільки позивачем не доведено та не обґрунтовано належними доказами про прострочення відповідачем- ТзОВ «Нова справа» грошового зобов’язання , то у суду відсутні правові підстави до застосування за даними поставками відповідальності за порушення грошового зобов’язання як це визначено статтями 549-552 , 625 Цивільного кодексу України та статтями 229-234 Господарського кодексу України.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову частково в сумі 48 000 грн., в позові в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 9 221,45 грн.слід відмовити.
Разом з тим, господарський суд, беручи до уваги важкий фінансовий стан відповідача, що підтверджується копією балансу за останній звітний період та розшифровкою дебіторської заборгованості до нього, вважає за можливе відповідно до п.6 ст.83 Господарського процесуального кодексу України задовольнити клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення терміном на 8 місяців рівними частинами по 6 000 грн. починаючи з 01.07.2006 року по 28.02. 2007 року.
Оскільки спір до розгляду в суді доведено з вини відповідача, то судові витрати, які складаються зі сплати державного мита в сумі 480 грн. та витрат по сплаті послуг за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. , відповідно до ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на нього. Між тим, позивач подаючи заяву про уточнення позовних вимог № 13 від 12.05.2006р. не подав докази сплати державного мита відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України та ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» , останнє підлягає до стягнення в доход державного бюджету України за рішенням суду .
Господарський суд, керуючись ст.ст. 526, 530,604 , 655 Цивільного кодексу України, ст.ст. 229-234 Господарського кодексу , ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-
вирішив:
1.Позов задовольнити частково в сумі 48 000 грн.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова справа» ( 43025, вул.Лідавська 2, р/р 26004000037001 в ФАКБ «Надра» , МФО 303525, код ЗКПО 32501266) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор» ( 49000,м.Дніпропетровськ, пров.Парусний,8 кв.4, р/р 26006500108001 в КБ «Приватбанк», код ЗКПО 31959328) 48 000 грн. боргу розстрочивши його сплату рівними частинами по 6 000 грн. терміном на 8 місяців починаючи з 01.07.2006р. по 28.02.2007р. та 480 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита ,118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.В позові на суму 9 221,45 грн. відмовити.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор»
( 49000,м.Дніпропетровськ, пров.Парусний,8 кв.4, р/р 26006500108001 в КБ «Приватбанк», код ЗКПО 31959328) 72 грн.21 коп. державного мита в доход державного бюджету.
Суддя П.Р. Слободян