справа № 2-3113/09
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.07.2009 р. Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Бойко В.М.,
при секретарі Паруліте Ю.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької обласної філії ТОВ «Укрпромбанку» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької обласної філії ТОВ «Укрпромбанку» про стягнення заборгованості за договором банківського вкладу.
Позов мотивував тим, 23 вересня 2008 року між ним та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений Договір банківського вкладу №1001/НОМЕР_1.
Предметом договору були грошові кошти позивача в сумі 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн., внесені строком на 183 дні - з 23 вересня 2008 року по 24 березня 2009 року, на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Процентна ставка за вкладом складає 18,5 % річних.
Позивач 23 вересня 2008 року, тобто, в день укладення договору банківського вкладу, виконав його умови і внесені кошти на рахунок банку, про що свідчить квитанція № 1001/87 від 23 вересня 2008 рок, а також відтиск печатки та підпис представника банку на самому договорі. Відповідач прийняв кошти і зарахував їх на депозитний рахунок (балансовий рахунок 2630, особовий рахунок НОМЕР_1), підтвердивши одержання вкладу видачею належним чином оформленого документа.
Відповідач по справі на підставі п.2.1.5 Договору зобов'язаний повністю повернути вклад у "дату повернення" зазначеного у п.п. 1.1. цього договору, тобто, 24 березня 2009 року, готівкою або в безготівковій формі за вибором вкладника.
Відповідно до умов Договору за один день до закінчення терміну позивач звернувся до відповідача з вимогою про виконання умов Договору і повернення вкладу в "дату повернення".
Проценти позивачу були нараховані і виплачені, а з приводу повернення вкладу він отримав письмову відповідь за вих. № 369 від 24.03.2009 року, якою адміністрація банку повідомила його про те, що його депозитний вклад не може бути повернутий у встановлений Договором термін, оскільки як вказано в листі, з 21 січня 2009 року Національним банком України до ТОВ "Укрпромбанк" введено тимчасову адміністрацію та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відмова банку в поверненні позивачу банківського вкладу протирічить п. 2.1.5 Договору, згідно якого банк зобов'язується повернути повністю вклад і проценти у дату повернення, зазначену в п. 1.1, тобто, в даному випадку, 24.03.2009 року, а також п. 2.4.3., згідно якого він, як вкладник, має право отримати суму вкладу у "дату повернення". Також, відмова банка суперечить вимогам ст. ст. 1058, 1060 ЦК України.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника), або для неї, грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. /ст.1058 ЦК України/.
За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов’язується видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника... Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною./ст. 1060 ЦК України/
Тобто, відповідач відмовився добровільно виконати умови укладеного між сторонами Договору.
Сплив терміну дії договору позбавляє позивача користуватись процентами, оскільки проценти не нараховуються, а банк користується своїми грошима і отримує від цього вигоду.
Посилання банку на те, що «наявні кошти банку спрямовуються на забезпечення своєчасної виплати пенсії, грошової допомоги та інших соціальних виплат її одержувачам» на думку позивача є цинічним, оскільки ніякого відношення до повернення його коштів немає, оскільки є іншою статтею оперативної діяльності банку.
Діями відповідача позивачу завдана матеріальна шкода в розмірі 78000 грн.
Неповернення йому коштів порушує його права власника грошових коштів, створює перешкоди для реалізації права власності, позбавляє права користування власністю на свій розсуд.
Дані обставини спонукали його звернутись з даним позовом в суд.
Крім того, діями відповідача йому була завдана моральна шкода. Позивач є єдиним годувальником своєї сім'ї, до складу якої входить його непрацююча дружина ОСОБА_2 яка після отриманої на виробництві травми, являється інвалідом по зору 2-ої групи. Дружині для відновлення її працездатності згідно акту огляду МСЕК № 1625 від 05.10.2005 року рекомендоване консервативне лікування, а також санаторно-курортне лікування, на що потрібні великі кошти. Крім того, квартира, де ми живемо потребує негайного ремонту, який він планував провести навесні 2009 року.
У результаті відмови відповідача повернути позивачу кошти, на думку позивача, були порушені його життєві плани, сім'я поставлена у важкі матеріальні умови, він не може відшукати кошти на лікування дружини, на ремонт квартири, і все це привело до сильного нервового потрясіння. Він змушений ходити до відповідача, принижуватись і просити про повернення його грошей. Моральну шкоду, завдану неправомірними діями відповідача, позивач оцінив в розмірі 3000 грн.
Невиконання відповідачем умов договору порушує його Конституційне право власності і захист цього права (ст.ст. 22, 41 Конституції України).
У позові ставить питання про стягнення з відповідача по справі - ТОВ "Український промисловий банк" в особі відділення № 1 Вінницької філії ТОВ "Укрпромбанк" на користь позивача борг за Договором банківського вкладу № 1001/НОМЕР_1 "вклад постійний вкладник", укладеним між позивачем та відповідачем 23 вересня 2008 року, в сумі 78000 гривень, а також моральну шкоду в сумі 3000 гривень, понесені судові витрати та витрати на правову допомогу.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримава в повному обсязі, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.
Представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення та просила суд відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення сторін, оглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності суд, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
23 вересня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Український промисловий банк» був укладений Договір банківського вкладу №1001/НОМЕР_1.
Предметом договору були грошові кошти ОСОБА_1. в сумі 78000 (сімдесят вісім тисяч) грн., внесені строком на 183 дні - з 23 вересня 2008 року по 24 березня 2009 року, на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Процентна ставка за вкладом складає 18,5 % річних.
23 вересня 2008 року ОСОБА_1. в день укладення договору банківського вкладу, виконав його умови і внесені кошти на рахунок банку, про що свідчить квитанція № 1001/87 від 23 вересня 2008 рок, а також відтиск печатки та підпис представника банку на самому договорі. Відповідач прийняв кошти і зарахував їх на депозитний рахунок (балансовий рахунок 2630, особовий рахунок НОМЕР_1), підтвердивши одержання вкладу видачею належним чином оформленого документа.
Пунктом 2.4.4 договору передбачено, що вкладник має право достроково розірвати договір і отримати всю суму вкладу та проценти.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1. звертався до керуючого Вінницької філії ТОВ «Український промисловий банк» з заявою про повернення суми вкладу та процентів (а. с. 7).
Листом відповідач відмовив у поверненні депозиту посилаючись на введення тимчасової адміністрації та тимчасовий мораторій на задоволення вимог кредиторівз метою захисту інтересів, кредиторів та вкладників, забезпечення схоронності капіталу та активів, стабілізації діяльності, поліпшення фінансового стану банку з 21 січня 2009 р. згідно із Законом України «Про банки і банківську діяльність».
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, що стверджується п. 3) ч.1. ст.3 ЦК України.
В ч.1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків, тобто, досягнувши згоди щодо усіх істотних умов сторони укладають договір і згідно вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України він є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч.1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
У відповідності до п. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Згідно ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно абзац 2 п.2 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров’ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.
Зважаючи на положення вищевказаних норм суд вважає, що посилання відповідача на Постанову Правління НБУ №19/БГ від 20.01.2009 р. є безпідставним, оскільки зазначена постанова не може протирічити вимогам цивільного законодавства, зокрема в частині забезпечення прав фізичних осіб на своєчасне повернення вкладів у банківських установах, крім того дана постанова є внутрішнім регулятивним актом, що стосується відносин між банками та НБУ у банківський сфері та не впливає на правовідносини з вкладниками - фізичними особами.
В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1. передав ТОВ «Український промисловий банк» на підставі договору банківського вкладу № 1001/НОМЕР_1 від 23.09.2008 р. грошові кошти з умовою виплати банком відсотків по вкладу. Відповідно до умов договору банк зобов’язаний повернути суму вкладу на вимогу вкладника, але взяті на себе зобов’язання не виконав, чим істотно порушив умови договору.
Враховуючи те, що мораторій на вимогу ОСОБА_1. про повернення вкладу за вищевказаним договором не поширюється, відповідач зобов'язаний повернути суму вкладу позивачу відповідно до укладеного з ним договору банківського вкладу, в зв’язку з чим суд приходить до переконання, що вимоги позивача є доведеними, законними, а отже такими, що підлягають задоволенню. Крім того, зважаючи на суму позову та те, що при зверненні в суд позивачем сплачено витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень згідно квитанції № 100906.363.1 від 17.04.2009 року та 400 гривень витрат на правову допомогу згідно квитанції № 101 від 10.04.2009 року , тому суд вважає, що дану суму слід стягнути на користь позивача з відповідача, а також з відповідача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 780 гривень на користь держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 525, 526, 626, 629, 651, 1058, 1160 ЦК України, ст.ст. 10, 60,61, 88, 209, 213, 215, 218 ЦПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької обласної філії ТОВ «Укрпромбанку» на користь ОСОБА_1 за договором банківського вкладу № 1001/НОМЕР_1 від 23.09.08р. в сумі 78000 грн.
Стягнути з ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької обласної філії ТОВ «Укрпромбанку» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 400 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.
Стягнути з ТОВ «Український промисловий банк» в особі Вінницької обласної філії ТОВ «Укрпромбанку» на користь держави 780 грн. судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ: