РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2010 року смт. Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі головуючого судді Смірнова О.С. при секретарі Івановій Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області про стягнення недоплаченої одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області про стягнення недоплаченої одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи, в якому просить суд визнати дії відповідача в частині не нарахування та невиплати одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи визнати протиправними та стягнути з нього (УПСЗН) на його користь недоплачену одноразову компенсацію за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплаченої компенсації, відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Та в подальшому проводити нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з зазначеної норми Закону.

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області перерахувати та виплатити йому - позивачу суми щорічної разової грошової до помоги до 5 травня. Відповідно до ч.5 ст.13 Закону Украйні «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2008 року в розміри сім мінімальних пенсій за віком виходячи виключно із законодавчо встановлених розмірів мінімальної пенсії за віком та в подальшому проводити нарахування щорічної разової допомоги до 5 травня виходячи з зазначеної норми.

Позивач мотивував свої вимоги тим, що він віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та є інвалідом 3-ої групи , захворювання якого пов'язане із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, згідно абзацу 3 частини ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.12.1991 року із змінами та доповненнями, йому гарантовано одноразову компенсацію за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 4 мінімальних заробітних. Третю групу інвалідності йому було встановлено 1 липня 2001 року. На обліку знаходиться в управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області, до якого 1 липня 2001 року ним була подана заява про перерахунок та виплату належної одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно із ч.5 ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни. Гарантій їх соціального захисту. Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах інвалідам 3 групи - 4 мінімальних пенсій за віком.

Управління праці та соціального захисту населення в своєму запереченні (УПСЗН) Нововодолазької! РДА зазначено, що позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було виплачено в 2009 році 94,80 грн., (різниця між компенсаціями 284,40 грн. та 189,60 грн.), у разі встановлення інвалідності вищої групи . Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 року № 936 «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», міністерство праці, як головний розпорядник бюджетних коштів, безпосередньо не здійснює соціальні виплати постраждалим громадянам і відповідно не має кошторисних призначень на здійснення зазначених виплат та реєстраційних рахунків для облікування коштів для здійснення виплат громадянам. В попередні роки компенсаційні виплати від мінімальної заробітної плати були призупинені законами України про Державний бюджет. УПСЗН України про Державний Бюджет на відповідний рік, здійснює видатки на реалізацію положень Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в межах асигнувань, затверджених Верховною Радою України.

В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про місце та час розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином, але надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

В наданій заяві ОСОБА_1 наполягав на своїх позовних вимогах. В позовній заяві вказав, що він віднесений до 1-ї категорії учасників ліквідації аварії на ЧАЕС та є інвалідом 3-ої групи , захворювання якого пов'язане із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, згідно ч. 1 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.12.1991 року із змінами та доповненнями, йому гарантовано одноразову компенсацію за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 4 мінімальних заробітних, а тому просить задовольнити свої позовні вимоги.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне:

ОСОБА_1. є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який віднесений до 1 категорії учасників ліквідації, що підтверджується відповідним посвідченням серії А № 018143 від 4 червня 1998 року та є інвалідом 3-ї групи , що підтверджується копією виписки довідки МСЕК серії ХАР-01 № 015088 від 08.08.2001 року, в якій зазначено, що 3-га група інвалідності йому встановлена з 08.08.2001 року що відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому ЦПК України, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 8 ст. 8 ЦПК України забороняється відмова в розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Посилаючись на Постанову КМ України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач тим самим ставить під сумнів чинність своїх дій, так як рішенням Верховного Суду України від 08.05.2005 року та рішенням ВАС України від 02.06.2006 року положення вищезазначеної Постанови визнано таким, що не відповідає чинному законодавству.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та членів їх сімей, пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня(ст. 48 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних Законів, відповідно до вимог ст. 22 Конституції України, не допускається.

Відповідач, в своїх запереченнях від 6 липня 2010 року № 09-03/1893 посилається на Закон України «Про державний бюджет України на 2009 рік» проігнорував рішення КС України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 року, яким надав остаточну правову оцінку про неконституційність окремих положень Законів України «Про державний бюджет на певні роки». Зазначеними законами не можуть вноситися зміни, зупинятися дії чинних законів України та встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, скасовувати їх, так як дані дії скасовують або обмежують права і свободи людини.

Таким чином, виходячи із зазначеного рішення Конституційного Суду України, в 2009 році органи соціального захисту населення повинні були здійснювати виплату одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 6 мінімальних заробітних плат, визначених базовим законом, в редакції, що діяла до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». На 2009 рік ніяких змін у вказаний закон внесено не було.

Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зменшувати встановлені цим законом конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій . Навпаки, частиною 1 ст. 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що конкретні розміри усіх доплат, пенсій і компенсацій передбачених цим Законом, підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Відповідно до ч. 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

При цьому суд приймає до уваги, що зазначені виплати одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи., здійснюються щороку та мають разовий характер. Таким чином право особи на їх отримання та обов'язок органів соціального захисту населення здійснити такі виплати припиняються з моменту виплати певних сум, розмір яких визначається на час їх здійснення.

Перевіряючи правомірність дії органів соціального захисту населення щодо здійснення виплат одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи, суд вважає за необхідне застосовувати законодавство, яке діяло на час їх вчинення, виходячи з наступного.

Така позиція ґрунтується на приписах ч. 2 ст.152 Конституції України та Рішеннях Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 року.

Після рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року положення ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишилося в редакції базового закону, тобто учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 3-ї групи інвалідності одноразова компенсація за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. Таке ж положення закону діяло і на момент проведення відповідних виплат позивачеві.

Крім того, задовольняючи позов, суд враховує, що виходячи із способів захисту порушеного права, суд, встановивши наявність протиправної поведінки суб'єкту владних повноважень має зобов'язати його до правової поведінки, шляхом покладення певного обов'язку, в даному випадку здійснення нарахування та виплати одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи, що позивачу як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», було виплачено в 2009 році 94,80 грн., (різниця між компенсаціями 284,40 грн. та 189,60 грн.), у разі встановлення інвалідності вищої групи одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи., встановлених базовим законом, з урахуванням фактично здійснених виплат.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 12. ст..17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. З, 4, 8, 15, 57-60 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької райдержадміністрації Харківської області задовольнити.

Дії управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької районної державної адміністрації Харківської області в частині не нарахування та невиплати одноразової компенсації за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи визнати протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Нововодолазької РДА Харківської області на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію за шкоду здоров'ю, причинену внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 4 мінімальних заробітних плат станом на 1 липня 2001 року (дата встановлення групи інвалідності), із врахуванням фактично виплаченої суми компенсації, у відповідності до ч. 1 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 року із змінами та доповненнями.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються в апеляційний суд Харківської області через Нововодолазький районний суд.

Суддя Смірнов О.С.