Апеляційний суд Дніпропетровської області ( м. Кривий Ріг)

м. Кривий Ріг, пр. Дзержинського, 31, 50074, (564) 92-18-72

Справа №22ц-24345\ 10 Головуючий в 1-й інстанції

Карегорія № 26 ( 1) ОСОБА_1

Доповідач - Карнаух В.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Ляховської І.Є.,

суддів: Барильської А.П., Карнаух В.В.

при секретарі: Бондаренко І .В,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського

районного суду міста ОСОБА_4 від 01 вересня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі - ВАТ «КЗРК») про стягнення моральної шкоди в сумі 173 000 грн. у зв'язку з професійним захворюванням.

Рішенням Дзержинського районного суду міста ОСОБА_4 від 01 вересня 2010 року позов ОСОБА_5 задоволено частково: стягнуто з ВАТ «КЗРК» на користь позивача 20 000 грн. у відшкодування моральної шкоди. На користь держави судові витрати по сплаті судового збору в сумі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено,

В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «КЗРК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 у задоволенні позовних вимог, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права. А саме: суд помилково застосував до спірних правовідносин ст.ст.153 та 237-1 КЗпП України та ст.1167 ЦК України, залишивши поза увагою положення підпункту 4.2 пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004. року № 1рп/2004, яким встановлено, що відшкодування моральної шкоди не передбачено для осіб, які підлягають обов'язковому соціальному страхуванню. Крім того, судом не враховано, що позивачем не доведено факт заподіяння моральної шкоди та не надано доказів вини ВАТ «КЗРК» у спричиненні йому моральних страждань. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія судців вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_5 з 16,08.2004. працював підземним кріпильником, поверхневим гірничим робітником на шахті «Родіна» на ВАТ «КЗРК», 03.08.2009був звільнений у зв'язку із станом здоров'я.

Висновком МСЕК від 28.08.2006 року первинно ОСОБА_5 було встановлено 50% втрати професійної працездатності, висновком МСЕК від 28.07.2009 року встановлено 60% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності.

Задовольняючи частково позовні вимога, суд першої інстанції правильно виходив з того, що на час встановлення позивачу вперше 60 % втрати професійної працездатності він перебував у трудових відносинах з ВАТ «КЗРК»; саме з вини відповідача, який порушував норми з безпеки праці та не забезпечив безпечних умов для роботи, позивач частково втратив працездатність, що підтверджується актом №18 від 12 липня 2006 року про розслідування хронічного професійного захворювання.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_5 знайшов своє підтвердження в судовому засіданні. Позивач обмежений в роботі по дому, переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв'язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв'язку з чим доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування судом ст.ст. 153, 237-1 КЗпП є безпідставними.

Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на підставі ст.Л 167 ЦК України та ст.. 237-1 КЗпП України на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Тому доводи відповідача про те, що судом не правильно застосовано норми матеріального права, не грунтуються на законі.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання позивачем доказів на підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди та недоведеності вини відповідача у цьому, є безпідставними і спростовуються матеріалами справи та висновками суду.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз'яснень п„9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.

На думку колегії суддів, визначаючи розмір моральної шкоди, суд врахував час роботи ОСОБА_5М, на підприємстві відповідача та обставини, що позивач працював на інших підприємствах, також врахував що процент втрати професійної працездатності - позивача збільшився, у 2006 році складав 50%, а з 28.07.2009 року - 60% та III група інвалідності, що свідчить про погіршення стану здоров'я позивача. Тому доводи відповідача проте, що суд не врахував ступінь його вини, є безпідставними.

Відповідно п.З ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не розповсюджується на вимоги про відшкодування шкоди, причиненого каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, тому доводи апеляційної карги стосовно порушення позивачем строку позовної давності колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони не ґрунтуються на законі.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, в той час як доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу ВАТ «КЗРК» слід відхилити, рішення суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 01 вересня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: