Справа № 2-663/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

“14“ грудня 2010 року Шевченківський районний суд м.Львова у складі:

головуючої судді ЛУЦІВ-ШУМСЬКОЇ Н.Л.

при секретарі ТИМКОВИЧ С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради, треті особи на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права на користування існуючим доїздом до будинку, зобов’язання на вчинення дій,

встановив:

ОСОБА_1 11 ЛІ.2009р. звернувся в суд з позовною заявою до ОСОБА_2 селищної ради в якій просить визнати за ним права на користування існуючим доїздом до будинку №35 по вул.Івасюка в смт.Брюховичі та зобов’язати ОСОБА_2 селищну раду внести відповідні зміни у розпорядчі акти виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради. В обгрунтування позовних вимог покликається на те. щд є співвласником будинку №43 но вул.Івасюка в смт.Брюховичі і йому належить 1/3 частина. Інші 2/3 частини будинку належать ОСОБА_5, яка 07.10.2009р. привезла машину щебеню та перекрила йому доступ до його помешкання, мотивуючи свої дії тим, що заїзд до будинку належить їй особисто. 04.03.1992р. ОСОБА_2 селищна рада прийняла рішення №36, яким юридично закріпила розподіл земельної ділянки відповідно до часток співвласників будинку. У даному рішенні також було зазначено, що доступ до його частини будинку здійснюється через земельну ділянку ОСОБА_5 за її письмовою згодою. Вважає, що при розподілі земельної ділянки слід було залишити доїзд у спільному користуванні. Рішеннями від 19.03.1998р. земельні ділянки передані їм у приватну власність. Крім того, ОСОБА_3, яка є донькою ОСОБА_5 і набула право власності на частку в будинку за рахунок відчуження частини будинку ОСОБА_5, додатково до будинковолодіння долучено земельну ділянку площею 0,0350га і передано у приватну власність ОСОБА_3 Загальна площа земельної ділянки, закріпленої за будинком №35 на вул.Івасюка, становить 0,2179га, що перевищує максимальний розмір 0.15га. В той же час Брюховецька селищна рада заставляє його вланітовувати інший доїзд до своєї частини будинку.

В ході судового розгляду позивач подав уточнення позовних вимог, в якому навів додаткове обгрунтування позову, не змінюючи при цьому позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали вказані позовні вимоги, покликаючись на вказані у позовній заяві обставини. Позовних вимог вони не уточнювали, хоча суд пропонував позивачу уточнити та конкретизувати свої позовні вимоги.

Представник відповідача ОСОБА_2 селищної ради ОСОБА_7 в судовому засіданні позовних вимог не визнав, пояснив, що земельні ділянки передані співвласникам будинку №43 по вул.Івасюка в смт.Брюховичі у приватну власність. Спори щодо користування приватними земельними ділянками повинні вирішуватися між їх співвласниками. Вважає, що селищна рада не є належним відповідачем по даному спору. Вимоги позивача про внесення відповідних змін у розпорядчі акти виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради є неконкретними, не вказано які зміни та у які документи пробить внести позивач ОСОБА_8 вимоги не підлягають задоволенню.

Судом в якості третіх осіб було залучено співвласників будинку №43 по вул.Івас смт.Брюховичі і власників земельних ділянок за цією адресою ОСОБА_4, ОСОБА_3В

Представник третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_9, проти позову запер повністю підтримавши письмові пояснення, долучені до справи. Просить у позові відмо

ОСОБА_6 особа ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, подала пис- пояснення на позов, в яких просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 розглядати справу у її відсутності.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, представника третьої оос дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд дій висновку про відмову у задоволенні позову з таких мотивів.

ОСОБА_1 є співвласником будинку №43 по вул.Івасюка (колишня вул.Івасюк' в смт.Брюховичі, йому належить 1/5 частина будинку. ОСОБА_4 є власником 10/20 ча цього будинку на підставі договору дарування від 14.12.2004р. ОСОБА_3 за договор дарування від 25.03.1995р. належить 7/20 частин будинку (а.с.72,80,86,87,88).

Крім того, вказані особи є власниками земельних ділянок за цією адресою. Земел ділянки передавалися в 1998р. співвласникам будинку рішеннями виконавчого комік ОСОБА_2 селищної ради.

ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право приватної власності земельну ділянку від 28.11.2001р. належить земельна ділянка площею 0,0497га (а.с.107).

ОСОБА_5, колишньому співвласнику будинку, належала на праві приватні” власності земельна ділянка площею 0,0514га по вул.Івасюка,43, що стверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку (а.с.23). В подальшому вона подарувала цю земельну ділянку ОСОБА_4, яка оформила на своє ім’я Державний аи на право приватної власності на земельну ділянку 13.07.2005р.(а.с.22).

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0350га за цією ж адресою 1 відповідно до Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку віл 06.11.1998р. (а.с.85).

Відповідно до ст.ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Пред’являючи позов ОСОБА_1 покликається на норми ст.ст.38,39,40,42,88 ЗК України. Статті 38,39,40,42 ЖК України дають загальне визначення земель житлової та громадської забудови, порядок їх використання та надання.

Статтею 88 ЗК України регламентовано прядок володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності. Однак \ даному випадку співвласники будинку не є співвласниками всієї земельної ділянки на котрій цей будинок розташований. Кожен зі співвласників будинку є власником окремої конкретної земельної ділянки з визначеною площею та межами. Відтак підстав застосовувати цю норму закону при вирішенні спору немає.

ОСОБА_2 селищна рада передала земельні ділянки за адресою смт.Брюховичі вул.Івасюка,43 (колишня Івасюка,35) у приватну власність громадянам відповідно до ст.ст.9,17 ЗК України 1990р. Відтак вимоги позивача до ОСОБА_2 селищної ради про визнання за ним права користування існуючим доїздом до будинку є безпідставними.

Судом встановлено, що позивач просить визнати за ним право на користування доїздом до своєї частини будинковолодіння по вул.Івасюка,43 в смт.Брюховичі через земельну ділянку площею 0,0514га, що належала раніше ОСОБА_5, нині належну на праві власності ОСОБА_4

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 26.09.2002р. за №2-3129/02, яке набрало законної сили, позивачу ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_5 про встановлення земельних сервітутів відмовлено за безпідставністю.

Отже суд вважає, вимогу позивача про визнання за ним права на користування існуючим доїздом до будинку №35 по вул.Івасюка в смт.Брюховичі безпідставною, такою, що не ґрунтується на законі.

Позивач зазначає, що не має доїзду до своєї частини будинку. Однак судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Брюховецької селищної ради №198 від 08.07.1992р. земельну ділянку площею 60кв.м залишили у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_5 1.1. Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 02.07.2001р., яке набрало законної сили та підлягає виконанню, зобов’язано ОСОБА_1 влаштувати доїзд до своєї земельної ділянки по ділянці, що передана у спільне користування (а.с.27- 29,30).

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов’язання ОСОБА_2 селищну раду внести відповідні зміни у розпорядчі акти виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради, оскільки, незважаючи на пропозицію суду уточнити позовні вимоги, позивач не зазначає які саме зміни у які розпорядчі акти виконавчого комітету він просить зобов’язати відповідача внести, які права позивача ці розпорядчі акти порушують.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст.8,10,11,57,58,60,88,209,212,213,215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 селищної ради про визнання за ним права на користування існуючим доїздом до будинку №35 по вул.Івасюка в смт.Брюховичі та зобов’язання ОСОБА_2 селищну раду внести відповідні зміни у розпорядчі акти виконавчого комітету ОСОБА_2 селищної ради - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Шевченківський районний суд м.Львова шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя ОСОБА_10