Справа №10-40/2010 Головуючий у І інст.: Головатий В.Я.

Категорія ст.ст. 358 ч.3, 190 ч.4 КК України Доповідач: Перетятько В.О.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2010 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Перетятька В.О.

Суддів: Галина В.П., Михайлишин Г.Я.

з участю прокурора: Теличко О.О.,

з участю адвоката зі сторони скаржника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,- розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Львові кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2, в інтересах ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2009 року,-

встановила:

Вказаною постановою суду Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2009 року відмовлено за безпідставністю у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Сихівського району м. Львова від 28 вересня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст.ст.358 ч.3, 190 ч.4 КК України.

Як вбачається з постанови суду та постанови прокурора про порушення кримінальної справи, прокурор Сихівського району м. Львова, розглянувши матеріали перевірки в порядку нагляду за законодавством про банки та банківську діяльність встановив, що суб’єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3, за попередньою змовою з ОСОБА_1, 04.07.2007 року, з метою отримання кредиту у ВАТ “ОСОБА_4 Аваль”, умисно склав та видав довідку про доходи від 26.06.2007 року № 21-к, в яку вніс неправдиві відомості про те, що ніби то начальникові відділу ОСОБА_1 з грудня 2006 року по травень 2007 року нарахована заробітна плата на суму 18 400 грн. Документи були подані в банк і на підставі яких ОСОБА_3, шляхом обману отримав кредит на суму 57 834 доларів США, які банку не повернув.

Суд першої інстанції в постанові наголошує на тому, що на момент порушення кримінальної справи, прокурор Сихівського району м. Львова, володів достатніми даними, які вказували на наявність в діях ОСОБА_1 ознак злочину, передбаченого ст.358 ч.3, 190 ч.4 КК України, з приводу чого порушив кримінальну справу, а тому в задоволенні скарги відмовив.

На постанову суду подала апеляцію, в інтересах ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_2, в якій просить постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2009 року скасувати, та скасувати постанову про порушення кримінальної справи від 28 вересня 2009 року відносно ОСОБА_1 за ст.ст.358 ч.3, 190 ч.4 КК України. Покликається на те, що заслуговують на увагу пояснення ОСОБА_1 про те, що він сам особисто звернувся з повідомленням до органів дізнання про вчинення стосовно нього шахрайських дій зі сторонни ОСОБА_3, який зловживаючи довірою ОСОБА_1 та членів його родини, втягнув останніх до отримання ОСОБА_3 кредитних коштів в розмірі 57 834 доларів США. ОСОБА_1 з членами сім’ї був втягнутим в кредитні відносини в якості поручителя із заставою квартири АДРЕСА_1, що належить його сім’ї, в якій проживають троє інвалідів та для яких дане житло є єдиним місцем проживання.

Фактично ОСОБА_1 є потерпілим від злочинних дій ОСОБА_3, однак органи слідства і проти нього порушили кримінальну справу. Однією з підстав, якою керуються органи слідства як доказом вини ОСОБА_1 є довідка про його доходи. Дана довідка булла видана ОСОБА_3 і його бухгалтером, ними ж і підписана, а в подальшому використана ОСОБА_3 для отримання кредитних коштів. Довідка, яка ОСОБА_1 подавалась ОСОБА_3 з дійсного місця працевлаштування, його не влаштовувала і він вирішив видати її від себе, яку він в подальшому і використав у банку.

Наголошує на тому, що ОСОБА_1 своїми безглуздими діями позбавив себе і своїх близьких єдиного місця проживання, а крім того, ще повинен нести кримінальну відповідальність за злочини, які не були безпосередньо ним вчинені і за які відповідальність повинна нести інша особа. Вважає, що подібними діями зі сторони органів слідства порушуються права громадянина України ОСОБА_1, а також порушуються вимоги ст.ст.94,98 КПК України, оскільки достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину в його діях немає.

Заслухавши доповідача, адвоката ОСОБА_2, підтримавшу апеляцію, міркування прокурора про залишення постанови суду першої інстанції без зміни, а апеляції без задовольняння, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає задовольнянню частково.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 на постанову про порушення щодо нього кримінальної справи, як і прокурор при її порушенні, не врахували того, як безпосередньо вбачається з матеріалів дослідчої перевірки, які і послужили приводами та підставами до порушення кримінальної справи, що під час вирішення питання про отримання кредиту банку ОСОБА_3, в діях ОСОБА_1 взагалі не вбачається умислу на заволодіння чужим майном - отримання кредиту банку без його повернення. Про це, в першу чергу, свідчить те що ОСОБА_1 з ВАТ “ОСОБА_4 Аваль” уклав договір Іпотеки, згідно з яким в заставу для забезпечення виконання умов кредитного договору між вказаним банком і ОСОБА_3 передається майно іпотекодавця ОСОБА_1 - його двокімнатна квартира вартістю 409 050, 00 грн. Таким чином, в разі заволодіння ОСОБА_3 майном банку - кредитною сумою у 57 834, 00 доларів США, за цей кредит розраховується, згідно з укладеними договорами поруки та іпотеки, ОСОБА_1 своєю квартирою або її вартістю, яка є предметом іпотеки - заставним майном.

ОСОБА_1 було роз’яснено і він знав про умови отримання кредиту банку ОСОБА_3, розумів, що в разі неповернення сум кредиту та відповідних щомісячних відсотків за користування ним ОСОБА_3, матеріальну відповідальність перед банком понесе він - ОСОБА_1, розрахувавшись власною квартирою. Тобто, дії ОСОБА_1 по отриманню кредиту банка не можуть бути розціненими як безоплатне заволодіння чужим майном, оскільки сума отриманого кредиту банку оплачувалась його - ОСОБА_1 майном і це було попередньо узгоджено з банком. При таких умовах, неможливо вбачати в діях ОСОБА_1 умисел на заволодіння чужим майном, тобто на беззворотнє отримання кредиту банку, не зважаючи на те, та не беручи до уваги того, який умисел був в діях ОСОБА_5 відносно банку та відносно самого ОСОБА_1

При наведених обставинах, не має самостійного значення, при оцінці дій ОСОБА_1, і те, що для отримання кредиту ОСОБА_3, останнім та ОСОБА_6 була виготовлена, а потім подана до банку ОСОБА_3 і ОСОБА_1 підроблена довідка про заробітну плату ОСОБА_1.

Ураховуючи наведені висновки, колегія суддів вважає, що апеляція адвоката підлягає задовольнянню в частині вимог про скасування постанови суду про відмову судом в задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора про порушення кримінальної справи щодо нього.

Не можуть підлягати задовольнянню вимоги апеляції в частині скасування самої постанови прокурора про порушення кримінальної справи від 18.09.2009 року відносно ОСОБА_1, оскільки це питання, як і передбачено законом, повинне вирішуватись судом першої інстанції під час нового судового розгляду. Рішення суду першої інстанції повинне бути законним і умотивованим з врахуванням висновків даної ухвали апеляційного суду стосовно порушення прокурором кримінальної справи тільки щодо ОСОБА_1, оскільки питання щодо порушення кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 не ставилось і судовою колегією апеляційного суду не вирішувалось.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст.362,365,366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Львівської області,-

у х в а л и л а:

Апеляцію адвоката ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2009 року про відмову в задовольнянні скарги ОСОБА_1 на постанову прокурора Сихівського району м. Львова від 28.09.2009 року про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за ознаками злочинів, передбачених ст.ст.358 ч.3,190 ч.4 КК України - скасувати.

Справу повернути до Сихівського районного суду м. Львова на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий:

Судді апеляційного суду: