Справа № 22-ц-2568/09 Головуючий 1 інст. - Бондаренко В.М.
Категорія: із угод Доповідач - Колтунова А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 червня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Колтунової А.І.
суддів - Тичкової О.Ю., Піддубного Р.М.,
при секретарі - Лосєвій К.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» про визнання недійсним договору оренди землі, -
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 та сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Лан» (далі - СТОВ «Лан»), в якій просить визнати недійсним договір оренди землі від 01 листопада 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Лан».
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначала, що вони з відповідачем ОСОБА_2. перебувають у зареєстрованому шлюбі з 05 липня 1975 року.
Її чоловік є власником земельної ділянки на підставі державного акту на право приватної власності на землю. Він без згоди дружини уклав зі СТОВ «Лан» договір оренди цієї земельної ділянки від 01 листопада 2007 p., який зареєстрований у Валківському ХРФ державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Держкомі України по земельних ресурсах 03 березня 2008 року.
Позивачка вважала, що укладений договір оренди не відповідає вимогам ст. 65 Сімейного кодексу України, оскільки земельна ділянка придбана в період перебування їх у шлюбі і є спільною власністю подружжя, а договір щодо оренди цієї ділянки укладено без згоди дружини, як того вимагає закон.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на ті обставини, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судом неповно були з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, не застосовані норми Сімейного Кодексу України, що регулюють майнові правовідносини подружжя.
В засідання апеляційної інстанції ОСОБА_1 та її представник, ОСОБА_2. не з'явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Представник СТОВ «Лан» проти задоволення апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,7990 га, розташованої на території Черемушнянської сільської ради, на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 20.12.2002 р. (а.с. 5)
01 листопада 2007 p. відповідач уклав з СТОВ “Лан” договір оренди земельної ділянки строком на 25 років. (а.с. 6)
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, посилаючись на те, що ця ділянка є спільним майном подружжя.
Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю.
Суд першої інстанції, перевіривши додержання положень “Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі”, затвердженої Наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 р., ст.25 Земельного Кодексу України, обґрунтовано дійшов висновку, що земельна ділянка, право власності на яку набуто шляхом приватизації, є особистою приватною власністю ОСОБА_2., якому вона безоплатно передана у власність, та не є спільною сумісною власністю подружжя.
При таких обставинах, відповідно до ст.59 Сімейного Кодексу України не передбачено обов'язкової згоди другого з подружжя для розпорядження майном, яке належить чоловіку чи дружині на праві особистої приватної власності.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі державного акту також отримала у власність земельну ділянку, який вона здала в оренду у відповідності з договором від 01 листопада 2007 року (а.с. 67 т.1), тобто в день укладання оспарюваного договору дарування.
Таким чином, колегія суддів вважає, що зібрані по справі докази безперечно свідчать про те, що ОСОБА_1 було достовірно відомо про укладення її чоловіком договору оренди.
Всі доводи, що викладені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі були предметом розгляду суду першої інстанції, їм була надана належна оцінка, доводи, що викладені в апеляційній скарзі, вони не спростовують.
Рішення суду першої інстанції ухвалене із додержанням норм матеріального та процесуального права. Правових підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314 ч.2, 319 ЦПК України, судова колегія
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Валківського районного суду Харківської області від 31 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: