Справа № 22-ц-2122-Ф/08 р.
Головуючий у першій інстанції
Короткова Л.М. Суддя-доповідач Іщенко В.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 жовтня 2008 року м. Феодосія
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого судді: Іщенка В.І.
суддів По лянської В. О. Авраміді Т.С. при секретарі: Долгополовій Є.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу за позовомОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2008 року,
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доОСОБА_2., ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням по АДРЕСА_1 Позовні вимоги мотивовані тим, що йому на праві власності належить вказане домоволодіння, у якому також прописані відповідачі, які там не проживають з травня 2003 p., що підтверджується показаннями свідків, за комунальні послуги вони не сплачують, особистих речей в будинку не мають.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 12 травня 2008 р. позовОСОБА_1. був задоволений:ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_4, ОСОБА_4 було визнано такими, що втратили право користування жилим приміщення по АДРЕСА_1
ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_4, ОСОБА_4 не погодилися з вказаним рішенням суду та подали на нього апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване ними рішення скасувати та ухвалити у справі нове, яким відмовити у задоволенні позовуОСОБА_1. В обгрунтування своїх вимог апелянти посилаються на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування суттєвих обставин по справі і надання неналежної правової оцінки доказам, які надавалися апелянтом.
Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не проживають у спірному домоволодінні більш ніж один рік без поважних причин, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, їх особистих речей у будинку не залишилося, комунальні послуги вони не сплачують, а тому відповідно до ст. 405 ч.1 ЦК України, втратили право на користування вказаним житлом.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки судом правильно встановлені фактичні обставини справи, характер спірних правовідносин і ухвалене судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального закону.
Відповідно до ст. 405 ч. 2 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено Домовленістю між ним і власником майна.
Як вбачається з матеріалів справи, будинок по вул. АДРЕСА_1належить ОСОБА_1на праві приватної власності, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 19 липня 1982 р. (а.с. 7) та довідкою Керченського БТІ від 26 лютого 2003 р. (а.с. 4). За вказаною адресою зареєстровані ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_4 та ОСОБА_4 (а.с. 8-10), однак за вказаною адресою не проживають, що встановлено судом при розгляді справи.
ст. 71 ЖК України встановлений перелік обставин, за наявності яких за тимчасово відсутніми особами зберігається право на користування жилим приміщенням понад шість місяців, однак, з матеріалів справи не вбачається, що у відповідачів наявні такі обставини.
Відповідно до п.10.1 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» № 2 від 12 квітня 1985 р. у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням ( ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк. П.11.3 вказаної постанови також зазначено, що на ствердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності вимогОСОБА_1. про визнання відповідачів такими особами, що втратили право користування жилим приміщенням поАДРЕСА_1 оскільки з матеріалів справи та показань свідків, які допитані у суді першої інстанції, вбачається, що ОСОБА_2., ОСОБА_6., ОСОБА_4 та ОСОБА_4 проживають за іншою адресою, їхніх особистих речей у спірному будинку немає, комунальні послуги сплачуються позивачем, відповідно квитанцій, за двох осіб -власника будинку та його дружину. Що стосується наявності автомобіля відповідачів на подвір'ї спірного будинку, то така обставина не може свідчити про постійне проживання відповідачів у будинку.
Таким чином, колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, з урахуванням всіх суттєвих обставин у справ та наданням належної правової оцінки дослідженим обставинам у справі, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення не вбачається.
На підставі наведеного і, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 травня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення,
однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців до
суду касаційної інстанції.