Справа № 22-ц-910-ф/2008

Головуючий в першій інстанції

суддя Панченко О.І. суддя-доповідач      Авраміді Т.С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року вересня місяця 10 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії в складі:

Головуючого,  судді   Притуленко О.В.,

суддів Іщенка В.І.,  Авраміді Т.С. ,  при секретарі Алієвій Е.Е.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  третя особа - Феодосійська міська рада АРК про встановлення порядку користування земельною ділянкою,  за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АРК від 8 лютого 2008 року -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2006 року ОСОБА_1.  звернулася до суду з позовом доОСОБА_2  ОСОБА_3. про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що вона є власником 3/5 частки домоволодіння АДРЕСА_1 з 8 серпня 1990 року. Співвласниками домоволодіння є ОСОБА_2.,  таОСОБА_3.,  яким належить по 1/5 частки домоволодіння кожному. У зв'язку з тим,  що відповідачі не бажають визначити порядок користування земельної ділянкою пропорційно часткам у вартості будинку та фактично користуються земельною ділянкою значно більшого розміру ніж вона,  просила суд визначити порядок користування земельною ділянкою,  виділивши їй у користування відповідну долю земельної ділянки.

Згодом позивачка уточнила свої позовні вимоги та просила ухвалити рішення про розподіл земельної ділянки між сторонами відповідно до часток сторін у домоволодінні та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Рішенням Феодосійського міського суду АРК від 8 лютого 2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду,  ОСОБА_1.  подала апеляційну скаргу,  в який ставить питання про його скасування з направленням справи на новий розгляд.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт,  посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права,  неповноту з'ясування обставин,  які мають значення для справи.

Так апелянт вказує,  що справу було розглянуто без належного повідомлення третьої особи -Феодосійської міської ради та з грубим порушенням норм земельного законодавства та Конституції України.

Перевіривши матеріали справи,  дослідивши доводи апеляційної скарги,  заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення сторін,  їх представників,  судова колегія дійшла висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог,  заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову,  суд першої інстанції виходив з того,  що між колишніми співвласниками зазначеного домоволодіння вже був укладений договір про порядок користування земельною ділянкою,  який є обов'язковим і для особи,  яка в подальшому придбала будинок,  крім того у позивача відсутні правовстановлюючі документи,  які б підтвердили право власності,  чи користування земельною ділянкою,  площа якої фактично більше,  ніж було виділено у користування Феодосійською міською радою.

Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду,  оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Як випливає з матеріалів справи згідно договору від 13 вересня 1955 року ОСОБА_3 на праве безстрокового користування землею було виділено земельну ділянку поАДРЕСА_2площею 600 кв.м.  для забудови жилого будинку (а.с.  174-176). У 1959 році за ОСОБА_3. було зареєстровано право власності на будинок за АДРЕСА_1(а.с.  177),  зведений ним на земельній ділянки,  наданій на підставі договору від 13.09.1955 року.

З листопада 1962 року за реєстром №8103 посвідчено договір згідно якому ОСОБА_3подарував 1/2 частку домоволодіння (а.с.  177-181).

На підставі договору дарування від 08.09.1990 року,  посвідченого Феодосійською держнотконторою 09 листопада 1976 року за реєстром №2822,  угоди про порядок користування жилим будинком,  посвідченого Феодосійською держнотконторою 25 серпня 1990 року за реєстром №1-4951 ОСОБА_4 належало 3/5 часток домоволодіння АДРЕСА_1

Згідно договору купівлі - продажу ОСОБА_1.  придбала уОСОБА_4 3/5 часток  будинкуАДРЕСА_1(а.с.  15-18).

Виходячи з того,  що порядок користування спільною земельною ділянкою,  у тому числі тією,  на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок,  господарські будівлі та споруди,  визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок,  суд відповідно до  ст.  88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими,  так і за участю осіб,  котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою,  (п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»)

Однак згідно з цим же пунктом вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України це правило стосується тих випадків,  коли жилий будинок було поділено в натурі.

Як вбачається з матеріалів справи домоволодіння АДРЕСА_1 в натурі поділено не було. Матеріали справи містять лише угоду про порядок користування домоволодінням (а.с. 30).

Однак суд першої інстанції на викладені обставини уваги не звернув і помилково застосував вищенаведене правило до спірних правовідносин.

Крім того,  матеріали справи в загалі не містять доказів про те,  що між співвласниками вказаного домоволодіння був укладений договір про користування спірною земельною ділянкою. В порушення норм процесуального права,  судом першої інстанції проігноровані і вимоги п. 22 цієї ж постанови Пленуму Верховного Суду

України відповідно до якого,  суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав,  що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить,  що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою,  для зміни якого підстав немає,  він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Як випливає з матеріалів справи будинок АДРЕСА_1належав на праві приватної власності в цілому ОСОБА_3 Згодом внаслідок угод зазначений будинок перетворився на сумісну власність.

Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку,  на якій розташовані будинок,  господарські будівлі та споруди,  не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею,  суду при визначенні частини спільної ділянки,  право на користування якою має позивач (позивачі),  слід виходити з розміру його (їх) частки у вартості будинку,  господарських будівель та споруд на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.

Між тим суд першої інстанції вказані обставини не з'ясував і дійшов висновку який не відповідає обставинам справи.

Виходячи зі змісту  ст.  ст.  13, 14, 41, 55 Конституції України відсутність у особи документа,  яке посвідчує його право власності чи користування земельною ділянкою не може бути підставою для відмови особі у судовому захисту таких прав,  отриманих у минулому часі відповідно до положень діючого на той час законодавства,  колегія суддів вважає неспроможним висновок суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог Борисової за відсутністю у останньої правовстановлюючих документів відносно земельної ділянки.

Як випливає з матеріалів справи земельна ділянкаАДРЕСА_2площею 600 кв.метрів на підставі рішення Феодосійського міськвиконкому від 14.08. 1958 року за №19 зареєстровано за ОСОБА_3. (а.с182). При цьому актом про відвід земельної ділянки визначено її межи на підставі рішення Феодосійського міськвиконкому від 20.08.1955 року за №21 (а.с183, 184). Як випливає з схематичного плану земельної ділянки (а.с.  181) площа земельної ділянки складає 666 кв. метрів,  у тому числі надлишок залишено в тимчасове користування.

Не може бути підставою для відмови у задоволенні позову і той факт,  що площа фактично зайнятої спірної земельної ділянки більш ніж було виділено у користування рішенням Феодосійської міської ради. Враховуючи вимоги п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»,  суд першої інстанції повинен був з'ясувати,  яка частина земельної ділянки виділена у користування на правових підставах і визначити порядок її користування.

Вирішуючи спір,  суд першої інстанції увійшов в обговорення питання про порядок користування сторонами земельною ділянкою,  зазначив,  що в їх користуванні перебуває земельна ділянка більшого розміру,  ніж зазначено в документах,  частина якої входить до земель Феодосійської міської ради. При цьому в порушення вимог діючого законодавства Феодосійська міська рада,  як власник зазначеної ділянки не була залучена до участі у справі у якості співвідповідача. Залучення місцевої ради у якості третьої особи є порушенням норм жроцесуального права,  оскільки права третьої особи значно вужчі ніж права відповідача. Крім того,  справу було розглянуто за відсутністю представника Феодосійської міської ради,  без належного повідомлення про час та місце розгляду справи,  в матеріалах справи відсутні відомості щодо повідомлення зазначеної особи про час та місце розгляду справи.

Згідно зі  ст.  169 ЦПК України у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб,  які беруть участь у справі,  про яких нема відомостей,  що їм вручені судові повістки,  суд відкладає розгляд справи.

Однак вищевикладені норми Закону судом першої інстанції дотримані не були,  що привело до ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального права,  які є підставою для його скасування.

Відповідно до п.п.3, 4 ч. 1  ст.  311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд,  якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб,  які беруть участь у справі,  належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання.

За таких обставин,  колегія судців вважає апеляційну скаргу обґрунтованою та такою,  що підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене,  керуючись  ст.  ст.  303,  311 Цивільного процесуального кодексу України,  колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м.  Феодосії

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АРК від 8 лютого 2008 року - задовольнити.

Рішення Феодосійського міського суду АРК від 8 лютого 2008 року - скасувати,  справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання законної сили.