Справа № 22-ц-943- ф/2008
Головуючий в першій інстанції
суддя Кисельова О.М. суддя-доповідач Авраміді Т.С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2008 року серпня місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого: судді Моісеєнко Т.І.,
суддів Авраміді Т.С, Полянської В.О., при секретарі Алієвій Е.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Феодосійської міської ради АРК про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1в частині встановлення загальної площі квартири, визнання розпорядження і свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, визнання недійсними рішень виконкому Феодосійської міської ради, визнання дійсними угод від 19 березня 2003 року та 11 грудня 2003 року, про спонукання до виконання зобов'язань, визнання права власності і стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргоюОСОБА_1 на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2005 року -
ВСТАНОВИЛА:
7 лютого 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2, третіх осіб: державного архітектурно-будівельного контролю м. Феодосія, КП ЖЕК -2, органу приватизації виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим, міжміському бюро технічної реєстрації та інвентаризації м. Феодосії про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1в частині встановлення загальної площі квартири, визнання розпорядження і свідоцтва про право власності на квартиру недійсним, визнання угод від 19 березня 2003 року та 11 грудня 2003 року дійсними, про спонукання до виконання зобов'язань, визнання права власності за позивачем на коридор площею 21, 7 кв.м. , за відповідачем ОСОБА_2 на частину коридору площею 1, 3 кв.м. , комору площею - 4, 4 кв. метра та стягнення моральної шкоди.
Ухвалою суду від 14 квітня 2005 року у якості другого відповідача залучено виконавчий комітет Феодосійської міської ради АР Крим (а.с. 46).
05 липня 2005 року та 10 жовтня 2005 року позивач доповнила позовні вимоги(а.с. 68-70, 102-103) та просила суд визнати недійсними рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 23 березня 2004 року № 310, від 26 квітня 2004 року № 885, від 25 березня 2003 року №205.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору міни від 14 листопада 2003 року, який укладено нею з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Власником квартир АДРЕСА_1 є відповідачка. Відповідно до чинного законодавства спільний коридор (кв. 6 та 7) площею 23 кв.м. повинен находитись у спільній власності, однак після придбання відповідачкою квартири АДРЕСА_1позивачу стало відомо, що до загальної площі квартири АДРЕСА_1 входить половина коридору, що складає 11, 5 кв.м. , тобтоОСОБА_2 є власником 1/2 частки коридору. Із квартири АДРЕСА_1яка розташована на першому поверсі під квартирою АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому Феодосійської міської ради від 25 березня 2003 року №205, яким квартиру було переведено в нежиле приміщення, відповідачка збудувала магазин, а вхід у квартиру АДРЕСА_1 обладнала з двору, спорудивши сходи. Проте наскільки їй відомо на такі переобладнання, власники інших квартир згоду не давали, тому вважає рішення виконкому незаконним. При цьому безпосередньо перед укладенням договору міни колишні власники з відповідачкою фактично уклали угоду про порядок користування коридором, відповідно до якої для усунення конфліктних ситуацій між співвласниками квартир, в коридорі на відстані 0, 8 м. від входу в квартиру АДРЕСА_2повинно бути встановлено капітальну перегородку для обладнання окремих входів в їхні квартири. Всі витрати по переобладнанню та оформленню необхідних документів покладено було на ОСОБА_2 Згодом виявилося, що комора квартири № 7 знаходиться над магазином відповідачки, а встановлення капітальної перегородки у тому місці, у якому визначалося вказаною угодою не можливе. Встановивши зазначені обставини, вона з відповідачем фактично уклала угоду, якою вона передає у власність ОСОБА_2 комору площею 4, 4 кв.м. , а капітальну перегородку буде встановлено на відстані 1 метру від входу в її квартиру з опорою на капітальну перегородку першого поверху. У зв'язку з цим 11 грудня 2003 року вони визначили між собою порядок користування загальним коридором, оформив на ім'я міського голови нотаріально посвідчену заяву з додатком схематичного плану, в якому просили надати відповідну згоду на зміну площі їх квартир наступним чином: ОСОБА_2 передається у приватну власність лише частина коридору площею 1, 3 кв.м. , а ОСОБА_1 на її користь відмовляється від комори площею 4, 4 кв. м. отримуючи у власність коридор 21, 7 кв.м. Однак надаліОСОБА_2 стала ухилятись від виконання зазначеної угоди. Більш того відповідачка повідомила її, що у квартирі АДРЕСА_1 збирається утворити офіс, що спричиняє їй значні незручності. Вказані невиконання взятих на себе зобов'язань по вищезазначеній угодіОСОБА_2 спричиняє їй моральну шкоду, оскільки вона є інвалідом другої групи, тривалий час почуває моральні страждання, вимушена тратити час на вирішення конфлікту.
Крім того, зазначає, що рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 23 березня 2004 року № 310 ОСОБА_2 було видано дозвіл на ведення торгової діяльності в магазині «Міледі», в будинку АДРЕСА_1 а рішенням комітету Феодосійської міської ради від 26 квітня 2004 року № 885 вказане приміщення було введено в експлуатацію. Дані рішення були прийняті незаконно, оскільки станом на 23 березня 2004 року ніякого магазину «Міледі» не було і не могло бути, тому що ввід нежилого приміщення (колишньої квартириАДРЕСА_2) був здійснений рішенням виконкому від 25 червня 2004 року. Крім того з довідки Інспекції Державного архітектурно - будівельного контролю від 23 серпня 2005 року слідує, що дозвіл Державного архітектурно - будівельного контролю, на виконання будівельних робіт по реконструкції квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_2 не видавався, що свідчить про те, що перепланування приміщень зі зміною несучих стін було проведено відповідачкою самовільно.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1в частині встановлення загальної площі квартири, визнати розпорядження про приватизацію квартири АДРЕСА_1 Феодосія та свідоцтво про право власності на вказану квартиру
недійсними, визнати недійсним рішення виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 25 березня 2003 року № 205, визнати угоди від 19 березня та 11 грудня 2003 року дійсними, зобов'язати ОСОБА_2 виконати свої зобов'язання по вказаним угодам, визнати за нею право власності на коридор площею 21, 7 кв.м. , а за відповідачем на частину коридору площею 1, 3 кв.м. та комору 4, 4 кв.м. , зобов'язати МБТІ м. Феодосія внести відповідні зміни та стягнути з ОСОБА_2 на її користь у відшкодування моральної шкоди 1700 грн.
Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2005 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено. Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з направленням справи на новий розгляд посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, які мають значення для справи та надання неналежної оцінки доказам.
Зокрема в апеляційній скарги апелянт зазначає на помилковість висновків суду першої інстанції щодо рівність часток приміщення коридору, який є спільною сумісною власністю сторін, відсутності підстав для визнання угоди недійсної, оскільки договір суперечить рішенню Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку». Також є не обґрунтованими посилання суду на те, що внаслідок переобладнання квартири відповідачем, , не було порушено прав позивача як власника квартири, оскільки квартира відповідача знаходиться під квартирою позивачки, переобладнання були зроблені ОСОБА_2самовільно, а при прийнятті рішень Феодосійським виконавчим комітетом не було дотримано норм закону.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника відповідача, колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі статтею 303 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. , суд першої інстанції виходив з відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог, з чим погоджується колегія суддів, оскільки висновок суду відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Як встановлено судом і вбачається із матеріалів справи ОСОБА_1. на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 що підтверджується договором міни від 14.11.2003 року (а.с. 13). Відповідно до плану квартири та її технічної характеристики коридор площею 23 кв. знаходиться у спільному користуванні (а.с. 11). ВідповідачОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджено договором купівлі-продажу від 15.11.2008 року (а.с. 26), а також власником нежилого приміщення магазину, розташованого АДРЕСА_3(а.с. 119, 120).
19 березня 2003 року між ОСОБА_2- власником квартири АДРЕСА_1 та власниками квартири АДРЕСА_2ОСОБА_3 та ОСОБА_4АДРЕСА_3було укладено акт-угоду (а.с. 12) за умовами якої у спільному коридорі площею 23 кв.м. буде встановлено капітальну перегородку за дверима квартири АДРЕСА_2на відстані приблизно 0, 8 м.
для облаштованості окремих входів в квартири АДРЕСА_1 таАДРЕСА_2
11.12.2003 рокуОСОБА_1 таОСОБА_2 підписали заяву на ім'я Феодосійського міського голови про дачу згоди на зміну площі їх квартир та переобладнання, відповідно до яких ОСОБА_2 передається у приватну власність частина коридору площею 1, 3 кв.м. та комора площею 4, 4 кв.м. , а ОСОБА_1 передається у приватну власність частина коридору площею 21, 7 кв.м. Рішення щодо зазначеної заяви компетентним органом не приймалося.
Відповідно до ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне, або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Оскільки, заява, підписана сторонами, на ім'я Феодосійського міського голови про зміну розмірів площі належних ним квартир, не є угодою про відчуження житла, який відповідно до Закону підлягає нотаріальному посвідченню, крім того, зазначена угода сторонами не виконувалася, а до того ж учасником угоди від 19 березня 2003 року позивач не була, на правовідносини, які виникли між сторонами положення ст. 220 ЦК України не поширюються, суд першої інстанції правильно відмовив позивачу у задоволенні вимог про визнання угоди дійсної, визнання права власності та зобов'язання відповідача виконати умови угод, зобов'язати МБТІ м. Феодосії внести зміни в реєстраційні документи, а також стягнення моральної шкоди за невиконання зобов'язань.
Із матеріалів справи випливає, що на підставі договору дарування квартири від 15.11.2002 рокуОСОБА_2(а.с. 100-101) отримала у дар 5/9 часток квартири АДРЕСА_2 поАДРЕСА_3. Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради №205 від 25 березня 2003 року затверджено акт міжвідомчої комісії виконкому від 13 березня 2003 року про обстеження 5/9 частки квартири АДРЕСА_2 поАДРЕСА_3 (а.с. 92), який прийнято на підставі обстеження частки квартири та технічного висновку інституту «Кримпроектреконструкція» про визнання непридатною квартири для проживання (а.с. 97-99), зазначеним рішенням виконкому частку квартири віднесено до категорій приміщень, які не відповідають санітарним та технічним вимогам та виведено її зі складу жилих приміщень до нежилих (а.с. 87).
Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим №885 від 25.06.2004 року (а.с. ПО) затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених реконструкцією нежилих приміщень, які належать ОСОБА_2 під магазин поАДРЕСА_3 (а.с. 111, 137-146).
Відповідно до ст. 357 ЦК України співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їх прав.
За тих підстав, що позивач не довела суду, що зроблена відповідачем реконструкція нежилого приміщення, які прийняти до експлуатації у встановленому законом порядку, порушує права Шкундульовій, створюючи перешкоди у користуванні власністю, доводи апеляційної скарги про порушення норм законодавства при прийняті рішень виконкомом є безпідставними.
Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_1 у будинкуАДРЕСА_2була приватизована ОСОБА_4 на підставі розпорядження органу приватизації АДРЕСА_1518 (а.с. 51), яке затверджене рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради АР Крим №992 від 26 вересня 1997 року, згідно довідки та розрахунків площі квартири зазначено, що наймачу належить 23, 9 кв.м, коридор площею 23 кв.м. знаходиться в спільному користуванні (ас. 37, 38), про що видано свідоцтво про право власності на житло (а.с. 25). Відповідно до зазначених документів коридор площею 23 кв. метрів знаходиться у спільному користуванні власників квартир 6 та 7, зазначене також випливає з плану будівлі та довідки МБТІ м. Феодосії від 117.06.2005 року
(а.с10, 63, 64). Згідно технічного паспорту на квартируАДРЕСА_1, яка належить відповідачці ОСОБА_2, коридор площею 23 кв.м. знаходиться в загальному користуванні і не входить до складу квартири (а.с. 115, 116).
Згідно п.2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» допоміжні приміщення також передаються у власність квартиронаймачів, тому приміщення коридору знаходиться у спільній власності власників квартир - сторін по справі, що відповідає пп.. 1.1, 1.2 рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), згідно яких допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян, при цьому власник неприватизованих квартир є співвласником допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.
Рішенням виконавчого комітету Феодосійської міської ради від 23 березня 2004 року №310 (а.с. 132) приватному підприємцю ОСОБА_2 дозволено ведення торгової діяльності в магазині «Меледі» у АДРЕСА_3 Згідно листа управління архітектури та містобудування м. Феодосії від 15.06.2004 року (а.с. 104) в ході проведеної перевірки встановлено, що торгівельна діяльність у салоні-магазині «Міледі» здійснюється на підставі рішення виконавчого комітету. Згідно листа начальника загону державної пожарної охорони м. Феодосія від 30 червня 2004 року АДРЕСА_110 органами державного нагляду видано дозвіл на експлуатацію магазину «Міледі» (а.с. 105).
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання.
Оскільки, зазначені рішення виконкому та розпорядження органу приватизації відповідають вимогам закону та позивачем не доведено, що внаслідок їх прийняття було порушено її права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Цивільне законодавство України, а саме ст. 215 ЦК передбачає випадки, коли угода може бути визнана недійсною: це недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладено між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а.с. 26) відповідач придбала у власність квартиру, яка складається з коридору площею 8, 1 кв.м. , кімнати площею 15, 8 кв.м. , сараю кам. літ «З» площею 7, 8 кв.м. , при цьому зазначено, що коридор площею 23, 0 кв.м. знаходиться у загальному користуванні.
Оскільки, укладений між сторонами ОСОБА_2 та ОСОБА_5 правочин не суперечить актам цивільного законодавства, зазначеним позивачем, а саме: рішенню Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 року (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), п. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», при цьому в договорі купівлі продажу зазначено, що спірне приміщення - коридор площею 23 кв.м. знаходиться у загальному користуванні і позивач не вказала жодних обставин, які б свідчили про порушення прав позивача на користування зазначеним приміщенням, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири.
Крім того, безпідставні доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке полягає в тому, що в судовому засіданні 19 грудня 2005 року фактично був відсутній представник виконкому Феодосійської міської ради, який прибув до судового засідання під час дебатів, оскільки як випливає з протоколу судового засідання (а.с. 148-152) представник виконкому був присутній у залі судового засідання, а представниками позивача зауваження на протокол судового засідання не приносилися. Не спроможні також доводи апелянта про розгляд цивільної справи у відсутність осіб, яких стосуються судове рішення - третіх осіб: представника інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю та представника КП ЖЕК-2, оскільки явка зазначених осіб, не перешкоджала розгляду справи по суті, до того як випливає з протоколу судового засідання від 19 грудня 2005 року при обговоренні питання щодо розгляду справи у відсутність третіх осіб, представники позивача не заперечували проти розгляду справи у їх відсутність. Крім того, рішення суду першої інстанції не стосується прав та обов'язків зазначених осіб в силу їх процесуального статусу.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарги, не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять правових підстав для скасування чи зміни рішення суду.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і правильно з'ясував правовідносини сторін, фактичні обставини, належно оцінив докази, надані сторонами правильно визначив матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини й постановив рішення, яке відповідає вимогам ЦПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-314 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргуОСОБА_1 відхилити. Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 19 грудня 2005 року залишити
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.